Справа №2а-6292-2011 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

01 листопада 2011 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої                                                   судді Токар Н.В.,

при секретарі                                                                  Коломійченко Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпропетровську цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу ДАІ з ОАТ м.Дніпропетровська УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, суд -  

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача,  в якому просив ухвалити рішення, яким визнати дії інспектора неправомірними, скасувати постанову АЕ№426609 в справі про адміністративне правопорушення від 13 вересня 2011 року про накладення адміністративного стягнення за порушення ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу, і закрити провадження у справі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав на те, що постановою по справі про адміністративне правопорушення від 13 вересня 2011 року серії АЕ№426609, складену Інспектором ДПС БДПС м.Дніпропетровська молодшим сержантом міліції Сарнецьким Вячеславом Станіславовичем його було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 гривень. Вважає, що у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме його автомобілю. Фактично співробітником ДАІ, що склав протокол, було продемонтовано тільки цифри швидкості, які могли належати будь –якому транспортному засобу, що рухався у транспортному потоці. За таких умов встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме його автомобіля, не можливо. Співробітник ДАІ під час вимірювання тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується. Також, розгляд справи на місці, без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, не тільки порушує права позивача, але й призводить до того, що при винесенні постанови  не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення. Враховуючи вищевикладене, позивач вимушений звернутись до суду.           

Позивач у судове засідання не з’явився, про день і час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надавши суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.  

Відповідач у судове засідання не з’явився, про день і час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив.  

Суд, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким сторони обґрунтовували свої позиції по справі, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.          

Як встановлено в судовому засіданні, згідно копії постанови АЕ №426609 від 13 вересня 2011 року, постановленою Інспектором ДПС БДПС м.Дніпропетровська молодшим сержантом міліції Сарнецьким Вячеславом Станіславовичем, ОСОБА_1 13 вересня 2011 року о 18 годині 17 хвилин, керуючи автомобілем «Деу»державний номер НОМЕР_1 по вул.Набережна Перемоги в м.Дніпропетровську, рухався зі швидкістю 85 км/год.

Вказана постанова складена посадовою особою, інших документів при виявлені правопорушення посадовою особою не складалося.   

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об’єктивне з’ясування всіх обставин справи.  

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При прийнятті рішення, яке зазначено в постанові АЕ№426609 від 13 вересня 2011 року, посадова особа керувалася тільки протоколом про адміністративне правопорушення.

Але, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, посадова особа, відповідно до вимог ч.6 ст.71 КАС України, без поважних причин не надала докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилалась при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, стосовно обставин вчинення і фіксування правопорушення. Тому, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, та за відсутності інших доказів таких як, рапорт посадової особи, копія наряду про несення служби Інспектором ДПС БДПС м.Дніпропетровська молодшим сержантом міліції Сарнецьким Вячеславом Станіславовичем по вул.Набережна Перемоги в м.Дніпропетровську 13.09.2011 року, даних про наявність в місті правопорушення знаків заборони чи обмеження, що свідчили б про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.12.4 Правил дорожнього руху України, суд приходить до висновку, що постанову АЕ№426609 від 13 вересня 2011 року, по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необхідно скасувати.

В частині закриття провадження по справі, суд вважає необхідним в цій частині позову відмовити, оскільки ст.157 КАСУ передбачений вичерпний перелік підстав для закриття провадження по справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись Правилами дорожнього руху України, ст.ст.251, 254, 280 КУпАП, ст.ст. 2,6,8,9,69,71,104,159,160,163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу ДАІ з ОАТ м. Дніпропетровська УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Визнати дії Інспектора ДПС БДПС м.Дніпропетровська молодшого сержанта міліції Сарнецького Вячеслава Станіславовича по складенню постанови АЕ№426609 від 13 вересня 2011 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП і накладенню адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 (двісті шістдесят) гривень –протиправними.

Постанову АЕ№426609 від 13 вересня 2011 року в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладенню адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 (двісті шістдесят) гривень  -  скасувати.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

  Суддя                                                                                      Н.В. Токар