ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" квітня 2008 р. о 11:00 год. Справа № АС-03/210-06
вх. № 5125/1-03
Судова колегія господарського суду Харківської області у складі:
Головуючий суддя Мамалуй О.О.
суддя Жельне С.Ч.
суддя Тихий П.В.
за участю секретаря судового засідання Макаровських А.С.
представників сторін :
позивача – Іщенко Р.А. - представника
відповідача – Німого О.С., Сліденка А.В., Клюєвої Н.І. - представників (за дорученням).
по справі за позовом ТОВ ТБ "Надія", смт Пісочин
до Харківська ОДПІ у Харківській області, м. Харків
про зобов'язання відновити залишок
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, ТОВ „ТБ „Надія”, звернувся до суду з позовом в якому (після уточнення позовних вимог від 22.01.2008р.) прохає:
· Визнати протиправною бездіяльність Харківської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області по непогашенню векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, та які видано товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок „Надія” в період лютий 2006р.-серпень 2007р. на загальну суму 11 243 419 (одинадцять мільйонів двісті сорок три тисячі чотириста дев’ятнадцять) гривень 71 коп.
· Зобов’язати Харківську об’єднану державну податкову інспекцію у Харківській області здійснити всі передбачені діючим законодавством заходи, спрямовані на погашення векселів (у розумінні ст.11 п.11.5 абз.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03 квітня 1997р. зі змінами та доповненнями), які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, та які видано товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок „Надія” (код 25612905):
на загальну суму 11 243 419 (одинадцять мільйонів двісті сорок три тисячі чотириста дев’ятнадцять) гривень 71 коп.
· Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок „Надія” всі судові витрати, пов’язані з розглядом цієї справи.
Відповідач – Харківська ОДПІ у Харківській області у відзиві на позовну заяву та представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечують, обґрунтовуючи свою позицію тим, що згідно висновків актів Харківської ОДПІ у Харківський області:
· №239/15-250/25612905 від 03.04.2006р. про результати камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ, поданої Позивачем за лютий 2006р., на підставі п.п.7.7.5 та 7.7.7 п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) та Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-3 від 21.12.2000р. (із змінами та доповненнями), збільшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 1047253 грн.;
· №473/15-250/25612905 від 20.06.2006р. про результати камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ, поданої Позивачем за березень та квітень 2006р. збільшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду р.22.2 на 604085 грн. та р.26 на 1347231 грн.. Також перевіркою встановлено, що Позивач не переніс до р.23.1 податкової декларації з ПДВ за березень 2006р. значення р.22.2 податкової декларації з ПДВ за лютий 2006р.- 1047253 грн., яке визначено за результатами попередньої перевірки податкової декларації з ПДВ за лютий 2006р.
Таким чином за результатами вказаних камеральних перевірок податкових декларації з ПДВ наданих Позивачем за період лютий-квітень 2006р. встановлено порушення п.5 „Порядку заповнення та надання податкової декларації з ПДВ” №166 від 30.05.1997р., що призвело до відхилень показників податкових декларацій, які відображають розрахунки з бюджетом.
Виходячи з вищевикладеного Відповідач вважає, що видані у лютому-березні 2006р. (а надалі й інші - наростаючим підсумком) податкові векселя не можуть бути погашені у розумінні ст.11 п.11.5 абз.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03 квітня 1997р. зі змінами та доповненнями, т.я. абз.7 п.11.5 ст.11 вищезазначеного Закону України передбачає те, що податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов’язань по податковому кредиту у наступному звітному періоді лише коли на дату поставки податкового векселя органу митного контролю є сума бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більш ніж сума зобов’язань по такому векселю. Тоді платник податків має право включити суму зобов’язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулась його поставка органу митного контролю. Виходячи з висновків вищезазначених актів перевірки, у Позивача не склалось тієї ситуації, при котрих можливо вважати видані Позивачем податкові векселі погашеними.
Дана справа розглядалася на підставі процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем по справі було заявлене клопотання про залишення без розгляду заяви Позивача про уточнення позовних вимог від 22.01.2008р. В обґрунтування зазначеного клопотання Відповідач посилається на те, що Харківським окружним адміністративним судом з 03.10.2007р. розглядається справа №АС-03/210-06 між тими ж сторонами, з тих же підстав та про той же предмет.
Розглянувши дане клопотання, судова колегія не знаходить підстав для його задоволення, виходячи з наступного:
Позовні вимоги по справі № АС-03/210-06 (за позовом Харківської ОДПІ до ТОВ „ТБ „Надія” та ХАК „Зембанк”) полягають у зобов’язанні ХАК „Зембанк” та ТОВ „ТБ „Надія” солідарно сплатити на користь державного бюджету суму 7985915,86 грн. відповідно до податкових векселів за червень 2006 – грудень 2006р. та за березень - серпень 2007р. Між тим, позовні вимоги по цієї справі (№ АС-03/210-06) є визнання протиправною бездіяльності Харківської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області по непогашенню векселів за період лютий 2006р.- серпень 2007р. на загальну суму 11 243 419 (одинадцять мільйонів двісті сорок три тисячі чотириста дев’ятнадцять) гривень 71 коп. та зобов’язання ДПІ здійснити всі передбачені діючим законодавством заходи, спрямовані на погашення векселів.
Таким чином, обидві справи не співпадають по предмету, отже клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що Позивач у лютому 2006р. здійснив ввезення товарів на митну територію України з оформленням відповідних податкових векселів. У подальшому Позивач при ввезені товарів на митну територію України з оформленням відповідних податкових векселів користався абз.7 ст.11 п.11.5 абз.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03 квітня 1997р. зі змінами та доповненнями, тобто „...якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді...” та Постановою КМУ №1104 від 01.10.1997р. (зі змінами та доповненнями) Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при імпорті товарів на митну територію України.
Втім Відповідачем було проведено перевірки Позивача, згідно яких зроблено наступні висновки:
· акт №239/15-250/25612905 від 03.04.2006р. про результати камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ, поданої Позивачем за лютий 2006р. Згідно цього акту на підставі п.п.7.7.5 та 7.7.7 п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) та Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-3 від 21.12.2000р. (із змінами та доповненнями), збільшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 1047253 грн.;
· акт №473/15-250/25612905 від 20.06.2006р. про результати камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ, поданої Позивачем за березень та квітень 2006р. Згідно цього акту збільшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду р.22.2 на 604085 грн. та р.26 на 1347231 грн.. Також перевіркою встановлено, що Позивач не переніс до р.23.1 податкової декларації з ПДВ за березень 2006р. значення р.22.2 податкової декларації з ПДВ за лютий 2006р.- 1047253 грн., яке визначено за результатами попередньої перевірки податкової декларації з ПДВ за лютий 2006р.
Таким чином за результатами вказаних камеральних перевірок податкових декларації з ПДВ наданих Позивачем за період лютий-квітень 2006р. встановлено порушення п.5 „Порядку заповнення та надання податкової декларації з ПДВ” №166 від 30.05.1997р., що призвело до відхилень показників податкових декларацій, які відображають розрахунки з бюджетом.
Судом встановлено, що при здійснені перевірок Відповідач користувався Методичними рекомендаціями щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів, які Державна податкова адміністрація України надіслала для використання в роботі листом №25595/7/16-1517 від 22.12.2005р.
Суд вважає необхідним відзначити, що Закон України „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями не вимагає погашення податкових векселів за рахунок залишку бюджетного відшкодування, таке погашення може бути здійснено лише за згодою платника податку на підставі поданої ним заяви. Така заява Позивачем до органів ДПІ не подавалась. Таким чином, зменшення суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету без відповідної заяви платника податку не відповідає чинному законодавству. Дії податкових осіб ДПІ, що здійснювали перевірки Позивача, за результатами яких складено акти перевірки №239/15-250/25612905 від 03.04.2006р. та №473/15-250/25612905 від 20.06.2006р., та які користувались вищезазначеними Методичними рекомендаціями, призвели до того, що податкові зобов’язання з ПДВ було нараховано двічі: Позивачем шляхом включення до декларації з ПДВ та ДПІ по картці особового рахунку. Також, вищезазначені Методичні рекомендації не затверджено відповідним нормативним документом, не зареєстровано в Міністерстві юстиції вони не належать до законодавчих актів, якими регламентується обчислення та сплата ПДВ. Крім цього, Відповідач на підставі висновків вищезазначених актів вважає, що у Позивача не має суми бюджетного відшкодування, необхідного для того, щоб вважати видані у подальшому (наростаючим підсумком) податкові векселі погашеними. Однак це твердження помилкове та ґрунтується на висновках вищезазначених актів, які зроблено з порушенням діючого податкового законодавства.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості висновків вищезазначених актів перевірки документам бухгалтерського та податкового обліку ухвалою суду від 23.10.2006р. було призначено судово – економічну експертизу.
Згідно висновку судово-економічної експертизи ХНДІСЕ ім.Бакаріуса №9637 від 07.02.2007р. в обсязі наданих документів, висновки актів Харківської ОДПІ у Харківський області №239/15-250/25612905 від 03.04.2006р. та №473/15-250/25612905 від 20.06.2006р., по результатам камеральної перевірки податкових декларації з ПДВ поданих за період лютий-квітень 2006р., документально підтверджуються.
При цьому судовий експерт-економіст зазначає, що відбулося подвійне нарахування зобов’язань по вищезазначеним податковим векселям Позивачем шляхом включення до декларації з ПДВ та Відповідачем по картці особового рахунку.
Крім цього на думку суду в своєму висновку експерт дає правову оцінку позиції сторін по справі, яка суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумніви в ії правильності, та яка виходить за рамки експертного дослідження та є виключною прерогативою суду.
З таких підстав, для вирішення питання щодо обґрунтованості висновків вищезазначених актів перевірки та їх відповідності документам бухгалтерського та податкового обліку ухвалою суду від 16.04.2007р. було призначено повторну судово–економічну експертизу, на вирішення якої (з урахування м листа суду від 10.10.2007р. (том 2 аркуш справи 70) суд поставив запитання: „Чи відповідають висновки акту перевірки документам фінансово-господарської діяльності та бухгалтерського обліку позивача?”.
Згідно висновку судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №6457/6458 від 11.01.2008р. висновки актів Харківської ОДПІ у Харківський області №239/15-250/25612905 від 03.04.2006р. та №473/15-250/25612905 від 20.06.2006р., по результатам камеральної перевірки податкових декларації з ПДВ не відповідають документам бухгалтерського і податкового обліку та нормативно не підтверджуються.
Позивачем до суду було надано копії документів (рахунок; платіжне доручення, проведене банком), які підтверджують сплату судового збору 5 640, 00 грн. за проведення експертизи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.
За таких обставин позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 94, 161-167, КАС України, суд -
Керуючись 163 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Позовні вимоги задовольнити.
1. Визнати протиправною бездіяльність Харківської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області по непогашенню векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, та які видано товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок „Надія” в період лютий 2006р.-серпень 2007р. на загальну суму 11 243 419 (одинадцять мільйонів двісті сорок три тисячі чотириста дев’ятнадцять) гривень 71 коп.
2. Зобов’язати Харківську об’єднану державну податкову інспекцію у Харківській області здійснити всі передбачені діючим законодавством заходи, спрямовані на погашення векселів (у розумінні ст.11 п.11.5 абз.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03 квітня 1997р. зі змінами та доповненнями), які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, та які видано товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок „Надія” (код 25612905):
на загальну суму 11 243 419 (одинадцять мільйонів двісті сорок три тисячі чотириста дев’ятнадцять) гривень 71 коп.
3. Стягнути з державного бюджету на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок „Надія” (62416, Харківська обл., смт. Пісочин, вул. Крупської, 15-А, код 25612905) судові витрати - 3,40 грн. судового збору та 5 640,00грн. витрат на проведення експертизи.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанову по даній справі в повному обсязі виготовлено 15.04.2008р. о 10-00 год.
Головуючий суддя Мамалуй О.О.
суддя Жельне С.Ч.
суддя Тихий П.В.