ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 108
РІШЕННЯ
Іменем України
10.01.2012Справа №5002-9/5291-2011
за позовом ТОВ "Науково-технічне підприємство "Бурова техніка" (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1)
до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський,52/1)
про стягнення 1 051 876,49грн.
Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова
Представники:
Від позивача – ОСОБА_1, довіреність № 11/44 від 03.01.12, представник.
Від відповідача – ОСОБА_2, довіреність від 01.12.11, представник.
Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1051876,49 грн., у тому числі суму основного боргу у розмірі – 959094,00 грн., пені – 59 056,54 грн., інфляції – 4795,47 грн., 3% річних - 28930,48 грн., а також судові витрати у розмірі 21 037,53 грн. покласти на відповідача.
05.01.2011 року від позивача до суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів.
Суд задовольнив дане клопотання.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні відповідач признає суму основного боргу у розміру 959094,00 грн., у частині стягнення пені просить суд відмовити, застосував строк позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –
В с т а н о в и в:
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
07 травня 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки № 437 щодо поставки: ситові панелі до вібросит Derrik, на загальну вартість 1050642,00 грн.
Згідно п.1.1. Договору позивач зобов'язався передати в ухвалений строк у власність відповідача товар відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору(додаток №1), а відповідач зобов'язався приймати цій товар і сплатити його на умовах, ухвалених наступним договором.
Поставка відбувалась на умовах DDP (Інкотермс 2000), база ВТО і К, АР Крим, Сакський район, с Каменоломня, вул. Київська, 7.
Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що поставка Товару відбувається протягом 60 календарних днів з дня отримання Позивачем письмової заявки Відповідача.
Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що оплата за поставлений Товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача протягом 30 календарних днів після постачання Товару та підписання акту приймання-передавання.
Позивач свої договірні зобов’язання виконав належним чином, однак, відповідач оплату за наданий товар не провів повністю, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 959094 грн., що підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків, підписаним сторонами, за станом на 01.11.2011р.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строку
Статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений| строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.
При таких обставинах, позовні вимоги позивача у частині стягнення 959094 грн. боргу підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 29.10.2010р. по 31.10.2011р. у сумі 28930,48 грн. і індекс інфляції за період з 29.10.2010р. по 30.09.2011р. у сумі 4795,47 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у сумі 28930,48 грн. та в частині стягнення індексу інфляції у сумі 4795,47 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 59 056,54 грн. пені.
Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позивна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня).
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняються через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинне було бути виконане.
Відповідач зі стягненням 59 056,54 грн. пені не згоден, посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності.
Згідно штемпелю Господарського суду Автономної Республіки Крим на позивної заяві позивачем позивні матеріали були спрямовані до суду 28.03.2011р., таким чином, позивачем був пропущений строк позовної давності для стягнення 15690,29 грн. пені.
Згідно 267 ч.4 Цивільного кодексу України закінчення позовної давності про застосування якої заявлене стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.
При вказаних обставинах, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині|частці| стягнення пені не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Витрати по оплаті судового збору відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні 10.01.2012р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 11.01.2012 р.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити часткове.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський,52/1, ЄДРПОУ 00153117, р/р 260020014162 у філії ПАТ «Укрсімбанк», м. Сімферополь, МФО 324786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Бурова техніка" (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, ЄДРПОУ 31174865, р/р 26001001300421 в ПАТ «ОТП банк", м. Київ, МФО 300528) основного боргу у розмірі 959094,00 грн., індексу інфляції 4795,47 грн., 3% річних 28930,48 грн., судові витрати у розмірі 19856,40 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.
3. В іншої частині позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Пєтухова Н.С.