ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2008 р. | № 12/130 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Глос О.І., |
суддів: | Бакуліної С.В., Кривди Д.С., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ПП "Сатре-ВІТ" |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2007 р. |
у справі | №12/130 |
господарського суду | Чернівецької області |
за позовом | ДП ВАТ "Київхліб" хлібокомбінат №11 |
до | ПП "Сатре-ВІТ" |
про | стягнення 71 466,18 грн. заборгованості за договором поставки |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | Єркін О.М. |
від відповідача: | не з'явився |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 11.07.2007 р. у справі №12/130 (суддя Бутирський А.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2007 р. (судді: Краєвська М.В., Мурська Х.В., Кордюк Г.Т.), позов задоволено: стягнуто з ПП "Сатре-ВІТ" на користь ДП ВАТ "Київхліб" Хлібокомбінат №11 59 555,15 грн. заборгованості, 11 911,03 грн. штрафу, 714,66 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі ПП "Сатре-ВІТ" просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2007 р., рішення господарського суду Чернівецької області від 11.07.2007 р. у справі №12/130, відмовити ДП ВАТ "Київхліб" Хлібокомбінат №11 у позовних вимогах та стягнути судові витрати з позивача, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки на час вирішення спору в господарському суді першої інстанції відповідачем було сплачено частину боргу в сумі 22 400,00 грн., що не було враховано при прийнятті рішення ні господарським судом першої інстанції, ні господарським судом апеляційної інстанції, незважаючи на те, що до апеляційної скарги було додано докази часткової сплати боргу.
Розпорядженням в.о. Голови судової палати Овечкіна В.Е. від 19.03.2008 р. №02-12.2/89 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді Глос О.І., суддів: Бакуліної С.В., Кривди Д.С.
19.03.2008 р. ПП "Сатре-Віт" звернулося до Вищого господарського суду України з заявою про затвердження мирової угоди від 22.01.2008 р. та припинення провадження у справі №12/130.
Вказана заява задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.
Відповідно до ч. 4 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.
Таким чином, відповідно до вказаних вище норм Господарського процесуального кодексу України мирова угода сторін може бути укладена на стадії вирішення господарського спору у першій інстанції, тобто до прийняття господарським судом рішення у справі, або на стадії його виконання.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
29.12.2006 р. між ВАТ "Київхліб" (продавець), ДП ВАТ "Київхліб" хлібокомбінат №11 (постачальник за договором, позивач у справі) та ПП "Сатре-ВІТ" (дистриб'ютор за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки №12573, згідно з яким позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а останній —прийняти й оплатити вказаний товар (п. 2.1 договору).
Згідно з п. 4.6 укладеного договору дистриб'ютор здійснює оплату за поставлений товар на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у даному договорі, на підставі видаткової накладної протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару. Платіж вважається здійсненим, а оплата —проведеною з моменту зарахування коштів банківською установою на розрахунковий рахунок продавця.
Відповідно до п. 6.4 договору в разі порушення умов оплати товару дистриб'ютор сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми простроченого зобов'язання.
Позивач взяті на себе зобов'язання виконав у повній мірі: у період з грудня 2006 р. по березень 2007 р. поставив відповідачу товар, однак відповідач за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість по розрахункам у сумі 59 555,15 грн.
З огляду на викладене, ДП ВАТ "Київхліб" хлібоком бінат №11 звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до ПП "Сатре-ВІТ" про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу 71 466,18 грн. (59 555,15 грн. основного боргу, 11 911,03 грн. штрафу) та стягнення з відповідача судових витрат —державного мита у розмірі 714,66 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Задовольняючи позовну заяву, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач у встановлений договором строк за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 59 555,15 грн.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.
Так, господарський суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України в мотивувальній частині рішення не зазначив обставини справи, встановлені господарським судом, докази, на підставі яких прийнято рішення, обмежившись посиланням на порушення відповідачем умов договору поставки, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 59 555,15 грн.
Господарський суд апеляційної інстанції не надав будь-якої оцінки доводам відповідача, викладеним в апеляційній скарзі, щодо перерахування на розрахунковий рахунок позивача після одержання претензії від 16.05.2007 р. (у період із 18.05.2007 р. по 07.07.2007 р., тобто до прийняття судом рішення) частини боргу в сумі 22 400,00 грн., як не надав і будь-якої оцінки наданим відповідачем доказам (платіжним дорученням, доданим до апеляційної скарги —а.с. 91–96; актам звірки розрахунків, підписаним представниками позивача та відповідача —а.с. 136, 149, які свідчать про перерахування частини боргу за спірним договором до прийняття рішення господарським судом першої інстанції), чим порушив вимоги ст. 101, п. 7 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України.
Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПП "Сатре-ВІТ" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2007 р. у справі №12/130 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2007 р. у справі №12/130 та рішення господарського суду Чернівецької області від 11.07.2007 р. у справі №12/130 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.
Головуючий О.Глос
Судді С.Бакуліна
Д.Кривда