КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.04.2008                                                                                           № 11/33

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:             

 за участю секретаря судового засідання            

 за участю представників сторін:

 від позивача: Ховхун Ю.Е. (довіреність б/н від 29.02.2008);

 від відповідача: Пількевич Є.А. (довіреність №44 від 01.08.2007);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об"єднання підприємств "Українська ліга музичних прав"

 на рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2008

 у справі № 11/33  

 за позовом                               Об"єднання підприємств "Українська ліга                           музичних прав";

 до                                                   Всеукраїнського об"єднання суб"єктів                        авторських і суміжних прав "Оберіг"

             

                       

 про                                                  стягнення 7500, 00 грн.,

 

ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.02.2008 Об’єднанню підприємств „Українська ліга музичних прав” (надалі позивач) відмовлено в задоволенні позову до Всеукраїнського об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав „Оберіг” (надалі відповідач) про стягнення 7 500, 00 грн.

Позивач не погоджуючись із судовим рішенням, звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що позивач не навів обставин, які саме неправомірні дії вчинив відповідач, в чому полягає неправомірність цих дій, норму якого законодавчого акту було порушено відповідачем при розгляді господарської справи №18/17. Однак із цим погодитися не можна, оскільки суб’єкти господарювання мають право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, а тому дії суб’єкта господарювання пов’язані з його зверненням до господарського суду є правомірними, якщо судовими рішеннями ці позови задоволені, якщо ж у задоволенні позову відмовлено (як у справі №18/17) то це є свідченням безпідставності подання позову, а отже дії відповідача, пов’язані з поданням позову (справа №18/17), були неправомірними. З огляду на зазначене, немає потреби встановлювати, норму якого законодавчого акту було порушено відповідачем під час розгляду господарської справи №18/17, оскільки неправомірність дій відповідача ніяким чином не пов’язана з його поведінкою під час розгляду вказаної справи; стосовно ж доказів, які підтверджували визнання дій відповідача неправомірними, то такі докази є в матеріалах справи – це судове рішення у справі №18/17. Чинним законодавством передбачено право кожної особи як на захист своїх прав, так і на отримання належної правової допомоги законом не обмежується; отже якщо до особи пред’явлено позов, то вона має право найняти адвоката чи іншого фахівця у галузі права з метою отримання належної допомоги; тобто виникнення у особи необхідності в отриманні правової допомоги обумовлено фактом пред’явлення до неї позову, а отримання такої правової допомоги потребує від цієї особи витрат на їх оплату. Крім того, неправильним є висновок місцевого господарського суду про те, що позивач не довів, якому саме майну позивача було завдано шкоду, оскільки згідно зі ст. 139 ГК України, гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин, а також фінансових відносин відповідно до законодавства, є коштами, які є складовою майна у сфері господарювання, а отже втрата грошей є втратою майна суб’єкта господарювання.

На виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2008 відповідач надав відзив (заперечення) на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що рішення місцевого господарського суду, яке оскаржує позивач, є законним та правомірним, а відтак скасуванню не підлягає. Як вказує відповідач з посиланням на постанову Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, при розгляді справ, предметом яких є відшкодування шкоди, необхідно мати на увазі, що шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла лише за умови, що її дії були неправомірними, між цими діями і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи; однак позивач не довів в чому полягає неправомірність дій відповідача та норму якого законодавчого акту було порушено відповідачем при розгляді справи №18/17, а також не надав суду доказів, які б підтвердили визнання дій відповідача по вказаній справі неправомірними.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.

12.02.2007 позивач (за договором замовник) уклав з приватним підприємцем Ховкуном Ю.Е. (надалі приватний підприємець, за договором виконавець) договір про надання юридичних послуг, згідно з яким приватний підприємець надавав позивачу юридичні послуги, пов’язані із представництвом Об’єднання підприємств „Українська ліга музичних прав” під час судового розгляду господарської справи №18/17 (по якій Об’єднання підприємств „Українська ліга музичних прав” є відповідачем) у всіх судових інстанціях з виконанням від імені замовника будь-яких необхідних для захисту його прав та інтересів процесуальних дій, передбачених нормами процесуального права України, тощо.

За надання приватним підприємцем позивачу вказаних юридичних послуг, останнім, як і передбачено умовами вказаного договору про надання юридичних послуг, було сплачено приватному підприємцю 7 500, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №460 від 13.12.2007 (на суму 2 500, 00 грн.), №635 від 18.10.2007 (на суму 2 500, 00 грн.),  та №682 від 04.12.07 (на суму 2 500, 00 грн.).

Господарським судом м. Києва у даній справі прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу відмовлено в задоволенні його позовних вимог стягнути з відповідача 7 500, 00 грн., коштів сплачених позивачем приватному підприємцю за договором від 12.02.2007 про надання юридичних послуг. Судове рішення мотивоване тим, що: до складу судових витрат, встановлених ст. 44 ГПК України, не входить оплата послуг осіб, які не є адвокатами. Згідно з нормами чинного законодавства України, майновою шкодою є знищення або зменшення майнового блага, яке  охороняється законом, що спричинило для потерпілого певні негативні наслідки (збитки). Віднесення до майнової шкоди (збитків) витрат підприємства на правове обслуговування суперечить законодавству, зокрема, ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, ст.ст. 44, 49 ГПК України. Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Однак позивач не навів обставин, які саме неправомірні дії вчинив відповідач, в чому полягає неправомірність цих дій, норму якого законодавчого акту було порушено відповідачем.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується із рішенням місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Законодавство України виокремлює, зокрема, декілька видів майнової шкоди, а саме: майнова шкода, яка завдана особі іншою особою в рамках виконання (невиконання) укладеного між ним договору (правочину) (збитки), а також позадоговірна майнова шкода, тобто шкода, завдана особою іншій особі позадоговірними відносинами (деліктні зобов 'язання).

В нашому випадку, позивач просить стягнути з відповідача майнову шкоду, завдану йому відповідачем поза межами укладеного між ними договору. Відшкодування майнової шкоди регулюється, зокрема, ст. 1166 ЦК України, на яку, серед іншого, посилається позивач у своїй позовній заяві, і згідно з приписами якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України N 02-5/215 від 01.04.1994 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" за загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи. Цивільне законодавство (1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Крім того, застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Таким чином при вирішенні даного спору, апеляційному господарському суду необхідно встановити зв'язок між діями відповідача, в результаті яких позивачу було завдано майнової шкоди, та самою шкодою.

Дослідивши матеріали справи, а саме: договір про надання юридичних послуг від 12.02.2007, рішення господарського суду у справі №18/17 колегія суддів приходить до висновку про те, що укладенню між Об’єднанням підприємств „Українська ліга музичних прав” та приватним підприємцем договору про надання юридичних послуг передувало звернення Всеукраїнського об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав „Оберіг” із позовом до Об’єднання підприємств „Українська ліга музичних прав” про зобов’язання виконати умови договору №2/УОК від 10.02.2006, а саме: надати Всеукраїнському об’єднанню суб’єктів авторських і суміжних прав „Оберіг” інформацію, передбачену п. 2.2.2 вказаного договору.

Результатом розгляду місцевим господарським судом справ №18/17 за позовом Всеукраїнського об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав „Оберіг” до Об’єднання підприємств „Українська ліга музичних прав” про зобов’язання виконати умови договору стала відмова у задоволенні  позовних вимог Всеукраїнського об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав „Оберіг” (рішення місцевого господарського суду у справі №18/17 від 14.02.2007); вказане рішення господарського суду залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 та Вищого господарського суду України від 04.12.2007, в якій, в тому числі, зазначено, що попередніми судовими інстанціями правильно встановлено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, зокрема, саме невиконання Всеукраїнським об’єднанням суб’єктів авторських і суміжних прав „Оберіг” п. 2.1.2. договору №2/УОК стало причиною невиконання Об’єднанням підприємств „Українська ліга музичних прав” п. 2.2.2. договору №2/УОК.  

Отже, відмова господарського суду першої інстанції задовольнити позовні вимоги Всеукраїнського об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав „Оберіг” у справі №18/17 дає підстави дійти висновку про неправомірність його дій зі звернення до суду з вимогою зобов’язати Об’єднання підприємств „Українська ліга музичних прав” виконати умови договору №2/УОК, в іншому випадку позов Всеукраїнського об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав „Оберіг” був би задоволений.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з приписами ст. 8 Закону України „Про судоустрій" кожна особа має право користуватися правовою допомогою при вирішенні своєї справи в суді; надавати правову допомогу мають право не тільки адвокати, а й інші особи.

Статтею 28 ГПК України передбачено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Вказані норми не обмежують юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000.

Як встановлено колегією суддів і про що зазначалося вище, враховуючи вищенаведені обставини, випливає висновок, що саме дії відповідача зі звернення до суду із позовними вимогами зобов’язати позивача (справа №18/17) виконати умови договору №2/УОК, законність (обґрунтованість, доведеність) яких не була підтверджена під час розгляду господарськими судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час розгляду вказаної справи і стали причиною (спонукали) укладення позивачем у даній справі з приватним підприємцем договору про надання юридичних послуг від 12.02.2007 і відповідно сплати ним грошових коштів у розмірі 7 500, 00 грн. за надання приватним підприємцем позивачу відповідних правових послуг по вказаному договору.

Виходячи із викладеного, та враховуючи приписи п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 №01-8/164, згідно з якими якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв'язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника або з оплатою послуг фахівця (крім адвоката), який не перебуває з нею у трудових відносинах, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони з позовною вимогою про відшкодування збитків, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, стосовно тверджень місцевого господарського суду про ненаведення позивачем обставин, які саме неправомірні дії вчинив відповідач, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 12 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 №01-8/2351 господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не посилалися на відповідні обставини.

Стосовно клопотання відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат у розмірі 2 500,00 грн. за оплату послуг адвоката, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи при задоволенні позову покладаються на відповідача, а оскільки апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду скасовано, позов задоволено, тому немає підстав для задоволення клопотання відповідача про стягнення з позивача судових витрат у вигляді оплати послуг адвоката.

Виходячи із викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, ч. 2 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 

1. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2008 у справі №11/33 скасувати.

2. Позов Об’єднання підприємств „Українська ліга музичних прав” задовольнити.

Стягнути з Всеукраїнського об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав „Оберіг” (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 32; ЄДРПОУ 19016073; р/р 26002031256281 у Старокиївському відділенні Київської міської філії АКБ УСБ м. Києва; МФО 322012) на користь Об’єднання підприємств „Українська ліга музичних прав” (фактична адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, 1-5, офіс 704; юридична адреса: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 5/13, кв. 38; ЄДРПОУ 32309633; р/р 2600710748 в ВАТ „СЕБ Банк”, м. Київ; МФО 300175) 7 500,00 грн. майнової шкоди,  102,00 грн. державного мита за подання позовної заяви, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Зобов’язати Господарський суд міста Києва відповідно до резолютивної частини даної постанови видати накази.  

3. Матеріали справи № 11/33 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 24.04.08 (відправлено)