ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311
РІШЕННЯ
Іменем України
10.01.2012Справа №5002-18/5012-2011
За позовом – Східно – Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (99011, АР Крим, м. Севастополь, вул. Правди, 10)
до відповідача - Риболовецького колгоспу «Жемчужина моря» (98324, АР Крим, м. Керч, вул. Зябрєва, 3)
про спонукання до виконання певних дій
Суддя І.К. Осоченко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – ОСОБА_1 – ю / к, довіреність від 03.01.2012.
Від відповідача - не з’явився
Суть спору: Східно – Чорноморське державне басейнове управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (позивач) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Риболовецького колгоспу «Жемчужина моря» (відповідач), в якій просить суд зобов’язати відповідача повернути позивачеві залишок переданого на зберігання 23 квітня 2009 року дизельного пального у кількості 9600 літрів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.04.2009 згідно письмової домовленості з головою правління риболовецького колгоспу «Жемчужина моря» Даніленко Т.І., Східно – Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства передано на зберігання Риболовецькому колгоспу «Жемчужина моря» 11600 л дизельного палива. Надалі, на вимогу Східно – Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у жовтні 2009 РК «Жемчужина моря» було повернено по накладній 1000 літрів дизельного палива.
01.09.2010 Східно – Чорноморським державним басейновим управлінням охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства направлений лист РК «Жемчужина моря» про необхідність повернення дизельного палива, переданого на зберігання, у зв’язку з службовою необхідністю, у кількості 10600 літрів.
21.03.2011 Східно – Чорноморським державним басейновим управлінням охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства по накладній отримано 1000 літрів дизельного палива.
Незважаючи, на вимогу Східно – Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства про повернення залишку дизельного палива в кількості 9600 літрів, РК «Жемчужина моря» Східно – Чорноморським державним басейновим управлінням охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства не повернено, що стало підставою для звернення позивача до суду.
У судовому засіданні, яке відбулося 21.11.2011, від представника позивача надійшло Клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.
21.11.2011 р. через канцелярію суду від відповідача надійшла телеграма, в якій відповідач просить суд відкласти розгляд справи на більш пізніший строк. Суд задовольнив таке клопотання.
У судовому засіданні 06.12.2011 представник позивача заявив клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи, у зв’язку із нез’явленням відповідача у судове засідання. Суд задовольнив таке клопотання.
06.12.2011 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2010 у справі № 5002-6/5908-2010 було порушено провадження у справі про банкрутство боржника – відповідача у дійсній справі і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов’язанням, які виникли до порушення провадження у справ про банкрутство. Приймаючи до уваги вищевикладене, відповідач просить припинити провадження у дійсній справі на підставі статей 12,14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
У судовому засіданні 19.12.2011 суд почав розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 19.12.2011 позивач заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.
Для всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд вважав можливим продовжити строк розгляду спору та задовольнив клопотання позивача.
10.01.2012 у судовому засіданні представник позивач надав суду заперечення на відзив.
Суд залучив такі заперечення до матеріалів справи.
Представник відповідача у судові засідання чотири рази не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією.
Слухання справи відкладалося у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за можливе розглянути справу у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними документами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі
Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі письмової домовленості, а саме: листа від 23.04.2009 № 20/310 (а.с. 9), 23 квітня 2009 року Східно – Чорноморським державним басейновим управлінням охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства було передано на зберігання Риболовецькому колгоспу «Жемчужина моря» 11600 літрів дизельного пального.
Тобто, виходячи з вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, сторони фактично уклали між собою договір зберігання.
Згідно ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до статті 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.
Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Як свідчать матеріали справи на виконання умов письмового договору зберігання позивачем та відповідачем підписна накладна (вимога) № 04 від 23.04.2009, відповідно до якої відповідач прийняв від позивача 11600 літрів дизельного пального (а.с. 12). Крім того, у наступному, Риболовецьким колгоспом «Жемчужина моря» була виписана Охоронна розписка про прийняття на відповідальне зберігання на підставі накладної (вимога) № 04 від 23.04.2009 дизельного пального у кількості 10600 літрів і у дійсний час воно знаходиться у Риболовецькому колгоспі «Жемчужина моря».
Згідно статті 938 Цивільного Кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Отже, судом встановлено, що на підставі листа від 23.04.2009 № 20/310 (а.с. 9) та накладної № 4 від 23.04.2009, позивач передав відповідачеві на відповідальне зберігання дизельне пальне у кількості 11600 літрів.
У наступному, 01 жовтня 2009 року відповідач повернув позивачеві дизельне пальне у кількості 1000 літрів, що підтверджується накладною на відпуск матеріалів на сторону, яка підписана уповноваженими особами сторін (а.с. 13).
01.09.2010 позивач звернувся до відповідача листом за вих. № 10-6/1116/1 про повернення дизельного пального у кількості 10600,00 літрів, яке було передано на відповідальне зберігання.
Накладною № 601 від 21.03.2011 відповідач повернув позивачеві дизельне пальне у кількості лише 1000 літрів. Доказів повернення позивачу дизельного пального у кількості 9600 літрів (11600-1000-1000) відповідач суду не представив.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Сторонами не визначений строк виконання зобов’язання у частині повернення дизельного пального, який був би ними узгоджений.
Згідно з п. п. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з листом про повернення дизельного пального 01.09.2010, отже строк виконання зобов’язання, з урахуванням поштового перебігу становить 12.09.2010, проте відповідач лише 21.03.2011 повернув позивачеві частину дизельного пального у кількості 1000 літрів.
Відповідач не представив суду доказів повернення позивачеві пального у кількості 9600 літрів, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача повернути позивачеві залишок переданого на зберігання 23 квітня 2009 року дизельного пального у кількості 9600 літрів обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
Що стосується доводів відповідача, які викладені в його відзиві на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2010 у справі № 5002-6/5908-2010 було порушено провадження у справі про банкрутство боржника – відповідача у дійсній справі і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов’язанням, які виникли до порушення провадження у справ про банкрутство, а тому відповідач просить суд припинити провадження у дійсній справі на підставі статей 12, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", то суд не погоджується з такими доводами, та приймає до своєї уваги на наступне:
як вбачається з матеріалів даної справи, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2010 у справі № 5002-6/5908-2010 дійсно було порушено провадження у справі про банкрутство боржника – Риболовецького колгоспу «Жемчужина моря».
06 січня 2010 року у газеті «Урядовий курьер» (№ 2) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкротство риболовецького колгоспу «Жемчужина моря».
Проте статтями 12, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" взагалі не передбачено припинення провадження у справі з підстав порушення справи про банкрутство.
Крім того, статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що грошове зобов'язання – це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну г р о ш о в у суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Відповідно до пункту 15 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з г р о ш о в и м и вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.
Але у даному випадку, суд зауважує, що позивач звернувся з позовом до суду не про стягнення з відповідача будь-якої грошової суми, а просить суд зобов'язати відповідача повернути належне позивачеві майно – дизельне пальне.
Саме така правова вимога позивача ґрунтується на цивільно-правовій угоді – договорі зберігання, який фактично і був укладений між позивачем та відповідачем.
Будь-яких заперечень відповідача відносно відсутності у нього на зберіганні такого майна - дизельного пального, яке раніше йому на зберігання і було передане позивачем, у процесі розгляду даної справи суду не було надано.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.
10.01.2012 у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний суддею 11.01.2012.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Зобов’язати Риболовецький колгосп «Жемчужина моря» (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Зябрева, 3; код ЄДРПОУ 03889089) повернути Східно – Чорноморському державному басейновому управлінню охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (Східно-Чорноморська держрибохорона) (99011, АР Крим, м. Севастополь, вул. Правди, 10; код ЄДРПО України 35014808) дизельне пальне у кількості 9600 літрів протягом 20 днів з моменту вступу рішення у законну силу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Риболовецького колгоспу «Жемчужина моря» (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Зябрева, 3; код ЄДРПОУ 03889089) на користь Східно – Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (Східно-Чорноморська держрибохорона) (99011, АР Крим, м. Севастополь, вул. Правди, 10; код ЄДРПО України 35014808) судовий збір у сумі 916,80 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з Риболовецького колгоспу «Жемчужина моря» (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Зябрева, 3; код ЄДРПОУ 03889089) в дохід Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь, р/р 31216206700002, МФО 824026, код ЄДРПО України отримувача 38040558, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 24,20 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Повернути Східно – Чорноморському державному басейновому управлінню охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (Східно-Чорноморська держрибохорона) (99011, АР Крим, м. Севастополь, вул. Правди, 10; код ЄДРПО України 35014808) з Державного бюджету України (Отримувач: 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя; р/р 31218259700002 ГУ ДКУ в АР Крим ЗКПО 34740405, МФО 824026) суму зайве сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., сплачених квитанцією № 1673.33.1 від 02.11.2011.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.