ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2008 Справа № 9-8/204(30/18/141)(23/24)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Ролдугіній Н.В.
за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 17.04.2008 року:
позивача: Кулідобров В.П.- генеральний директор
Волнянська О.А.- предст., дов. від 11.03.2006 року
відповідача: Безруков Д.С.- предст., дов. від 08.06.2007 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Комунальник” (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2007 року у справі №9-8/204(30/18/141)(23/24)
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Комунальник” (м. Дніпропетровськ)
до: закритого акціонерного товариства “Дніпрокомунтранс” (м. Дніпропетровськ)
про: стягнення 3328574,50 грн.
за зустрічним позовом: закритого акціонерного товариства “Дніпрокомунтранс” (м. Дніпропетровськ)
до: товариства з обмеженою відповідальністю „Комунальник” (м. Дніпропетровськ)
про: стягнення 210040,76 грн.
та за позовом: закритого акціонерного товариства “Дніпрокомунтранс” (м. Дніпропетровськ)
до: товариства з обмеженою відповідальністю „Комунальник” (м. Дніпропетровськ)
про: визнання недійсним договору підряду
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2007 року по справі №9-8/204(30/18/141)(23/24) (суддя Подобед І.М.) відмовлено у первісному позові товариства з обмеженою відповідальністю “Комунальник” (м. Дніпропетровськ) до закритого акціонерного товариства “Дніпрокомунтранс” (м. Дніпропетровськ) про стягнення 3328574,50 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи згідно договорів 1995-1997 року та договору 1998 року (з урахуванням уточнень до позовних вимог); відмовлено у задоволені зустрічного позову закритого акціонерного товариства “Дніпрокомунтранс” (м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю “Комунальник” (м. Дніпропетровськ) про стягнення 210040 грн. 76 коп. заборгованості по оплаті наданих послуг, які надавались з березня 2000 року (харчування в їдальні, постачання товарно-матеріальних цінностей, поставку продуктів харчування, оренда приміщень, заліки взаємних вимог по сплаті квартирної плати, за опалення, гарячу та холодну воду, купівля-продаж автомобіля ГАЗ-53, ритуальні послуги тощо) та відмовлено у позові закритого акціонерного товариства “Дніпрокомунтранс” (м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю “Комунальник” (м. Дніпропетровськ) про визнання недійсним договору підряду №2 від 08.01.1998р. Крім того, зазначеним рішенням скасовані заходи по забезпеченню позову, що були застосовані ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2005р. у цій справі.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач – товариство з обмеженою відповідальністю “Комунальник” (м. Дніпропетровськ) –подав апеляційну скаргу, у якій просить повністю скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2007 року у справі №9-8/204(30/18/141)(23/24) і прийняти нове рішення, яким з закритого акціонерного товариства “Дніпрокомунтранс” (м. Дніпропетровськ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Комунальник” (м. Дніпропетровськ) стягнути 2166928 грн. заборгованості за прийняті і неоплачені будівельні роботи. В апеляційній скарзі позивач по первісному позову зазначає, що договір підряду №2 від 08.01.1998 року відповідає всім нормам законодавства, а відсутність у відповідача оригіналу цього договору не може вплинути на його наявність як документа, на підставі якого виникли права і обов’язки сторін. Відповідач сплачував роботи за даним договором на протязі 1998-2001 років, що підтверджує факт узгодження всіх суттєвих умов договору. В 2003 році об’єкт незавершеного будівництва був проданий відповідачем, тому технічна документація (у тому числі і кошторисна документація) була передана покупцю. Після того, як суд зробив висновок про неукладеність договору, він без посилання на будь-який нормативний документ визначив кінцеві строки платежів по актах виконаних робіт і зробив висновок, що роботи виконувалися поетапно. Суд при цьому не врахував, що згідно п.3 договору №2 від 08.01.1998 року всі пункти раніше укладених договорів залишилися в силі, тобто вони є невід’ємною частиною договору №2. Конкретні строки оплати за виконані роботи договорами встановлені не були, проміжні платежі також не були передбачені, але п.12 договору №2 від 08.01.1998 року встановлений кінцевий термін оплати –на протязі 30 діб після здачі об’єкту і у випадку дострокового розірвання договору. 28.02.2003 року позивач звернувся до відповідача з листом про дострокове розірвання договору підряду №2 від 08.01.1998 року і виконанні розрахунків за виконані роботи. Відповідач залишив цю вимогу без відповіді, заперечення на лист позивачу не направив, тобто договір №2 від 08.01.1998 року є розірваним 31.03.2003 року і саме з цього часу слід обчислювати строк давності по оплаті за прийняті, але не оплачені роботи у період 1995-2000 роки. Щодо розрахунку заборгованості, то суд повинен був керуватися висновком основної експертизи, якою були дані відповіді на всі поставлені питання, але суд керувався проміжними підрахунками додаткової експертизи, хоча висновки основної експертизи не були спростовані. Скаржник також вважає, що суд без наявності відповідних документів відніс платежі, які були здійснені відповідачем у період 1999-2000 роках в рахунок заборгованості за 1997 рік і в період з 01.07.1999 року по 2000 рік, а період до 01.07.1999 року взагалі виключив із розрахунків. Скаржник вважає, що суд повинен був врахувати висновки експертизи і стягнути заборгованість у сумі 1273315 грн., а також збитки від інфляції і річні.
Відповідач по первісному позову –закрите акціонерне товариство “Дніпрокомунтранс” (м. Дніпропетровськ) у відзиву на апеляційну скаргу і у судовому засіданні пояснив, що договір підряду №2 від 08.01.1998 року, наданий позивачем, підписаний з боку відповідача не уповноваженою особою і складений з винесенням даних, які не відповідають дійсності, що підтверджено перевіркою, проведеною прокуратурою Бабушкінського району м. Дніпропетровська. Крім того, позивач не сплачував державне мито за заявами про збільшення позовних вимог.
11 квітня 2008 року відповідач надав до суду доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що господарським судом Дніпропетровської області у рішення по справі №12/166-07, у якій брали участь ті самі сторони, встановлено, що у сторін по спору відсутні 64 акти приймання-передачі підрядних робіт, на які посилається позивач, тому провадження у справі у цій частині було припинено. Відповідачем по справі було надано лише 14 актів приймання-передачі виконаних робіт на суму 33892,59 грн., а інші акти у скаржника відсутні.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2007 року розгляд справи у складі колегії суддів: головуючого судді Пруднікова В.В. (доповідач), суддів: Герасименко І.М. і Ясир Л.О. був призначений на 10.01.2008р. на 10:00. 19.12.2007р. ухвалою в. о. голови суду Неклеси М.П. у зв’язку із задоволенням заяв про самовідвід колегії суддів справа була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Голяшкіна О.В. (доповідач), суддів Білецької Л.М. і Науменко І.М. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2007 року розгляд справи був призначений на 16.01.2008р. на 11:40. В подальшому колегією суддів в судових засіданнях оголошувалися перерви до 27.02.08р. на 12:00, до 12.03.08р. на 11:20, до 26.03.08р. на 10:40 та у зв’язку із розглядом заяви закритого акціонерного товариства “Дніпрокомунтранс” (м. Дніпропетровськ) про відвід судової колегії до 31.03.08р. на 14:00.
Ухвалою в. о. голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду Куліш Р.Ф. від 28.03.2008р. з метою виключення конфліктної ситуації справу було передано на розгляд колегії суддів: головуючий-доповідач Євстигнеєв О.С., судді: Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.
У судовому засіданні була оголошена перерва до 16.00 22 квітня 2008 року для підготовки постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що протягом з 1995 року по жовтень 2001 року товариство з обмеженою відповідальністю „Комунальник” виконувало за замовленням закритого акціонерного товариства „Дніпрокомунтранс” підрядні будівельні та ремонтні роботи, на підтвердження виконання яких сторонами складалися акти виконаних робіт за формою №КБ-2в.
Подаючи позов про стягнення з відповідача заборгованості за виконані підрядні та ремонтні роботи, ТОВ „Комунальник” у якості підстави для стягнення грошових коштів послалося на договір підряду №2 від 08.01.1998 року, який оспорюється ЗАТ „Дніпрокомунтранс” з точки зору його дійсності (позовна заява від 27.01.2006 року).
Як вбачається із матеріалів справи і як обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом при розгляді справи, 08 січня 1998 року між сторонами був підписаний договір підряду №2 на здійснення капітального ремонту з реконструкцією гуртожитку для малосімейних із прибудовою блоку малосімейного житлового будинку і зали спортивного комплексу на куту вулиць Рибинська-Болгарська в м. Дніпропетровську (пункт 1 договору), а також на здійснення ремонтних та загально будівельних робіт на території ЗАТ „Дніпрокомунтранс” і на території об’єктів, що належать йому (пункт 2 договору).
Згідно пункту 3 умов вказаного договору, усі пункти раніше укладених договорів за 1995 рік, 1997 рік, 1998 рік, не включені у цей договір, залишаються у силі. Пунктом 4 вказаного договору сторони встановили строк дії цього договору з моменту його підписання і до закінчення будівництва по вул. Рибинська-Болгарська.
Умовами пункту 5 вказаного договору сторони встановили, що оплата за виконані ремонтні і загальнобудівельні роботи здійснюється замовником згідно затвердженої кошторисної документації, актів Форми-2, актів Форми-3, підписаних представниками Замовника та Підрядчика.
Умовами пункту 10 вказаного договору сторони встановили, що роботи, не передбачені кошторисною документацією, або необхідні відхилення від кошторисів , встановлюються актами сторін з їх наступною оплатою.
Згідно пункту 11 вказаного договору, Підрядчик сплачує Замовнику за фактично надані послуги і будівельні матеріали по прейскурантних цінах із додаванням транспортних і заготівельно-складських витрат. Оплата здійснюється в рахунок виконаних будівельно-монтажних робіт, згідно укладених договорів.
Пунктом 12 вказаного договору сторони встановили, що Замовник зобов’язується остаточний розрахунок здійснити на протязі 30 діб після здачі об’єктів і у разі дострокового розірвання цього договору.
Вважаючи, що зазначений договір наданий позивачем до суду для залучення до матеріалів справи в іншій редакції, ніж та, що була підписана відповідачем у момент укладення договору, останній звернувся до прокуратури з заявою про порушення кримінальної справи у відношенні директора ТОВ „Комунальник” Кулідоброва В.П., який з метою необґрунтованого стягнення з ЗАТ „Дніпрокомунтранс” грошових коштів підробив договір підряду №2 від 08.01.1998 року і надав його до господарського суду Дніпропетровської області.
На підставі заяви відповідача прокуратурою Бабушкінського району м. Дніпропетровська була проведена перевірка поданої заяви, за наслідком якої було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно директора ТОВ „Комунальник” Кулідоброва В.П. за ознаками ч.1 ст.366 КК. Постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 04.08.2006 року, зокрема, встановлено, що:
- договір підряду №2 від 08.01.1998р. складений з внесенням відомостей, які не відповідають дійсності, а саме: в преамбулі договору підряду №2 від 08.01.1998р. вказано, що зі сторони ЗАТ „Дніпрокомунтранс” виступає голова правління Лубинський В.О. у той час як 08.01.1998 року головою правління був Іванченко Ф.Я., який знаходився на роботі і виконував свої обов’язки, що підтверджується табелем робочого часу і заробітної платні за січень 1998 року, поясненнями Іванченко Ф.Я., Лубинського В.О., Глушко В.К., договором підряду №1 від 08.01.1998р., договором №2 про оренду приміщення від 08.01.1998 року;
- на другом аркуші договору підряду №2 від 08.01.1998р. є підписи посадових осіб ЗАТ „Дніпрокомунтранс”, а саме: Лубинського В.О., як голови правління ЗАТ „Дніпрокомунтранс”, візи Іванченко Ф.Я. як інженера–будівельника ЗАТ „Дніпрокомунтранс”, Глушко В.К.. як головного бухгалтера, що не відповідає дійсності, оскільки у відповідності зі Статутом ЗАТ „Дніпрокомунтранс” і рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ „Дніпрокомунтранс” правом підпису договорів був наділений голова правління Товариства, посаду якого станом на 08.01.1998р. займав Іванченко Ф.Я.;
- у ході дослідчої перевірки не встановлено об’єктивних даних, які вказують на наявність у діях директора ТОВ „Комунальник” Кулідоброва В.П. складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України по факту складення завідомо неправдивого договору підряду №2 від 08.01.1998 року або внесення в нього завідомо неправдивих відомостей, оскільки ЗАТ „Дніпрокомунтранс” не надало оригінал чи засвідчену ксерокопію вказаного договору. У зв’язку із чим можна було б об’єктивно встановити факт укладення даного договору або його відсутність і, таким чином, підтвердити факт складення завідомо неправдивого документа або внесення до нього завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до ст.153 Цивільного кодексу УРСР (1963р.), який регулював правовідносини сторін на час підписання спірного договору, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 353 Цивільного кодексу УРСР, за договором підряду на капітальне будівництво організація-підрядчик зобов’язується своїми силами і засобами збудувати і здати організації-замовнику передбачений планом об’єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і у встановлений строк, а замовник зобов’язується надати підрядчику будівельну площадку, передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені будівництвом роботи і оплатити їх.
Як правильно зазначив місцевий господарський суд в оспорюваному рішенні однією із суттєвих умов договору підряду на капітальне будівництво є наявність у сторін затвердженої проектно-кошторисної документації. Така документація до договору підряду №2 від 08.01.1998 року у сторін відсутня, тому суд обґрунтовано зазначив, що спірний договір є неукладеним, у зв’язку з чим його умови не можуть встановлювати певні права і обов’язки сторін під час виконання підрядних робіт, зокрема щодо підстав та порядку розрахунків за їх виконання. На підставі цього суд також обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору №2 від 08.01.1998 року недійсним, оскільки недійсним можна визнати тільки укладений договір.
Посилання скаржника на ту обставину, що проектна документація була повернута відповідачу, оскільки останній продав об’єкт незавершеного будівництва іншій особі, не підтверджуються доказами по справі. Крім того, договір №2 не містить посилань на будь-які додатки до нього.
Щодо відмови у задоволенні первісного позову, то підставою такої відмови були, насамперед, ті обставини, що договір №2 від 08.01.1998 року, на якому ґрунтувалися позовні вимоги, визнаний судом неукладеним, тобто підстави, за якими позивач просив стягнути грошові кошти, відсутні. У зв’язку з цим суд послався на норми ст.ст.4, 165 і 345 ЦК УРСР як на підставу оплати робіт за кожним актом форми №КБ-2в окремо і застосував у зв’язку з цими обставинами ст.71 ЦК УРСР, зазначивши у рішенні про сплив строку позовної давності. Такий висновок місцевого господарського суду повністю відповідає матеріалам справи.
Є також обґрунтованим і відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів за виконані підрядні роботи за період 02.07.1999 року по жовтень 2000 року, оскільки відповідачем проведена оплата за вказаний період, у зв’язку з чим зобов’язання відповідача є припиненими.
Зазначені висновки місцевого господарського суду кореспондуються з рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі №12/166-07, в якому брали участь ті самі сторони, і яке набуло законної сили.
Щодо зустрічного позову, то він задоволенню не підлягає, оскільки згідно ст. 82 Цивільного кодексу УРСР у разі виконання зобов’язання боржником після спливу строку позовної давності він не вправі вимагати повернення виконаного, хоча б в момент виконання він і не знав би про сплив строку давності. За таких обставин ЗАТ „Дніпрокомунтранс” не має права вимагати від ТОВ „Комунальник” повернення їй грошових коштів та відшкодування вартості товарно-матеріальних цінностей і послуг, які мають бути віднесені останнім на погашення заборгованості, яка знаходиться за межами строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що рішення місцевого господарського суду по справі повністю відповідає вимогам чинного законодавства і повинно бути залишено без зміни. Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування прийнятого судом рішення виходячи із вищезазначеного.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Комунальник” (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2007 року по справі №9-8/204(30/18/141)(23/24) залишити без зміни.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М.Бахмат
З оригіналом згідно.
Помічник судді М.В. Юрченко
22.04.2008р.