Справа №22-7260/2006 Головуючий 1 -ї інстанції -Хмельницька Л.І.
Категорія -13 _________________ Доповідач - Єлгазіна Л.П.______________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 версня 2006р . м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі: Головуючого - Ювченко Л.П..
Суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.
При секретарі: Тума О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 7 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 , ОСОБА_3- „Про визнання правочину недійсним „ та за зустрічним позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1- „ Про усунення перешкод в реалізації права власності шляхом виселення"
ВСТАНОВИВ: Позивачі звернувся до суду з вказаними вище позовами , в обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказував, що з 15.02.1986р. перебував у шлюбі з ОСОБА_2. За час шлюбу вони придбали різне майно, у тому числі у 1991р. жилий будинок розміром 44/100 частини за адресою : АДРЕСА_1, який було зареєстровано за відповідачкою. Йому стало відомо, що відповідачка 19.02.2003р. подарувала вказаний будинок своєму батькові. На його думку вона ввела його в оману шляхом дати згоду на прописку 26.10.02р. її батька. Він не володіє українською мовою, бо є арабом. Він володіє російською мовою, а нотаріус заяву йому не зачитувала. Важає, що правочин носив фіктивний характер, щоб позбавити його 1/2 частини будинку. Просив суд визнати вказаний договір дарування недійсним. У позовній заяві посилався на ст. 202.203, 215 ЦК України в чинній редакції.
ОСОБА_3 донька розлучилася з ОСОБА_1 11.11.2005р. , який з 1994р. був зареєстрований у АДРЕСА_1. Відповідно з договором дарування від 19.02.2003р. він є власником вказаного будинку. Відповідач перестав бути членом родини і перешкоджає у володінні його власністю, бо є зареєстрованим у будинку. не несе ніяких витрат по його утриманні, він додатково сплачує за нього кошти. Крім того він замкнув дім і калітку, чим прешкоджає вільно володіти власністю, а в теперішній час поміняв і замок. Він та його донька з неповнолітніми дітьми змушені мешкати в іншому житлі, якого не мають. Просив суд виселити відповідача із жилого приміщення і зобов,язати не чинити йому перешкод у користуванні власністю.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено .
Суд дійшов висновку, що позивач не надав преконливих доказів з приводу того, що 19.02.2003р. при дачі згоди дружині на укладення договору дарування спірного будинку її батькові , його ввели в оману. Він визнав свій підпис на заяві, яку давав перед укладенням договору нотаріусу. Його посилання на ті обставини, що він давав у 2002р. згоду лише на прописку відповідача не заслуговують на увагу, бо не співпадають у часі і суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що на прописку нотарільне посвідчення не потребується.
Позивач не навів переконливих доказів з того приводу, що не влодіє українською мовою, оскільке ця обставина не узгоджується з матеріалами справи . Суд першої інстанції також посилався на ст.202, 203 ЦК України в чинній редакції.
Зустрічний позов ОСОБА_3 судом першої інстанції задоволено частково. Суд дійшов висновку, що позивач був членом сім,ї і відповідно до ст156ч4 ЖК України має право після припинення родинних відносин користуватися спірним житлом і виселенню не підлягає. Суд зобов,язав позивача не чинити перешкод відповідачам у користуванні жилим приміщенням.
Не погодившись із судовим рішенням позивач ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що він не згоден з висновком суду в частині його достатнього володіння українською мовою. Він мешкає у м.Донецьку з 1981р., де населення розмовляє російською мовою, українській мові він не навчався. Заява, яка мається в матеріалах справи про його згоду на укладення договору дарування від імені його дружини її батькові, складена українською мовою , якою він не володіє і заява йому не зачитувалася., йому не роз,яснювалися наслідки підписання такого документу, він тільки на хвилину заходив до кабінету нотаріуса, щоб надати дозвіл на прописку батька позивачки.
Вважає, що суд неналежним чином оцінив зібрані докази, не взяв до уваги той факт, що він не має іншого житла. Рішення суду першої інстанції просе скасувати.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги , рішення просили скасувати. Відповідач ОСОБА_2, та представник відповідача ОСОБА_3, доводи апеляційної скарги не визнали, рішення просили залишити без зміни.
Заслухавши суддю- доповідача., пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2. перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.02.1986р. по 21.11.2005року / а.с 9/. За період шлюбу ними було придбане майно , у тому числі АДРЕСА_1 згідно договору купівлі - продажу від 13.03.1991р., на ім,я ОСОБА_2, що підтверджується довідкою БТІ м. Донецька за НОМЕР_1/а.с. 10/.
19 лютого 2003 року був укладений договір дарування 44/100 частини домоволодіння - АДРЕСА_1, де „ дарувателем „ є ОСОБА_2, а „ обдарованим „ є ОСОБА_3 / а.с.6/ Договір посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 19.02.2003року і зареєстровано у реєстрі за НОМЕР_2.
Позивач ОСОБА_1 дав свою згоду на дарування своєю дружиною ОСОБА_2. придбаного ними за період шлюбних відносин будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3 на умовах за її розсудом. Заява зроблена у присутності приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 у її присутності і підпис ОСОБА_1 засвідчено / а.с.8.
У судовому засіданні суду першої інстанції, а також апеляційної інстанції, позивач визнав, що даний підпис він виконав власноруч, де повністю вказано ним особисто прізвище, ім,я та по батькові, а також короткий підпис.
Згідно прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України в редакції 3003року-п.4 Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин , що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов,язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Правовідносини у позивача до відповідача відносно оспорюваного договору дарування виникли у 2003 році до набрання чинності Цивільним Кодексом України в ред. 2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., і регулюються ЦК України в ред. 1963р.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику визнання угод недісними „ №3 від28.04.78р. з подальшими змінами, - п.2 передбачено , що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов,язує визнання угоди недйісною і настання певних юридичних наслідків;
п.12- при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст.57ЦК України в ред. 1963р. суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв,язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах.
Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, які мають істотне значення для угоди, що укладається.
Позивач не навів переконливих доказів введення його в оману по оспорюваних обставинах, і застосував норми права , які не діяли на час укладення угоди.
Апеляційний суд критично оцінює доводи позивача в частині того, що він не володіє українською мовою, оскільки доводи позивача суперечать встановленим судом першої інстанції фактам. На запит адвоката ОСОБА_5 директор Донецької ОШ 1-111 ст. № 44 Донецької міськради повідомляє, що з ОСОБА_1 була проведена співбесіда по володінню українською мовою вчителями української мови та літератури вказаної вище школи, внаслідок чого встановлено, що ОСОБА_1 може читати українською мовою текст і розуміє його зміст, а також він розуміє українську розмовну мову. / а.с. 16, 50/
Відповідно до листа УМВС України в Донецькій обл. НОМЕР_4 - ОСОБА_1 для прийняття Громадянства України надав в справу про прийняття громадянства України довідку про володіння українською мовою , яка видана директором ОШ НОМЕР_5 / а.с.52/
В матеріалах справи мається довідка Комунального підприємства ЖЕК № 6 Ленінського району м. Донецька НОМЕР_6 / а.с.46/, в якій вказано , що за адресою : АДРЕСА_1, - зареєстровані:
-ОСОБА_1 - позивач, ОСОБА_2., - відповідачка, та їхні діти ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідач ОСОБА_3 зареєстрованим не значиться.
Згідно Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, затв. постановою КМУ №35 від 16.01.2003р. - наймачеві квартири не потрібно писати заяву про постановку на реєстраційний облік іншого громадянина, бо з такою заявою повинен звернутися сам громадянин, який бажає стати на реєстраційний облік. Тким чином докази, які навів позивач для визнання угоди недійсною , не грунтуються на законі та обставинах справи.
Суд першої інстанції виконав вимоги ст.. 213 п.З ЦПК України, - повно з"ясував обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Але судом першої інстанції також застосовано матеріальний закон, який почав діяти з 1 січня 2004 року.
Для вирішення справи слід було керуватися ЦК України в редакції 1963р., який був чинний на час укладення оспорюваної угоди ст. 41 - 47, 57 ЦК України в редакції 1963р. - За вказаних обставин рішення суду слід залишити без зміни., оскільки застосовані норми діючого Цивільного Кодексу України не вплинули на суть вирішеної справи. Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України - апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань
Керуючись ст.. 303-307, п. 1-2 ст.308 313, 316, 317,319 ЦПК України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 7 червня 2006 року -залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили .