Справа № 2-3393/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

18 жовтня 2011 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої                                                   судді Токар Н.В.,

при секретарі                                                  Коломійченко Д.П.,

за участю представника позивача                     ОСОБА_1,

за участю представника відповідача                     ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 частини 3054 ВВ МВС України  про стягнення коштів, як компенсації за продовольче забезпечення, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просив ухвалити рішення і стягнути з відповідача ОСОБА_4 частини 3054 ВВ МВС України  на його користь кошти, як компенсацію за продовольче забезпечення за період з 11.03.2000 року по 01.09.2011 року у сумі 120582 грн. 45 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав на те, що відповідно ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів. Статтею 16 Закону України «Про збройні Сили України»від 05.10.2000 року встановлено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей. Військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого , медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Норми продовольчого забезпечення військовослужбовців передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту». Згідно цієї Постанови також встановлено отримання пайкового постачання по нормі №1 яка є загальновійськовою. Крім того, Закон України від 17.02.2000 року припинив, але не відмінив дію ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». 05 жовтня 2000 року вступили в дію зміни до Закону України «Про Збройні Сили України», стаття 16 якого передбачає, що військовослужбовцям гарантується отримання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого забезпечення, який затверджується Кабінетом Міністрів України. В перехідних положеннях вказано, що даний Закон вступає в дію з моменту публікації, окрім статті 16, яка вступає в дію з 2001 року. За період проходження військової служби позивач не отримував грошову компенсацію замість продовольчого пайка в розмірі 120582 грн. 45 коп. за період з 11.03.2000 року по 01.09.2011 року, у зв’язку з чим, він вимушений звернутися до суду з позовною заявою.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні  заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач дійсно проходить військову службу в управлінні Центрального територіального командування ВВ МВС України (на всіх видах забезпечення, а саме фінансовому і матеріальному забезпеченні), перебуває на посаді начальника продовольчої служби тилу управління Центрального територіального командування ВВ МВС України. Під час нарахування заборгованості позивач бере індекси інфляції Держстандарту, а не закупочні ціни, якими користується установа, яка фінансується з Державного бюджету і проводить централізовані закупівлі згідно чинного законодавства. Також зазначила, що військова частина 3054 не може нарахувати компенсацію за продовольчий пайок та взагалі сам продовольчий пайок згідно із Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», який 17.02.2000 року вступив в дію та яким призупинено дію частини 2 статті 9 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»щодо виплат та компенсацій за продовольчий пайок, тому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню  у зв’язку з наступним.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 проходить дійсну військову службу в управлінні Центрального територіального командування ВВ МВС України (на всіх видах забезпечення, а саме фінансовому і матеріальному забезпеченні), на посаді начальника продовольчої служби тилу управління Центрального територіального командування ВВ МВС України, з 28.07.1998 року по теперішній час (арк.с.27).

Встановлено, що за період з 11.03.2000 року по 01.09.2011 року позивачем не було отримано грошової компенсації замість продовольчого пайку на суму 120582 грн. 45 коп.

Проте, продовольче забезпечення особового складу Збройних Сил України гарантується ч.2 ст.16 Закону України «Про збройні Сили України»в редакції від 05.10.2000 року та ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року, на який посилається відповідач, призупиняє дії тільки ст.9 ч.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто не призупиняє дії, прийнятого пізніше Закону України «Про збройні Сили України»до ст.16 якого ніякими іншими законами, по цей час, змін не внесено та не призупинялась.

Отже п.1 розділу 5 Прикінцевих положень Закону України «Про збройні Сили України», ст.16 вступає в дію з 01.01.2001 року. Відповідно, з урахуванням наведеного, а також виходячи зі змісту ч.5 ст.17 Конституції України та ст.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виходячи з Постанови Кабінету Міністрів України №316 від 12.03.1996 року та Постанови Кабінету Міністрів України №426 від 29.03.2002 року «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань» та розрахунку компенсації, грошова компенсація замість продовольчого пайка складає суму 120582 грн. 45 коп.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу, а Закони та інші нормативно-правові акти повинні прийматися на підставі Конституції України та повинні відповідати їй.

Відповідно до ст.17 Конституції України, ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та ст.16 Закону України «Про збройні Сили України», військовослужбовцям гарантовано одержання за рахунок держави продовольчого та інших видів забезпечення.

Отже за змістом наведених норм законодавства позивач з 11.03.2000 року по 01.09.2011 року мав право на одержання за рахунок держави продовольчого забезпечення, призупинення Законом України №1459 від 2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»дії ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них, судом не приймаються до уваги, оскільки зазначене право позивача, крім ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»гарантовано й іншими законодавчими актами.

Водночас із цим, статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються та не можуть бути скасовані, при прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а відповідно до ст.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Аналогічну правову позицію з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців, висловив й Конституційний Суд України в Рішеннях від 06.07.1999 року           №8-РП/99 у справі щодо права на пільги; від 20.03.2002 року №5-РП/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій; від 17.03.2004 року №7-РП/2004 у справі про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів; від 01.12.2004 року №20-РП/2004 у справі про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій.

Відповідно до цих рішень правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлений не втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування, а особливістю професійних обов’язків у зв’язку з виконанням ними державних функцій, пов’язаних з ризиком для життя та здоров’я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі, права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім’ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум.

Здійснення таких заходів має безумовний характер.

Згідно з наведеними рішеннями Конституційного Суду України, звуження змісту та обсягу соціальних гарантій військовослужбовців шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України, не допускається.

Не сплата грошової компенсації замість продовольчого пайка порушує законне і гарантоване ст.43 Конституції України, право позивача на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Органи державної влади, відповідно до ст.19 Конституції України та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.3 спільного наказу Міністерства оборони України та Міністерства фінансів України від 27.09.1999 року №297/225 «Про додаткові заходи щодо погашення заборгованості з грошового забезпечення та інших соціальних виплат у Збройних Силах України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 жовтня 1999 року за №699/3992, заборгованість (компенсацію) з продовольчого забезпечення прирівняно до грошового забезпечення і інших соціальних виплат.

Таким чином, враховуючи також положення ч.5 ст.17 Конституції України, ст.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»і ст.16 Закону України «Про збройні Сили України», суд вважає, що вимоги позивача про виплату грошової компенсації замість продовольчого пайка є такими, що підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність правових підстав для виплати грошової компенсації замість продовольчого пайка, оскільки вони є незаконними і необґрунтованими.

Отже, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., а також з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1700 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 17, 22 Конституції України, ст. ст. 2, 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.16 Закону України «Про збройні Сили України», Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №426, Постановою Кабінету Міністрів України №316 від 12.03.1996 року, ст. ст. 3, 10, 11, 57-61,  88, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 частини 3054 ВВ МВС України  про стягнення коштів, як компенсації за продовольче забезпечення –задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 частини 3054 ВВ МВС України на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію замість продовольчого пайка в розмірі 120582 (сто двадцять тисяч п’ятсот вісімдесят дві) грн. 45 (сорок п’ять) коп. за період з 11.03.2000 року по 01.09.2011 року.  

Стягнути з ОСОБА_4 частини 3054 ВВ МВС України на користь ОСОБА_3 витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 частини 3054 ВВ МВС України на користь держави судовий збір у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачи апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:ОСОБА_5