ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" квітня 2008 р. Справа № 44/01-08
вх. № 311/4-44
Суддя господарського суду Дюкарєва С.В.
при секретарі судового засідання Дородіна І.А.
за участю представників сторін:
позивача - Мороз Т.П., голова; Мороз П.Ф., заступник голови відповідача - Чмирьова Л.В., голова.
розглянувши справу за позовом СФГ "Мороз", с. Борова
до Борівська селищна рада, см. Борова
про зміна умов договору
ВСТАНОВИВ:
Позивач у позовній заяві просить суд визнати пп. 8, 9 договору від 03.04.2006р. такими, що суперечать закону, та зобов’язати Борівську селищну раду змінити умови п. 8 договору оренди землі в частині строку дії договору з 5 на 49 років, в п. 9 договору скасувати 8 ставок земельного податку та зобов’язати Борівську селищну раду застосувати одну максимальну ставку у розмірі 18,6коп. за один квадратний метр з річним урахуванням орендної плати у розмірі 471,88грн.
Позовні вимоги обґрунтовано п. 6 Прикінцевих положень Земельного кодексу України, статтями 2, 7 Закону України “Про плату за землю”.
Позивачем 18.03.2008р. надано доповнення до позовної заяви, в яких він просить суд визнати пп. 8, 9 договору від 03.04.2006р. такими, що суперечать закону, та зобов’язати Борівську селищну раду змінити умови п. 8 договору оренди землі в частині строку дії договору з 5 на 49 років, в п. 9 договору скасувати 8 ставок земельного податку та в зв’язку з тим, що є грошова оцінка ділянки, зобов’язати Борівську селищну раду встановити плату за оренду земельної ділянки у розмірі одного відсотка на рік від оціночної вартості згідно ч. 1 ст. 7 Закону України “Про плату за землю”. Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та чинному законодавству.
У судовому засіданні 01.04.2008р. позивач свої вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач 01.04.2008р. надав заперечення на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що спірна земельна ділянка використовується позивачем не для сільськогосподарських потреб, а під забудовою, а тому посилання позивача на другий абзац пункту 6 Перехідних положень Земельного кодексу є безпідставними. Крім того, відповідач зазначає, що селищна рада як власник спірної земельної ділянки самостійно визначає розмір орендної плати.
У судовому засіданні 01.04.2008р. оголошено перерву до 15.04.2008р. для виготовлення повного тексту рішення по справі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
Між Борівською селищною радою (відповідач) та Селянським (фермерським) господарством “Мороз” 03.04.2006р. укладено договір оренди землі, у відповідності до умов якого відповідач передав, а позивач прийняв в у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення – забудовані землі промисловості, яка знаходиться за адресою: Харківська обл., смт Борова, вул. Привокзальна, 11, для будівництва складського приміщення.
Факт передачі земельної ділянки підтверджується відповідним актом приймання-передачі, підписаним сторонами.
Пунктом 8 договору оренди землі визначено, що його укладено строком на п*ять років.
Пунктом 9 визначено розмір орендної плати. Так, орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді із розрахунку вісім ставок земельного податку за один квадратний метр за землі відповідного призначення, що складає 3775,06грн.
Посилаючись на те, що п.8 та п. 9 договору оренди землі від 03.04.2006р. суперечать чинному законодавству, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Згідно з положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.
В обґрунтування невідповідності п. 8 договору оренди позивач посилається на п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, де зазначено, що при переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка надана позивачеві не для ведення селянського господарства, а для будівництва складського приміщення, тобто не для сільськогосподарських потреб.
Крім того, зазначена земельна ділянка, розташована за адресою: Харківська обл., смт Борова, вул. Привокзальна, 11, раніше не належала позивачеві на праві постійного користування.
З огляду на викладене, посилання позивача на те, що п. 8 договору оренди землі суперечить п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України є безпідставними та необґрунтованими.
В обґрунтування невідповідності п. 9 договору оренди землі позивач посилається на Закон України “Про плату за землю”.
Так, у відповідності до ст. 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Статтею 7 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону. Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні ставки земельного податку встановлюються у вказаних розмірах.
При цьому стаття 21 Закону України «Про оренду землі» визначає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" , та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.
Аналіз чинного законодавства дає змоги дійти висновку про те, що посилання позивача на те, що орендна плата повинна бути встановлена у розмірі однієї ставки земельного податку є хибним.
Закон України “Про плату за землю” визначає тільки розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, і не встановлює розміру орендної плати.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди земельної ділянки за згодою сторін, земельним податком обмежується тільки її нижча межа.
Оскільки на момент укладення між позивачем та відповідачем спірного договору оренди землі грошову оцінку земельної ділянки проведено не було, орендна плата встановлена у співвідношенні до ставки земельного податку, що не є порушенням законодавства.
Підписавши договір оренди земельної ділянки, позивач погодився на розмір орендної плати саме у розмірі восьми ставок земельного податку, що було його правом, а не обов’язком при укладенні спірного договору.
З огляду на викладене, суд не вбачає порушень чинного законодавства у встановленні у п. 9 договору оренди землі розміру орендної плати із розрахунку вісім ставок земельного податку за один квадратний метр за землі відповідного призначення, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що згідно п. 13 договору оренди землі від 03.04.2006р. розмір орендної плати може переглядатися у визначених випадках, а у відповідності до п. 35 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв’язується у судовому порядку.
Оскільки на даний час визначено грошову оцінку спірної земельної ділянки, позивач згідно умов договору має право звернутися до відповідача з пропозицією щодо перегляду розміру орендної плати.
З урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що матеріалами справи не доведено невідповідність пп. 8, 9 договору оренди землі від 03.04.2006р., укладеного між позивачем та відповідачем, вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.
У відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача.
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення оголошено у судовому засіданні 15.04.2008р.
Суддя Дюкарєва С.В.