Справа №22-ц-1373 2006 р.                                     Головуючий у 1-й інстанції - Риков В.В.

Категорія -      39                                                        Суддя-доповідач - Рибалка В.Г.

РІШЕННЯ іменем    України

19 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Рибалки В.Г.

суддів              -  Сибільової Л.О., Дубровної В.В.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.1.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу   за   апеляційною   скаргою   представника   відповідача   Відкритого   акціонерного товариства «Центролит»- Долгальової Лідії Вікторівни на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 2 серпння 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Центролит» про визнання вимог адміністрації Сумського чавуноливарного заводу «Центролит» виконувати роботу по виробництву рідкого скла з карбамідом у квітні 1983 року в умовах праці, які не відповідають правилам охорони праці та техніки безпеки, неправомірними, визнання адміністрації Сумського чавуноливарного заводу «Центролит» винною у виникненні розладу стану його здоров'я у квітні 1983 року при виробництву рідкого скла з карбамідом,

встановила:

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 2 серпня 2006 року, яким позов задоволено частково - визнано вимоги адміністрації Сумського чавуноливарного заводу «Центролит» виконувати роботу по виробництву рідкого скла з карбамідом у квітні 1983 року в умовах праці, які не відповідають правилам охорони праці та техніки безпеки, неправомірними, а справу направити на новий розгляд.

При цьому апелянт посилається на неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 працював на Сумському чавуноливарному заводі «Центролит» з 1978 року.

Наказом НОМЕР_1 від 20 квітня 1983 року за систематичне невиконання виробничих завдань він був звільнений з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ст.40 п.З КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 6 травня 1983 року звернувся з позовом про поновлення його на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свої вимоги він мотивував тим, що не виконував у повному обсязі виробниче завдання у зв'язку з не створенням адміністрацією підприємства належних умов праці.

Рішенням Ковпаківського районного народного суду м.Суми від 18 травня 1983 року в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.

При вирішенні трудового спору судом було встановлено, що концентрація аміаку в цеху, де працював позивач, становила 2 мг/куб.м, що в 10 разів менше за гранично допустиму. При виході на місце суд переконався, що приміщення цеху є просторим, світлим,

2

приплив    повітря    достатній.    Крім    того, позивач був належним чином забезпечений засобами індивідуального захисту.

Зазначені преюдиційні факти спростовують доводи позивача про вимоги адміністрації заводу виконувати роботу в умовах, які не відповідають правилам охорони праці та техніки безпеки.

Та обставина, що концентрація аміаку в повітрі цеху НОМЕР_2Сумського чавуноливарного заводу «Центролит» не перевищувала гранично допустимих норм, підтверджується аналізом санітарно-гігієнічної лабораторії заводу (а.с.72).

Позивач не надав доказів і на підтвердження того, що стан його здоров'я погіршився саме внаслідок впливу шкідливих факторів виробництва.

В наявності таких факторів вини адміністрації заводу не вбачається, і робота в таких умовах відповідно до трудового та пенсійного законодавства дає право на певні пільги, про що позивач був поінформований.

Факт поінформованості позивача про ступінь шкідливості умов його роботи підтверджується протоколом засідання постійно діючої екзаменаційної комісії заводу від 23 березня 1983 року (а.с.76).

Крім того, суд першої інстанції при постановленні судового рішення послався на положення ЦК України, які взагалі не регулюють спірні правовідносини, а тому є підстави вважати, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст.ЗОЗ, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Центролит»- Долгальової Лідії Вікторівни, задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 1 червня 2006 року в даній справі скасувати в частині задоволення позовних вимог.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Центролит» відмовити.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення до Верховного Суду України.