КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
02.04.08 р. № 19/523-07
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Зеленіна Н.І. (доповідач по справі),
суддів:
Писаної Т.О
Фаловської І.М.
судді-доповідача Зеленіна Н.І.
розглянув апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство Тернопільське об`єднання "Текстерно "
за позовом Відкрите акціонерне товариство Тернопільське об`єднання "Текстерно "
до ЗАТ "Комплекс Агромарс"
про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ
19.11.2007 року ВАТ «Тернопільське об’єднання «Текстерно»звернулось до господарського суду з позовною заявою до ЗАТ «комплекс Агромарс»про стягнення 20 369 грн. 90 коп., у тому числі: 18 637 грн. основного боргу, 1 379 грн. 10 коп. інфляційних витрат, 353 грн. 80 коп. 3 % річних.
Позов обгрунтовано тим, що відповідач не розрахувався за користування нежитловою площею адміністративного корпусу відповідно до договорів оренди № 59/03 від 01.03.2001р. та № 01/12 від 01.12.2000р. Вимогу про виконання зобов’язання за вказаними договорами позивач надіслав на адресу відповідача 01.03.2007 року.
Рішенням господарського суду Київської області від 17.01.2008 року № 19/523-07 в позові відмовлено повністю.
Суд першої інстанції визнав позовні вимоги не обгрунтованими, оскільки трьохрічний строк, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу сплив.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням господарського суду Київської області позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 17.01.2008 року та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Мотивуючи доводи апеляційного оскарження позивачем зазначено наступне:
- строк виконання відповідачем зобов’язання за договорами оренди не визначений, тому боржник (відповідач у справі) повинен був виконати таке зобов’язання в семиденний строк з дня пред’явлення кредитором вимоги;
- саме з моменту пред’явлення вимоги, позивач довідався про порушення свого права та саме з дня направлення вимоги у товариства виникає право на позов;
- згідно з ч.2 ст.264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову, господарським судом Київської області у даній справі не враховано те, що позивач звернувся до господарського суду із позовом до відповідача ще 12.08.2004 року (у справі № 233/7-04) і перерва триває до 21.01.2005 року, тобто до винесення постанови судом апеляційної інстанції, яка набрала законної сили з дня її прийняття, таким чином строк позовної давності триває до 28.02.2010 року і не був порушений позивачем у розумінні ст.264 ЦК України.
Ухвалою від 27.02.2008 року Київським міжобласним апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою позивача порушено апеляційне провадження з перегляду рішення господарського суду Київської області від 17.01.2008р.
У судовому засіданні, яке відбулося 19.03.2008р., колегією суддів оголошувалась перерва.
Розпорядженням заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.04.2008 року розгляд справи призначено у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленіна Н.І., судді Фаловська І.М., Писана Т.О.
У судовому засіданні, яке відбулось 02.04.2008р., колегією суддів, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши та перевіривши юридичну оцінку суду першої інстанції фактичних обставин справи, повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Між відкритим акціонерним товариством «Тернопільське об’єднання «Текстерно» (Орендодавець), (позивач у справі, далі - ВАТ «ТО»Текстерно») та закритим акціонерним товариством «Гаврилівський птахівничий комплекс»(Орендар), (відповідач у справі, далі - ЗАТ «Гаврилівський птахівничий комплекс») укладено Договір оренди нежитлового приміщення за № 59/03 від 01.03.2001р. (а.с.52)
Згідно з умовами Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду 1 167 м.кв. нежитлової площі адміністративного корпусу 6-го і 7-го поверху за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18, яка мала бути використана для офісу тернопільської філії орендаря.
15.08.2001р. ЗАТ «Комплекс Агромарс»став правонаступником всіх майнових прав та обов'язків ЗАТ «Гаврилівський птахівничий комплекс».
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 069321 Серія А01 та Статуту, державна реєстрація змін від 02.10.07р., товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»створено шляхом перетворення ЗАТ «Комплекс Агромарс»і є повним правонаступником останнього (а.с.106-110).
30.04.2002р. між позивачем та відповідачем до вищезазначеного Договору оренди нежитлового приміщення укладено Додаткову угоду № 1 про зменшення площі орендованого приміщення.
Згідно з умовами даної угоди розмір орендної площі зменшився і становив 587 м.кв.
Строк дії договору був встановлений до 31.12.2002р.
Позивач стверджує, що відповідач продовжував орендувати приміщення і по завершенні дії договору, що відповідно до ст. 260 ЦК УРСР (який діяв на момент закінчення строку договору) зумовило поновлення договору на невизначений строк.
30.04.2002 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди від 01.03.2001 року, відповідно до умов якої, розмір орендованої відповідачем площі було зменшено до 587 кв.м.
Листом № 23 від 12.02.2003р. відповідач повідомив позивача про розірвання договору нежитлового приміщення з 10.02.2003р., тобто договір оренди вважався таким, що розірваний за взаємною згодою.
Таким чином, ЗАТ «Комплекс Агромарс»продовжував орендувати приміщення в січні та протягом 10 днів лютого 2003р.
Свої зобов'язання за вищезазначеним договором оренди відповідач не виконав у повному обсязі і не розрахувався за використання орендованого приміщення за період листопад 2002р. - 10 лютого 2003р.
В січні 2003р. позивачем було проведено перерахунок розміру орендної плати, що відображено в розрахунку заборгованості, за результатом якого заборгованість відповідача по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення № 59/03 від 01.03.2001р. становила 16 909,00 грн.
Крім того, між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01/12 від 01.12.2000р., відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду ангар, площею - 180 м.кв., за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18 для використання під склад.
15.01.2001р. правонаступником ЗАТ «Тернопільський аграрний комплекс»став ЗАТ «Гаврилівський птахівничий комплекс». 15.08.2001р. правонаступником ЗАТ «Гаврилівський птахівничий комплекс»став ЗАТ «Комплекс Агромарс».
Дія договору оренди ангару закінчилася 31.12.2002р.
Позивач також зазначив, що свої зобов'язання за вказаним договором відповідач не виконав у повному обсязі і не розрахувався за використання орендованого приміщення за період листопад - грудень 2002р.
Загальна заборгованість по орендній платі за договорами оренди становить 18 637,00 грн., у тому числі: за договором оренди нежитлового приміщення № 01/12 від 01.12.2000 р. - 1 728, 00 грн., договором № 59/03 від 01.03.2001 р. –16 909 грн.
Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки. Частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.
Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Згідно з матеріалами даної справи строк дії договору № 59/03 закінчився -10.02.2003 року, строк дії договору № 01/12 - закінчився 31.12.2002 року.
Спір по заборгованості за вище вказаними договорами вже був розглянутий господарським судом Київської області, Київським міжобласним господарським судом та Вищим господарським судом України у справі № 233/7-04, які набрали законної сили.
Господарські суди дійшли висновку про наявність заборгованості за надані позивачем в оренду відповідачу приміщення на загальну суму 18 637,00 грн., але рішення про стягнення боргу не постановили з наступних підстав:
- позивачем не було доведено ту обставину, що відповідачу було пред’явлено вимогу в розумінні ст.530 ЦК України, щодо погашення існуючої заборгованості;
- у даному випадку правовідносини між сторонами тривають і право позивача на отримання грошових коштів не порушено.
Твердження скаржника про те, що перебіг позовної давності починається з моменту, як позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про виконання зобов’язання не відповідає нормам матеріального права.
Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Таким чином, у разі порушення зобов’язання з невизначеним строком виконання, або із строком виконання, який визначається моментом вимоги, у такому випадку позовна давність починає спливати від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу кредитору.
Поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем не наведено.
За оцінкою колегії суддів судом першої інстанції зроблений правильний висновок про те, що позивачем пропущена позовна давність встановлена тривалістю у три роки, оскільки позивач звернувся до господарського суду за захистом порушеного права тільки у листопаді 2007 року.
Таким чином, за оцінкою колегії суддів, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом у повному обсязі досліджено обставини даної господарської справи та надана їм належна правова оцінка, підстав для зміни чи скасування судового рішення по даній справі не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об’єднання «Текстерно»на Рішення господарського суду Київської області від 17.01.2008 року по справі № 19/523-07 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 17.01.2008 року по справі № 19/523-07 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 19/523-07 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя: Зеленіна Н.І.
Судді:
Писана Т.О
Фаловська І.М.
Дата відправки 04.04.08