Справа №2а-6011-2011 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2011 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді                                                        Токар Н.В.,

при секретарі                                                                Коломійченко Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпропетровську цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора УДПС БДПС відділу ДАІ у м. Дніпропетровськ молодшого сержанта міліції Карпенко Романа Миколайовича про визнання недійсною постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд -  

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, уточнивши свої позовні вимоги, в якому просив ухвалити рішення, яким визнати недійною постанову по справі про адміністративне правопорушення, скасувати її та звільнити ОСОБА_1 від притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 500 грн., провадження по справі закрити.  

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав на те, що постановою по справі про адміністративне правопорушення від 20 серпня 2011 року серії АЕ №418052, складену Інспектором УДПС БДПС відділу ДАІ у м. Дніпропетровськ молодшим сержантом міліції Карпенко Романом Миколайовичем його було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 гривень. Вважає, що дії інспектора є протиправними з тих підстав, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення були грубо порушенні його права. При зупинці та розмові з інспектором, позивач пояснив йому, що він рухався по вул. Чкалова в м. Дніпропетровську та на перехресті вул. Чкалова та вул. Серова здійснював рух на сигнал світлофора, який дозволяє рух, тобто зелений. Працівник міліції почав складати відносно нього протокол та постанову про адміністративне правопорушення Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, не тільки порушує права позивача, але й призводить до того, що при винесенні постанови  не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення. Враховуючи вищевикладене, позивач вимушений звернутись до суду.           

Позивач у судове засідання не з’явився, про день і час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує  у повному обсязі.  

Відповідач у судове засідання не з’явився, про день і час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким сторони обґрунтовували свої позиції по справі, вважає що позовні вимоги підлягають  частковому задоволенню з наступних підстав.          

Як встановлено в судовому засіданні, згідно копії постанови АЕ №418052 від 20 серпня 2011 року, постановленою Інспектором УДПС БДПС відділу ДАІ у м. Дніпропетровськ молодшим сержантом міліції Карпенко Романом Миколайовичем, 20 серпня 2011 року о 18 годині 20 хвилин, керуючи автомобілем «Део»державний номер НОМЕР_1 проїхав перехрестя вул. Чкалова та вул. Серова в м. Дніпропетровську в той час, коли додаткова секція світлофора в прямому напряму була ввімкнена.

Вказана постанова складена посадовою особою, інших документів при виявлені правопорушення посадовою особою не складалося.   

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об’єктивне з’ясування всіх обставин справи.  

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При прийнятті рішення, яке зазначено в постанові АЕ №418052 від 20 серпня 2011 року, посадова особа керувалася тільки протоколом про адміністративне правопорушення.

Але, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, посадова особа, відповідно до вимог ч.6 ст.71 КАС України, без поважних причин не надала докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилалась при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, стосовно обставин вчинення і фіксування правопорушення. Тому, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, та за відсутності інших доказів таких як, рапорт посадової особи, копія наряду про несення служби Інспектором УДПС БДПС відділу ДАІ у м. Дніпропетровськ молодшим сержантом міліції Карпенко Романом Миколайовичем на перехресті вул. Чкалова та Серова в м.Дніпропетровську 20.08.2011 року, даних про наявність в місті правопорушення знаків заборони чи обмеження, що свідчили б про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.8.7.3 (з) Правил дорожнього руху України, суд приходить до висновку, що постанову АЕ №418052 від 20 серпня 2011 року, по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необхідно скасувати, а дії інспектора по складенню протоколу про адміністративне правопорушення - визнати протиправними.

В частині закриття провадження по справі, суд вважає необхідним в цій частині позову відмовити, оскільки ст.157 КАСУ передбачений вичерпний перелік підстав для закриття провадження по справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись Правилами дорожнього руху України, ст.ст.251, 254, 280 КУпАП, ст.ст. 2,6,8,9,69,71,104,159,160,163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора УДПС БДПС відділу ДАІ у м. Дніпропетровськ молодшого сержанта міліції Карпенко Романа Миколайовича про визнання недійсною постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Визнати дії Інспектора УДПС БДПС відділу ДАІ у м. Дніпропетровськ молодшого сержанта міліції Карпенко Романа Миколайовича по складенню постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ №418052 від 20 серпня 2011 року – протиправними.

Постанову АЕ №418052 від 20 серпня 2011 року в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладенню адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 (п’ятсот) грн.  -  скасувати.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

  Суддя                                                                                      Н.В. Токар