ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" березня 2008 р. Справа № 6/391-07
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Оверковського К.В. - представника за довіреністю від 16.04.2007р.,
розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Обрій", с.Козятин Козятинського району Вінницької області
на рішення господарського суду Вінницької області
від "11" січня 2008 р. у справі № 6/391-07 (суддя Говор Н.Д.)
за позовом Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Обрій", с.Козятин Козятинського району Вінницької області
до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Вінниці", м.Вінниця
про визнання кредитного договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.01.2008р. у справі №6/391-07 в позові Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Обрій" (с.Козятин Козятинського району Вінницької області) до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Вінниці" (м.Вінниця) про визнання кредитного договору №06-2.17 від 10.01.2006р., укладеного між сторонами, недійсним відмовлено.
Вважаючи, що місцевий господарський суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим прийняте ним рішення є необґрунтованим й безпідставним, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що договір є фіктивним, укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, при укладанні договору банк не мав на меті надати кредит згідно його цільового призначення, а кошти одержані за вказаним договором були повернуті банку у день одержання кредиту, у зв'язку з чим кредитний договір №06-2.1/7 від 10.01.2006р. на підставі ст.234 та ч.5 ст.203 ЦК України має бути визнаний недійсним.
Позивач - Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Обрій" в судове засідання апеляційного господарського суду свого повноважного представника не направив.
27.03.2008р. на адресу Житомирського апеляційного господарського суду від СВАТ "Обрій" надійшла телеграма, в якій позивач просить відкласти розгляд апеляційної скарги у зв'язку з хворобою керівника.
Заявлене клопотання представника позивача відхилене колегією суддів апеляційного господарського суду як безпідставне.
Враховуючи, що позивач завчасно та належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, а також положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати апеляційне подання без присутності представника позивача.
Відповідач - Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Вінниці" - у відзиві на апеляційну скаргу від 19.03.2008р. та його представник в засіданні суду проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення господарського суду Вінницької області від 11.01.2008р. законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутніми, а апеляційну скаргу позивача просить залишити без задоволення. Представник відповідача зазначив, що доводи позивача щодо визнання кредитного договору недійсним не відповідають дійсним обставинам справи.
Заслухавши представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія зазначає наступне.
10 січня 2006р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Вінницьке Центральне відділення Промінвестбанку" (правонаступником якого є філія "Відділення Промінвестбанку в м.Вінниця згідно з протоколом №2464 засідання Правління Промінвестбанку від 07.12.2006р.) та Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством "Обрій” було укладено кредитний договір №06-2.1/7 (а.с.15-19), відповідно до п.1.1. якого банк надає позичальнику кредит в сумі 600000,00грн. на умовах, визначених договором.
Пунктами 1.2. та 1.3. сторони встановили графік погашення кредиту і дату остаточного повернення кредиту (09.10.2007)р. та визначили цільове призначення кредиту (виробничі потреби), у тому числі: придбання мінеральних добрив, насіння, запчастин, вузлових агрегатів, паливно-мастильних матеріалів, засобів захисту рослин, інші господарські потреби.
Відповідно до п.2.1 договору Банк надає кредит позивачу шляхом оплати розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 206373506137 на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.
Проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 20 процентів річних (п.2.2 договору).
На виконання умов договору з позичкового рахунку СВАТ "Обрій” №206373506137 було перераховано ВКМПП "Апфа” 600000,00 грн., зокрема: платіжним дорученням №1 від 10.01.2006р. 302000,00грн. - за насіння, платіжним дорученням №2 від 10.01.2006р. 150000,00грн. - за тукосуміш, платіжним дорученням №3 від 10.01.2006р. 148000,00грн. - за пальне, що стверджується також випискою з особового рахунку за 10.01.2006р. (арк.с.84-87)
У період з 14.02.2006р. по 14.11.2006р. позичальник сплачував банку відсотки за користування кредитними коштами, й всього сплачено 27379,45грн., що стверджується випискою про рух коштів на рахунку позичальника.(арк.с.88)
Проте, кошти у сумі 600000грн. у термін, визначений договором, позичальник не повернув, в зв’язку з чим банком були пред’явлені судові позови по стягненню кредиту.
Обгрунтовуючи позов, позивач стверджує, що кредитний договір № 06-2.1/7 від 10.01.2006р. був вчинений без наміру створення правових наслідків, обумовлених ним, а тому відповідно до ст. 234 та ч.5 ст. 203 ЦК України має бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Слід зазначити, що статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:
по-перше, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
по-друге, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
по-третє, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
по-четверте, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
по-п'яте, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.
При цьому, правочин можна визнати фіктивним за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки. Якщо ж на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Обумовленими кредитним договором №06-2.1/7 від 10.01.2006р. правовими наслідками правочину є: надання банком грошових коштів у сумі 600000,00грн., сплата позичальником 20% річних та повернення позичальником коштів у термін до 09.10.2007р.
Отже, з наведеного вбачається, що договір №06-2.1/7 від 10.01.2006 р. був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним: видача кредиту, одержання кредиту на визначені договором цілі, сплата відсотків, дії по поверненню кредиту.
Як свідчать матеріали справи, обидві сторони за договором приступили до його виконання, а саме: банк перерахував позичальнику передбачені кредитним договором кошти, а останній - отримав зазначені кошти й перераховував банку відсотки за користування кредитними коштами.
За таких обставин, висновок господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог колегія суддів апеляційного господарського суду визнає правомірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, оскільки, як було правильно встановлено судом першої інстанції, позивач та відповідач, укладаючи 10.01.2006р. договір №06-2.1/7, мали намір створити передбачені зазначеним договором юридичні наслідки і правові підстави для визнання цього договору фіктивним відсутні.
Судова колегія критично оцінює доводи позивача про те, що перераховані ним платіжними дорученнями №1,№2,№3 від 10.01.2007 на користь ВКМПП "Апфа” кредитні кошти у сумі 600000 грн. фактично не були використані на виробничі потреби позивача, а повернуті у той же день банку, зазначаючи наступне.
10.01.2006 р. платіжним дорученням №5 СВАТ "Обрій” з поточного рахунку №260003016137 перерахував на позичковий рахунок №206293026137 у ВЦВ АК Промінвестбанку 600000,00грн. з призначенням платежу: "погашення кредиту за кредитним договором №06-2.1/89 від 09.02.2005”.(арк.с.118).
В матеріалах справи знаходиться копія договору про відкриття кредитної лінії № 06-2.1/89 від 09.02.2005р. (арк.с.100-104), згідно з умовами якого АК Промінвестбанк надає СВАТ "Обрій” кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі 600000,00грн. зі строком погашення до 09.01.2006р., шляхом оплати платіжних доручень з позичкового рахунку №206293026137, відкритого у ВЦВ АК Промінвестбанку, а позичальник зобов’язується сплачувати проценти та повертати кредитні кошти відповідно до графіку на позичковий рахунок № 206293026137.
Отже, кошти у сумі 600000,00грн., що надійшли з поточного рахунку позичальника на його позичковий рахунок №206293026137, були правомірно зараховані банком у погашення кредиту за договором № 06-2.1/89 від 09.02.2005р. відповідно до призначення платежу, зазначеного у платіжному дорученні №5 від 10.01.2006р.
Крім того, нецільове використання кредитних коштів позичальником не впливає на дійсність кредитного договору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не грунтуються на чинному законодавстві, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 11.01.2008р. у справі №6/391-07 - без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 11 січня 2008року у справі №6/391-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Обрій", с.Козятин - без задоволення.
2. Справу №6/391-07 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
віддрук.5 прим.:
1. до справи
2. позивачу
3. Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку
4 - Вінницькій філії ПІБ
5 - в наряд