КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.04.2008 № 2/295/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Митькевич І.В. (за довір.),
від відповідача - Рощина Т.С. (за довір.),
від третьої особи: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариство "Чернігівторгбуд"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2008
у справі № 2/295/16
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд"
до Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації
третя особа відповідача Головне управління Державного казначейства України в Чернігівській області
третя особа позивача
про стягнення 47035,35 грн.
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги ВАТ „Чернігівторгбуд” про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 47035,35 грн. за договором від 14.03.1997р. на капітальне будівництво 24-квартирного жилого будинку по вул. Попудренка, 23 у смт. Ріпки.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 10.01.2008 р. у справі №2/295/16 в позові відмовлено на підставі ст..80 ЦК УРСР в зв’язку із закінченням строку позовної давності.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, оскаржив його до суду апеляційної інстанції з мотиву порушення та неправильного застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі позивач посилається на помилковість висновків господарського суду щодо закінчення строку позовної давності. Стверджує, що умовами укладеного між сторонами договору не було передбачено строків проведення кінцевих розрахунків, а тому позивач вважає, що строк позовної давності необхідно відліковувати з 26.07.2007 р. – дати виставлення позивачем відповідачу претензії з вимогою про сплату заборгованості у відповідності до ст.530 ЦК України.
Крім того, позивач вважає, що оскільки сторонами двічі підписувалися акти звірки розрахунків 30.12.2003 р. та 14.12.2004 р., що свідчить про визнання відповідачем заборгованості, це призвело до переривання перебігу строку позовної давності у відповідності до ст..264 ЦК України, а тому не можна вважати строк позовної давності пропущеним.
Також позивач зазначає про порушення судом його процесуальних прав в зв’язку із залишенням без належного розгляду заявленого ним клопотання від 12.12.2007 р. про подовження строку позовної давності.
У відзиві позивач проти заявлених в апеляції доводів заперечив, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Оскаржуване відповідачем рішення у справі вважає законним та просить залишити його без змін. В обґрунтування власної позиції відповідач зазначає, що сторонами було визначено порядок та строки проведення розрахунків за договором, зокрема, згідно п.п.1.2. особливих умов до договору, на підставі акта прийому виконаних робіт по ф.2В підрядник проводить розрахунок їх фактичної вартості, оформляє та передає замовнику у вигляді довідки ф.3. замовнику 27-30 числа звітного місяця, замовник протягом 24 годин перевіряє розрахунки, підписує довідку і проводить повну оплату робіт до 10-го числа наступного за звітним місяця.
Оскільки останньою довідкою, яка була оформлена та надана позивачем відповідачу була довідка за вересень 2000 року, у відповідності до п.п.1.2. особливих умов до договору, строк оплати для відповідача настав 10.10.2000 р., відповідно строк позовної давності закінчився 09.10.2003 р. Враховуючи те, що позовна заява була подана до суду лише 12.11.2007 р., відповідач вказує на пропуск позивачем строку позовної давності, встановленого законодавцем в 3 роки згідно вимог ст.71 ЦК УРСР.
Крім того, відповідач вважає неправомірним посилання позивачем на положення ЦК України в редакції 2004 р., оскільки спірні відносини сторін тривали до набрання чинності цієї редакції, і відповідно строк позовної давності в 3 роки, встановленої ст.71 ЦК УРСР закінчився до набрання чинності ЦК України.
Посилання позивача на факт підписання відповідачем актів звірки як підставу вважати перерваним строк позовної давності, відповідач вважає необґрунтованим, оскільки акти звірки підписувалися сторонами на час, коли строк позовної давності вже закінчився згідно ст.71 ЦК УРСР.
Учасники були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, про що свідчать наявні у справі поштові повідомлення, однак третя особа у справі своїми процесуальними правами щодо участі в судовому засіданні не скористалася, повноваженого представника в судове засідання 16.04.2008 р. не направила. На адресу канцелярії суду направила відзив на подану апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення подану апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення господарського суду – без змін. За таких обставин, заслухавши думку представників сторін, колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзиви, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків та правомірно відмовив в позові виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу невиконання відповідачем зобов’язань в частині проведення повного і своєчасного розрахунку за договором, укладеним 14.03.1997р. між сторонами щодо підряду на капітальне будівництво 24-квартирного жилого дому по вул. Попудренка, 23 в смт. Ріпки, загальна вартість робіт якого склала 626000 грн.
Як свідчать матеріали справи, сторонами була укладена додаткова угода - особливі умови до договору підряду. Згідно укладених договорів сторони погодили, що при виконанні договірних зобов’язань вони керуються Правилами про договори підряду на капітальне будівництво та Особливими умовами до договору підряду.
Згідно з укладеними особливими умовами до договору підряду, підставою для розрахунку сторін є підписана довідка ф-3 про вартість виконаних робіт, яка повинна складатися щомісячно згідно з актом прийому. Замовник зобов’язався здійснювати повну оплату робіт і послуг до 10 числа місяця, наступного за звітнім, а також 50% цієї суми у вигляді авансу. Сторони визначили, що договірна ціна є динамічною. Враховуючи те, що сторони умовами укладених договорів визначили порядок та строки проведення розрахунку, доводи позивача щодо необхідності застосування положень ст.530 ЦК України в зв’язку із не встановленням строків виконання зобов’язань за договором, судовою колегією визнаються необґрунтованими та не приймаються до уваги.
Відповідно до ст. 353 ЦК УРСР, чинного на час укладення сторонами договорів, за договором підряду на капітальне будівництво організація-підрядчик зобов'язується своїми силами і засобами збудувати і здати організації-замовнику передбачений планом об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і у встановлений строк, а замовник зобов'язується надати підрядчику будівельну площадку, передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Під час розгляду спору господарським судом першої інстанції було встановлено, що відповідач не сплатив позивачеві 47035,35 грн. за виконані роботи по 24-квартирному житловому будинку в смт. Ріпки, що підтверджується листами відповідача від 25.02.2005р. № 04-17/141, від 28.07.2005р. № 3-09/511, від 25.05.2006р. № 04-17/354, від 21.08.2006р. № 04-17/609.
Остання довідка про вартість виконаних підрядних робіт і витрат складена за вересень 2000 року. Тобто відповідач мав розрахуватися з позивачем до 10.10.2000р.
Статтею 71 ЦК УРСР встановлено загальний 3-річний строк позовної давності. Враховуючи те, що обов’язок відповідача щодо проведення розрахунку настав 10.10.2000р., то згідно ст..71 ЦК УРСР строк позовної давності для позивача сплинув 09.10.2003р.
За таких обставин, враховуючи те, що позивачем позовну заяву було подано до суду лише 12.11.2007р., після закінчення 3-річного строку позовної давності, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що суд обґрунтовано відмовив в позові на підставі ст. 80 ЦК УРСР в зв’язку із закінченням строку позовної давності. Оскільки позивачем не було доведено суду поважність причин пропуску строку позовної давності, то пропущений позивачем строк позовної давності не підлягає відновленню.
З приводу заявлених позивачем доводів щодо переривання строку позовної давності в зв’язку із підписанням сторонами актів звірки, а також необхідності застосування положень ЦК України до спірних відносин, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом. В даному випадку оскільки строк позовної давності сплинув 09.10.2003р., тобто до набрання чинності в 2004 р. ЦК України, то до спірних правовідносин сторін в частині дотримання строків позовної давності підлягає застосування положення ЦК УРСР, чинного на той час.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що відповідач не заперечує про наявність заборгованості, однак стверджує, що оскільки позивачем було пропущено строк позовної давності без поважних причин у відповідності до ст..80 ЦК УРСР це є підставою для відмови в позові. Підписані сторонами акти звірки свідчать лише про наявність заборгованості, однак, враховуючи те, що вони підписувалися 30.12.2003 р. та 14.12.2004 р. вже після закінчення строку позовної давності, який як було встановлено судом сплинув 09.10.2003р., не призводить до переривання строку позовної давності.
В даному випадку і подане позивачем під час розгляду спору клопотання від 12.12.2007 р. про подовження строку позовної давності судовою колегією до уваги не приймається, оскільки відповідно до вимог ст..75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін, а тому не можна вважати, що процесуальні права позивача було порушено.
З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що господарський суд правомірно відмовив в позові на підставі ст..80 ЦК УРСР.
Дослідивши обставини справи, колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам на час його прийняття, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга визнається необгрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Чернігівторгбуд” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 10.01.2008 р. у справі №2/295/16 залишити без змін.
3. Матеріали справи №2/295/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді