Справа № 2-3354/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

24 жовтня 2011 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої                                                             судді Токар Н.В.,

при секретарі                                                                  Коломійченко Д.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1          ОСОБА_2,

за участю представника позивача ОСОБА_3           ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради про визнання права власності на самочинно збудовані споруди, суд –

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року позивачі звернулись до суду з позовом, в якому, кожен окремо, просили визнати за ними право власності на самочинно збудовані споруди, а саме - «Г»(гараж) вартістю 10770 грн. площею 27,3 кв.м., «Ж»(сарай) вартістю 1292 грн. площею 6,6 кв.м., що розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Манісманівська, буд. 46, в рівних частинах.   

В обґрунтування позову позивачі вказали на те, що рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 грудня 2007 року їм було виділено в натурі 2/3 спільної часткової земельної ділянки в загальне користування, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Манісманівська, буд. 46 які складаються з фігур «І»- «ІV», в складі фігур «ХХІ»- «ХХІІ», що відповідає виділеним в натурі 2/3 жилого фонду (будинку №46). ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримано державні Акти серії ЯЛ №884489 від 28.03.2011 року та Акт серії ЯЛ884488 від 28.03.2011 року відповідно на праві власності по 1/3 вищевказаної земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Манісманівська, буд. 46. За рішенням Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації від 09 грудня 2009 року визнано, що споруди «Г»- гараж та «Ж»- сарай, на території домоволодіння №46 по вул.Манісманівській є самовільно збудованими спорудами, які розташовані на спільній території, що не уможливлює отримання права власності на ці споруди без визначення власника самої збудованої споруди. Виходячи з необхідності узаконення самовільно збудованих споруд «Г»(гараж) за характеристикою БТІ від 29.10.2010 року вартості 10770 грн. площею 27,3 кв.м. та «Ж»(сарай) за характеристикою БТІ від 29.10.2010 року –вартістю 1292 грн. площею 6,6 кв.м. співвласник має право розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності, у зв’язку з чим позивачі вимушені звернутись до суду.

У судовому засіданні представники позивачів, кожен окремо, підтримали заявлені позовні вимоги, просили позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день і час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив. Зі згоди представників позивачів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Згідно з ч.2 ст.331 ЦК України - право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Крім того, ч.5 ст.376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 грудня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було виділено в натурі 2/3 частини спільної часткової земельної ділянки в загальне користування, розташованої за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Манісманівська, буд. 46, які складаються з фігур «І»- «ІV», в складі фігур «ХХІ»- «ХХІІ», що відповідає виділеним в натурі 2/3 частинам жилого фонду (будинку №46).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримано державний Акт серії ЯЛ №884489 від 28.03.2011 року та Акт серії ЯЛ№884488 від 28.03.2011 року, відповідно, на право власності по 1/3 частині вищевказаної земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Манісманівська, буд. 46 (а.с.18-19).

Рішенням Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації від 09 грудня 2009 року визнано, що споруди «Г»- гараж та «Ж»- сарай, на території домоволодіння №46 по вул.Манісманівській у м.Дніпропетровську є самовільно збудованими спорудами, які розташовані на спільній території, що не уможливлює отримання права власності на ці споруди без визначення власника самої збудованої споруди.

Відповідно до ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно ст.357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Таким чином, оскільки позивачі є власниками житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, самочинні споруди збудовані за їх кошти в межах земельної ділянки, повноправними користувачами та власниками якої є позивачі, та дані прибудови не порушують прав інших осіб, суд вважає за можливе визнати за ними право власності на самочинно збудовані споруди «Г»(гараж) вартістю 10770 грн. площею 27,3 кв.м., «Ж»(сарай) вартістю 1292 грн. площею 6,6 кв.м., у домоволодінні  №46 по вулиці Манісманівській у місті Дніпропетровську.

Крім того, згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних  або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Оскільки право власності позивачів на самовільно побудовані прибудови є невизнаним правом, то позивачі мають право на звернення до суду з даними вимогами.

До того ж, відповідно до рішення ХV сесії Дніпропетровської міської ради XXIV скликання від 18 лютого 2004 року № 18/15 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів»(додаток 3) до повноважень саме виконавчих органів районних у мсті Дніпропетровську рад відноситься звернення до суду про передачу у комунальну власність безхазяйних нерухомих речей у порядку, встановленому цивільним законодавством України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331, 357, 367, 370, 376 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 57-61, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради про визнання права власності на самочинно збудовані споруди –задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_3 право власності на самочинно збудовані споруди «Г»(гараж) вартістю 10770 грн. площею 27,3 кв.м., «Ж»(сарай) вартістю 1292 грн. площею 6,6 кв.м., що розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Манісманівська, буд. 46, в рівних частинах.   

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачи апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

Суддя:ОСОБА_4