У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 січня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.
секретар судового засідання : Шарапа О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 15 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Друга Дубенська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним та скасування свідоцтв про право на спадщину за законом, державних актів про право власності на земельні ділянки та визнання права на Ѕ частину спадщини за законом.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 15 листопада 2011 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Друга Дубенська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним та скасування свідоцтв про право на спадщину за законом, державних актів про право власності на земельні ділянки та визнання права на 1/2 частину спадщини за законом відмовлено за безпідставністю.
В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що відповідно до ст. 1268 ЦК України він прийняв спадщину після смерті батька, так як постійно проживав разом з ним на час відкриття спадщини. Вказана обставина підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання АДРЕСА_1 в його паспорті, показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та самої ОСОБА_2
Проживання позивача по іншим адресам не свідчить про те, що він не проживав разом з батьком, оскільки в інших місцях він проживав тимчасово, житлом забезпечений не був.
Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення яким позов задовольнити.
В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що рішення законне і обґрунтоване, і просить залишити його без зміни.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов правильного _________________________________________________________________________
Справа № 22-35/2012 рік Головуючий суддя 1 інстанції: Тростянчук Г.Г.
Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.
висновку про те, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину, що відкрилась після смерті батька, оскільки постійно із спадкодавцем не проживав. До нотаріальної контори у встановлений строк заяву про прийняття спадщини або про продовження строку для прийняття спадщини не подавав.
Крім того, позивач не перебував в хворобливому стані, за межами України та не було інших обставин, які б перешкоджали позивачу в межах шести місяців звернутися із заявою про прийняття спадщини в нотаріальну контору.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведенні відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач прийняв спадщину, так як постійно проживав разом з спадкодавцем, що підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання в паспорті, показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та самої ОСОБА_2 не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За правилами ч. 3 цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Судом першої інстанції перевірялися доводи позивача щодо проживання його разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, проте будь-яких достовірних та достатніх доказів позивач суду не надав і судом їх не здобуто. Показаннями свідків категорично не стверджено, що позивач проживав разом з батьком, з протоколу судового засідання вбачається лише, що ОСОБА_1 час від часу приїжджав до батька, а сам проживав в інших місцях.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Таким чином, сама по собі реєстрація місця проживання разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дубенського міськрайонного суду від 15 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий :
Судді :