Справа  2-1771/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          "28" грудня 2011 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

           головуючого судді                                                            Поштаренко О.В.

           при секретарі                                                              Трубанова В.Г.

             представник позивача                                                      ОСОБА_1

             позивач                                                                              ОСОБА_2

             представник відповідача                                                 ОСОБА_3

             відповідач                                                                          ПАТ “Альфабанк”

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Альфабанк»про визнання пункту 11 кредитного договору № 490080045 від 26.06.2008 року недійсним, визнання кредитного договору №490080045 від 26.06.2008 року недійсним, та визнання незаконною підвищення процентної ставки, -

В С Т А Н О В И В :

        В липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до публічного акціонерного товариства «Альфабанк»про визнання пункту 11 кредитного договору № 490080045 від 26.06.2008 року недійсним, визнання кредитного договору №490080045 від 26.06.2008 року недійсним та визнання незаконною підвищення процентної ставки. Позовні вимоги обґрунтував тим, що  кредитний договір в теперішній редакції є явно незаконним, правові наслідки наявної невідповідності спірного договору залежать від кваліфікації дій сторін при його укладанні, що, в свою чергу, залежить від cуб»єктивного ставлення сторін до укладеної угоди; незаконність наявності третейського застереження, незаконне підвищення відсоткової ставки за кредитом. Просить визнати пункт 11 кредитного договору, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Альфабанк»№ 490080045 від 26.06.2008 року недійсним; визнати кредитний договір, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Альфабанк»№ 490080045 від 26.06.2008 року недійсним; визнати недійсною зміну відсоткової ставки за кредитним договором № 490080045 від 28.06.2008 року до 17,22%; зобов»язати ПАТ «Альфабанк»здійснити коригуючу операцію щодо зниження відсотків за користування кредитом з 17,12% до 16,99% річних, починаючи з 01.09.2008 року за кредитним договором № 490080045 від 26.06.2008 року.

Відповідач вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, просить в її задоволенні відмовити.

          Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами справи та дослідженими доказами, враховуючи норми матеріального і процесуального права, суд доходить до наступного.                                                  У відповідності до ст. 3 ЦПК України до суду може звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.                              За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.                     Так, ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.                                                             Відповідно до п.3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або заперечень,  крім випадків, встановлених цим Кодексом.                                                  26.06.2008 року між позивачем та публічним акціонерним товариством «Альфабанк»був укладений кредитний договір № 490080045, за яким банк зобов»язався надати 25 009,07 доларів США 07 центів для придбання автомобілю ТOYOTA AURIS, на підставі договору купівлі-продажу № 822А/08 від 19.06.2008 року.                                                                      Твердження позивача, що кредитний договір № 490080045 укладений між позивачем та відповідачем під впливом обману є безпідставним, оскільки. Відповідно до п. 8 кредитного договору підпис позичальника на оригіналі кредитного договору є твердженням того, що позичальник отримав всю необхідну інформацію щодо умов кредитного договору і погодився з ними.          Окрім того, позивачем не було надано будь-яких доказів, які б свідчили про обман з боку відповідача.                                                                                                    Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України.                               Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.                               Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.                                                   При цьому згідно зі ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»кошти –це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.                               Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання  і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій ОСОБА_4 Банку України.                     Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ №275 від 17.01.2001 року, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу ОСОБА_4 Банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.                                                                       Таким чином, за відсутності нормативних  умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку.           Банк виконав умови кредитного договору кредитного договору, надавши позивачу кредит, в свою чергу позивач отримав суму кредиту в валюті, визначеній кредитним договором, тобто в доларах США, купив гривню через операційну касу банку та перерахував виручені від продажі валюти кошти на оплату придбаного транспортного засобу. Таким чином розрахунки між покупцем та продавцем, відповідно до п.3 Декрету КМУ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»були здійснені в гривні.                    Факт того, що позивач самостійно запропонував надати йому кредит в доларах США підтверджується заявою ОСОБА_2 від 26.06.2008 року, підписаної їм власноручно (а.с.158).                                                                                                                                  Стосовно посилань позивача, що в кредитному договорі не міститься розпис загальної вартості кредиту, то дані посилання не можуть бути прийняті судом оскільки згідно з п. 8 кредитного договору підпис позичальника на оригіналі договору є письмовим підтвердженням про ознайомлення позичальника у письмовій форму з інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожання кредиту, вартості видів та предметів сукупних послуг; розрахунок сукупної вартості кредиту на придбання транспортного засобу та реальної процентної ставки (графік здійснення платежів) де міститься вся детальна інформація про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожання кредиту, вартості, видів та предметів сукупних послуг. Позивач був ознайомлений з цим графіком, про що свідчить підпис позивача на даному графіку.                     Пунк 2 статті 524 Цивільного кодексу України прямо дозволяє сторонам визначити грошові зобов»язання в іноземній валюті.                                                                                Як вбачається з матеріалів справи, 24 березня 1993 року ОСОБА_4 України видав  ЗАТ «Альфа-Банк», яке в подальшому перейменоване на ПАТ «Альфа-Банк»банківську ліцензію №61, а 03 грудня 2001 року дозвіл №61-4 на право здійснювати банківські операції (а.с. 147-150), тобто на момент укладення кредитного договору –26 червня 2008 року, банк мав право на здійснення валютних операцій, а отже умови кредитного договору не суперечать чинному законодавству, і підстави для визнання його недійсним відсутні.                    Крім того, відповідно до статті 36 Закону України “Про ОСОБА_4 України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється ОСОБА_4 Банком України.          Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, встановлюються ОСОБА_4 Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.                                                                                                                  Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління ОСОБА_4 Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до доллару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.                                                                                                        Стосовно недійсності третейського застереження позивачем не надано доказів того, що позивач не погодився з ним, оскільки укладений договір було підписано позивачем без жодних зауважень.          Окрім того, вказане третейське застереження не позбавляє ОСОБА_2 реалізовувати своє право на захист в судовому порядку.                              Крім того, третейський розгляд спорів у сфері цивільних і господарських правовідносин –це вид недержавної юрисдикціальної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосуванн, зокрема методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абз. 7 ст. 2, ст.. 3 Закону України «Про третейські суди», є  здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів і господарських правовідносинах у межах права визначеного частиною п»ятою статті 55 Конституції України.                                                                                                    Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів“ у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки ОСОБА_4 банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.                                                             ПАТ “Альфа-Банк” листом повідомив ОСОБА_2 про одностороннє підвищення процентної ставки за кредитним договором до 17,5%. Відповідно до списку згрупованих рекомендованих відправлень, що пересилаються в межах України, вищевказаний лист на адресу ОСОБА_2 було відправлено 1 серпня 2008 року ТОВ “Еколл”(а.с. 145-146), та поштові повідомлення, які містяться в оригіналах кредитної справи.             Отже, банк повідомив позичальника про одностороннє підвищення процентної ставки за кредитним договором.                                                                                                       Також судом установлено, що розмір   процентної   ставки за кредитним договором, укладеним сторонами   26 червня 2008 року, банком фактично змінено з   вересня 2008 року, про що ОСОБА_2 сам зазначав у своїй позовній заяві.                                                  Крім того, ОСОБА_2 після повідомлення про підвищення процентної ставки з вересня 2008 року почав сплачувати проценти за новою ставкою, що відповідно до положень чч. 2, 3 ст. 205 та ч. 2 ст. 642 ЦК України вказує на згоду позичальника зі зміненим розміром процентної ставки.                                                                                                                                                         Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь –яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.                                 Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику, а тому доводи позовних заяв щодо несправедливості  умов  кредитного договору та завищення Банком відповідальності боржника  є безпідставними.           На підставі викладеного, суд вважає, що в позові слід відмовити.                                                                                Керуючись ст.ст. 4 –8, 10, 11, 18, 57 –60, 79, 88, 169, 208, 209, 212 –215, 218  Цивільного процесуального кодексу України, суд -                                                  

                                                                        ВИРІШИВ                                                                           В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства “Альфабанк” про визнання пункту 11 кредитного договору №4900800045 від 26.06.2008 року недійсним, визнання кредитного договору №490080045 від 26.06.2008 року недійсним та визнання незаконною підвищення прцентної ставки –відмовити в повному обсязі.                                                             Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Самарський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

           Суддя:                                                                                                        О.В.Поштаренко