Справа № 2-123
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2011 року
Володарсько–Волинський районний суд Житомирської області в складі :
головуючого судді: Сульженка Л.П.
при секретарі: Малецькій М.О.
за участю:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника позивачки: ОСОБА_3
представника відповідача: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарсько-Волинського районного суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про
відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, вказуючи, що від шлюбу мають спільну дитину –ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. 1 жовтня 2010 року шлюб було розірвано.
Відповідач намагаючись ухилитися від сплати аліментів на утримання дитини, звернувся до Володарсько –Волинського районного суду з позовом про виключення із запису про народження дитини відомостей про нього як про батька дитини. Рішенням суду від 5 січня 2011 року ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні його позову про оспорювання батьківства за безпідставністю.
Позивачка вважає, що відомості в позовній заяві про те, що ОСОБА_2 не є батьком дитини, а інша особа, порушили її гарантовані Конституцією та законами України права. Вона відчула тривалий глибокий психічний стрес, душевні страждання та переживання, які не подолані до цього часу. Вона була змушена захищати свої права у суді, при цьому відповідач розповсюджував інформацію про її особисте життя в судовому засіданні. Крім того відповідач розповсюджував неправдиву інформацію що він не є батьком дитини серед знайомих, односельців, щоб виставити її перед ними у негативному світлі. В цей період не могла нормально працювати, займатись іншими справами. Моральну шкоду оцінює в сумі 15000 гривень. Свої позовні вимоги ОСОБА_2 підтримала в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав і пояснив, що пред’явлення позову не є приниженням честі і гідності, так як це проходить в рамках діючого законодавства. Про те, що він не є батьком дитини він допускав, так як позивачка зустрічалась з іншими чоловіками під час їх сімейного проживання.
В зв’язку з даними обставинами звернувся до суду про виключення відомостей про батьківство, наміру принизити честь та гідність позивачки не мав. Просив суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, допитавши свідків, суд приходить до слідуючого.
- 2 -
В п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року (зі змінами від 25 травня 2001 року) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»зазначається, що в кожному конкретному випадку суд з’ясовує характер правовідносин сторін і встановлює, якими правовими нормами вони регулюються та чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди. У ст.18 ЦК України прямо зазначено про можливість відшкодування моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом чи договором.
Згідно ст.1167 ЦК України Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду. Як зазначається в ст.1167 ЦК України, зобов’язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності:
а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага;
б) неправомірних рішень, дій чи бездіяності заподіювача шкоди;
в) причинного зв’язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою;
г) вини заподіювача шкоди.
Згідно ст.136 Сімейного Кодексу України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили в судовому засіданні той факт, що позивачка неодноразово стверджувала після сварок що ОСОБА_2 (відповідач) не є батьком дитини – ОСОБА_5
На цих підставах відповідач став припускати, що дитина не його, а тому і звернувся до суду з позовом про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
У судовому засіданні за клопотанням позивачки були допитані свідки ОСОБА_9 –мати позивачки, ОСОБА_10 –тітка позивачки, ОСОБА_10 –тітка позивачки, ОСОБА_11, які розповіли про сімейні обставини сторін. Крім того вони перебувають в родинних відносинах, а тому дані покази свідків до уваги не приймає, оскільки вони не підтверджують і не спростовують суті позову.
Згідно положень статті 40 Конституції України та з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного суду України від 10 квітня 2003 року №8-рн/2003 (справа про поширення відомостей), усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобовязані розглянути звернення та дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою до задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, оскільки у такому випадку мала місце реалізація відповідачем конституційного права, а не поширення недостовірної інформації.
За таких обставин суд прийшов до переконання, що відповідач ОСОБА_2 не мав мети зганьбити честь, гідність позивачки й довести такі відомості до громадськості та окремих громадян, а тому даний позов повинен бути залишений без задоволення за безпідставністю.
Керуючись ст.ст.208, 209, 212 –215, 218 ЦПК України, ст.ст.277, 280, 297, 301, 302, 1167 ЦК України, суд, -
- 3 -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення за безпідставністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий /підпис/
Копія вірна.
Суддя: Сульженко Л.П.