Справа № 22-Ц- 4522/2006 р. Головуючий 1 інст. - Чайченко Е.В.
Категорія - прийняття спадщини Доповідач - Шевченко Н.Ф.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого Малійської С.М.
суддів Шевченко Н.Ф., Івах А.П.
при секретарі Білицькій Ю.Є.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, 3-я особа -ОСОБА_4 нотаріус 1-ї Державної нотаріальної контори м.Харкова про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,
ВСТАНОВИЛА:
27 травня 2005 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, 3-я особа -ОСОБА_4 нотаріус 1-ї Державної нотаріальної контори м.Харкова про визначення додаткового строку на прийняття спадщини та встановлення її частки в спадковому майні.
В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилалася на те, що 9 грудня 2003 року помер її батько ОСОБА_5. Про те, що після смерті батька залишилось спадкове майно у вигляді 50% статутного фонду ТОВ «Ком-біюр» їй на протязі 6-ти місячного строку відомо не було.
18.02.2005 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6. їй стало відомо про частку батька у статутному фонді підприємства і 21.02.2005 року вона звернулась до нотаріальної контори про прийняття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено та стало відомо, що спадщину прийняла дружина батька, відповідач по справі, а на її адресу направлялись повідомлення яких вона не отримувала.
Тому просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, який вона пропустила з поважних причин.
Відповідачка ОСОБА_1 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що доводи позивачки про поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини є безпідставними, оскільки їй було відомо про наявність фірми у її батька, де вона неодноразово бувала.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені. Визначено ОСОБА_3. додатковий строк для подачі нею заяви про прийняття спадщини до 1 жовтня 2006 року.
З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто судові витрати за проведення почеркознавчої експертизи в розмірі 762 грн.65 копійок.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.
Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що позивачкою безпідставно пропущено строк на прийняття спадщини.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено районним судом та вбачається із матеріалів справи, що 9 грудня 2003 року помер ОСОБА_5. Після його смерті відкрилась спадщина.
Спадкоємцями на майно померлого являлись сторони по справі - дружина померлого ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_3.
26 грудня 2003 року ОСОБА_1 в установленому законом порядку подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (а.с.44).
29 жовтня 2004 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області на підставі ст.529 Цивільного Кодексу УССР (в редакції 1963 року) на ім*я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.69).
Вирішуючи спір ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини на підставі Книги шостої - Спадкове право глави 84 Цивільного Кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, суд не врахував правил п.5 Прикінцевих та перехідних Положень, відповідно якому правила Книги шостої застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки спадщина відкрилась та була прийнята спадкоємцем коли діяв Цивільний кодекс УРСР в редакції 1963 року, суд безпідставно вирішував спір відповідно нового Цивільного Кодексу.
Як встановлено судом, позивачка ОСОБА_3 в установлений законом шестимісячний строк про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталась, не робила ніяких спроб для одержання відомостей про наявне спадкове майно (а.с.80). Проте не заперечувала, що знала про смерть батька та відкриття у зв*язку з цим спадщини.
Представник позивачки у судовому засіданні підтверджував про те, що ОСОБА_3 знаючи про наявне спадкове майно після смерті батька - автомобіль та дачу, на них не претендувала (а.с.41).
Статтею 550 ЦК УРСР передбачалась можливість продовження строку на прийняття спадщини тільки якщо його пропущено з поважних причин. Вказана вимога також передбачена і статтею 1272 Цивільного Кодексу України.
За змістом вказаної норми поважними причинами являються такі обставини, які роблять вчасне звернення про прийняття спадщини неможливими чи утрудненими.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень позивачки, наданих у районному суді, її доводи про поважність причин пропущеного строку на прийняття спадщини грунтувались тільки на незнанні нею відносно об*єму спадкового майна.
Проте вказана обставина, з огляду на зазначені вимоги закону, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку з боку ОСОБА_3 для прийняття спадщини.
Отже, оскаржуване рішення районного суду являється незаконним і необгрунтованим, у зв*язку з чим воно підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову у позові на підставі вищевикладеного.
Підстав для покладення на відповідачку судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 301, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 червня 2006 ро- ' ку скасувати.
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави державне мито у сумі 8 грн.50 коп.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.