номер провадження справи < Текст >
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.01.12 Справа № 30/5009/7282/11
Суддя Кагітіна Л.П.
за позовом: Державного регіонального проектно –вишукувального інституту “Запоріждіпроводгосп” (69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 105)
до Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (72360, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Вознесенка, вул. Кірова, 205)
про стягнення 40693,67 грн.,
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін:
від позивача –ОСОБА_1, довіреність № 7 від 10.01.2012р.
від відповідача –не з’явився
Державний регіональний проектно –вишукувальний інститут “Запоріждіпроводгосп” звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області заборгованості у сумі 33 000 грн. 00 коп. основного боргу, 5 629 грн. 59 коп. інфляційних витрат, 2 064 грн. 08 коп. 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 530, 625, 626, 638, 887 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 54 Господарського процесуального кодексу України та на умови укладеного між сторонами договору № 09041 від 28.05.2009р. на виконання проектно-кошторисної документації. Вказує на те, що згідно п. 2.1 Договору відповідач за виконання проектно-кошторисної документації зобов’язується своєчасно та в повному обсязі сплатити позивачу кошти згідно з протоколом договірної ціни. Так, згідно протоколу узгодження договірної ціни до Договору № 09041, сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни на розробку проектно-кошторисної документації у сумі 48 000 грн. 00 коп. Відповідач лише частково виконав умови договору сплативши 02.10.2009р. 15 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою банку та Актом здачі-приймання від 01.10.2009р., сума у розмірі 33 000 грн. 00 коп. залишилися відповідачем не сплаченою, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідною позовною заявою.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.11.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/7282/11, розгляд справи призначено на 05.12.2011р.(з урахуванням ухвали суду від 24.11.2011р. про виправлення помилки щодо дати слухання справи).
У зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та його клопотанням про відкладення судового засідання у зв»язку з відрядженням сільського голови, призначене на 05.12.2011р., ухвалою суду розгляд справи відкладено на 10.01.2012р.
За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Представник позивача у судовому засіданні 10.01.2012р. підтримав заявлені у позові вимоги та надав усні пояснення щодо заявленої до стягнення суми.
Відповідач –Вознесенська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області - письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався.
Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Неявка уповноваженого представника Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.
Згідно роз’яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені і інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” –неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи –подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 10.01.2012р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
28.05.2009р. між Державним регіональним проектно–вишукувальним інститутом “Запоріждіпроводгосп” (виконавець, позивачем у справі) та Вознесенською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області (замовник, відповідачем у справі) укладено договір на виконання проектно-кошторисної документації № 09041, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання по виконанню проектно-кошторисної документації на "Будівництво водопроводу для покращення водопостачання села Вознесенка Мелітопольського району Запорізької області".
Відповідно до п. 1.1 Договору зміст та строки виконання основних етапів визначаються календарним планом, який є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно п. 2.1 Договору за виконання проектно-кошторисної документації відповідно до Договору замовник перераховує виконавцю у відповідності до протоколу про договірну ціну 48 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ –8 000 грн. 00 коп., в тому числі на 2009 рік –15 000 грн. 00 коп.
Згідно протоколу узгодження договірної ціни до Договору № 09041, сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни на розробку проектно-кошторисної документації у сумі 48 000 грн. 00 коп.
Як вказує позивач, станом на день звернення з позовом до суду, відповідач лише частково виконав умови договору сплативши 02.10.2009р. - 15 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою банку та актом здачі-приймання від 01.10.2009р., сума у розмірі 33 000 грн. 00 коп. залишилися відповідачем не сплаченою. За порушення виконання зобов’язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача 5 629 грн. 59 коп. інфляційних витрат, 2 064 грн. 08 коп. 3 % річних, є предметом судового розгляду у даній справі.
Позовні вимоги про стягнення з Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області заборгованості у сумі 33 000 грн. 00 коп. основного боргу, 5 629 грн. 59 коп. інфляційних витрат, 2 064 грн. 08 коп. 3 % річних.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.
За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором підряду.
Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити роботу.
Відповідно до 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом;
Згідно ст. 890 ЦК України підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором.
Відповідно до п. 2.1 Договору відповідач за виконання проектно-кошторисної документації зобов’язується своєчасно та в повному обсязі сплатити позивачу кошти згідно з протоколом договірної ціни: 48 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ –8 000 грн. 00 коп., в тому числі на 2009 рік –15 000 грн. 00 коп. Оплата робіт здійснюється: проміжні розрахунки провадяться по актам виконаних робіт відповідних етапів, передбачених календарним планом. Замовник після перевірки обсягів виконаних робіт протягом 10-ти банківських днів підписує акт здачі-приймання робіт і сплачує ці роботи; кінцевий розрахунок замовник здійснює після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт з урахування оплати проміжних актів, оформлення і здачі проектної продукції замовнику.
Календарним планом робіт, який узгоджений між сторонами, передбачено кінцевий термін виконання робіт для виконавця –липень 2009р.
Виконавець не порушуючи умов Договору своєчасно виконав вказану роботу, що підтверджується акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації № 36 від 28.07.2009р.
Відповідач в порушення п. 2.1 Договору та календарного плану лише частково виконав зобов’язання щодо сплати суми виконаних робіт, сплативши 02.10.2009р. - 15 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою банку та актом здачі-приймання від 01.10.2009р.
Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата знаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену після остаточної здачі роботи за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений трок або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено Договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З метою досудового урегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензії № 197 від 23.05.2011р., № 656 від 26.08.2011р., на які позивачем було отримано відповіді № 978/1 від 17.06.2011р. та № 398 від 15.09.2011р., в яких відповідач повністю погодився із сумою боргу та у зв’язку з відсутністю фінансування, не може сплатити суму основного боргу у розмірі 33 000 грн. 00 коп.
Враховуючи те, що акт здачі-приймання був підписаний 01.10.2009р. на суму 15000 грн. 00 коп., строк кінцевого розрахунку по Договору на виконання проектно-кошторисної документації настав ще 01.11.2009р., сума основного боргу у розмірі 33000 грн. 00 коп. заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 5 629 грн. 59 коп. інфляційних витрат, 2 064 грн. 08 коп. 3 % річних.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться інфляційні витрати та 3 % річних.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розглянувши розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, вимоги позивача про стягнення 5 629 грн. 59 коп. інфляційних витрат та 2 064 грн. 08 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов’язань за договором на виконання проектно-кошторисної документації № 09041.
Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 33 000 грн. 00 коп. основного боргу, 5 629 грн. 59 коп. інфляційних витрат, 2 064 грн. 08 коп. 3 % річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Державного регіонального проектно –вишукувального інституту “Запоріждіпроводгосп” до Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області задовольнити повністю.
Стягнути з Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (72360, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Вознесенка, вул. Кірова, 205, код ЄДРПОУ 04352701, р/р 35426020001211 в ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015) на користь Державного регіонального проектно –вишукувального інституту “Запоріждіпроводгосп” (69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 105, код ЄДРПОУ 01039228, р/р 260050175603 в ФВАТ "Укрексімбанк" в м. Запоріжжя, МФО 313979) 33 000 (тридцять три тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 5 629 (п’ять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 59 коп. інфляційних витрат, 2 064 (дві тисячі шістдесят чотири) грн. 08 коп. 3 % річних, 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 12.01.2012р.
12.01.2012