ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"17" квітня 2008 р. | справа № 5020-2/105 |
За позовом закритого акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого обладнання” (50057, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1)
до відповідача відкритого акціонерного товариства „Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького” (99042, м. Севастополь, вул. Новикова, 11)
про стягнення 1127,30 грн.
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники сторін:
позивача –Ботвінко Р.А., довіреність № 026-15 від 03.01.2008;
відповідача –Мартинюк О.О., довіреність № 2/5987 від 27.12.2007.
СУТЬ СПОРУ:
Закрите акціонерне товариство „Криворізький завод гірничого обладнання” звернулось до суду з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства „Балаклавське рудоуправління ім. А.М. Горького” про стягнення 1127,30 грн., з яких основна заборгованість 976,51 грн., збитки внаслідок інфляції – 132,81 грн., 3% річних –17,98 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору поставки № 21с/110 від 14.10.2003 та вимогами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 536, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує з посиланням на те, що сума основної заборгованості ним сплачена у повному обсязі, а в частині стягнення збитків внаслідок інфляції позивачем не надані докази, які підтверджують розмір вказаних збитків.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд -
встановив:
14.10.2003 відкрите акціонерне товариство „Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького” (далі –ВАТ „БРУ ім. О.М.Горького”) та закрите акціонерне товариство „Криворізький завод гірничого обладнання” (далі –ЗАТ „Криворізький завод гірничого обладнання”) уклали договір поставки № 21с/110 (далі –Договір). Строк дії договору: з моменту підписання сторонами і до 31.12.2004, а в частині розрахунків до здійснення остаточного розрахунку за зобов’язаннями сторін.
Відповідно до пункту 1.1 Договору відповідач зобов’язується поставляти та передавати у власність позивача, а позивач зобов’язується приймати та оплачувати товар відповідно до специфікації (арк.с. 11).
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача авансовими платежами по кожній узгодженій партії товару відповідно рахунку, виставленого відповідачем.
У разі відмови позивача від поставки місячного обсягу продукції в узгоджені строки, відповідач зобов’язаний протягом 30-ти календарних днів з моменту відмови повернути раніше перераховані грошові кошти (пункт 7.5 Договору).
14.10.2004 позивачем був оплачений рахунок відповідача на суму 6256,31 грн. Товар відповідачем був поставлений лише на суму 5279,80 грн. Різниця між оплатою та вартістю поставленого товару становить 976 грн. 51 коп., що підтверджується актом звірення.
У процесі розгляду справи відповідач повністю перерахував вказану суму позивачу, що підтверджується платіжним дорученням № 2035 від 11.04.2008 (арк.с. 52).
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі підлягає припиненню, якщо відсутній предмет спору.
Викладене є підставою для припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у сумі 976 грн. 50 коп.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки внаслідок інфляції за період з 16.07.2007 по 01.12. 2007 у сумі 132,81 грн. та 3 % річних у сумі 17,98 грн. (арк.с. 10).
Вказані вимоги визнані судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 7.5 Договору у разі відмови позивача від поставки місячного обсягу продукції в узгоджені строки, відповідач зобов’язаний протягом 30-ті календарних днів з моменту відмови повернути раніше перераховані грошові кошти.
Докази наявності такої відмови позивача від поставки продукції відсутні, що підтвердив представник позивача у судовому засіданні. Таким чином, у відповідача перед позивачем не було грошового зобов’язання, а було лише зобов’язання щодо поставки оплаченого товару на суму 976 грн. 50 коп.
Таким чином, викладене є підставою для визнання позовних вимог про стягнення 3% річних та збитків внаслідок інфляції всього у сумі 150,79 грн. необґрунтованими, у зв’язку з чим зазначена сума стягненню не підлягає.
Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача, оскільки спір виник з вини відповідача.
Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України суд
В И Р І Ш И В :
1. В частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у сумі 976,51 грн. провадження припинити.
2. В іншій частині позову відмовити.
Суддя Н.Г.Шевчук
Рішення оформлено відповідно до вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 22.04.2008.