Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І м е н е м     У к р а ї н и

5 грудня 2011 року суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва Тютюн Т.М., за участю ОСОБА_2 – особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Миколаївка Геничеського району Херсонської області, працюючого водієм у ТОВ “ШАТО МІСТІК”, що проживає за адресою: АДРЕСА_1,

на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 25 серпня 2011 року,

у с т а н о в и в :

Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 25.08.2011 року на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Як вбачається з постанови, 4 серпня 2011 року о 18 годині 35 хвилин           ОСОБА_2, керуючи автомобілем “Mersedes Benz” д/н НОМЕР_1 на вул. Ревуцького в          м. Києві з ознаками алкогольного сп’яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан сп’яніння ухилився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, не оспорюючи обставини вчинення правопорушення, встановлені судом, які викладені в постанові, та обґрунтованості притягнення його до адміністративної відповідальності, просить постанову судді місцевого суду змінити та накласти на нього менш суворий вид адміністративного стягнення – штраф.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що суддя не врахував його особу, майновий стан, обставини, що пом’якшують відповідальність, та обрав найсуворіший вид стягнення. При цьому ОСОБА_2 зазначає, що повністю визнає вину у вчиненні правопорушення,  просить визнати обставиною,  що пом’якшує відповідальність,  –  щире

_________________________________________________________________________

Справа № 33/2690/1649/2011                                                   Постанова винесена суддею Сирбул О.Ф.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

розкаяння і врахувати його майновий стан, а саме, роботу водієм, яка є єдиним джерелом доходу.

Крім того, ОСОБА_2 подав заяву про поновлення строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на пропуск зазначеного строку з поважних причин, який мотивує тим, що не був сповіщений про місце  і  час  розгляду  справи і про існування постанови дізнався 28.09.2011 року, коли прибув до канцелярії суду.

Вислухавши пояснення ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3, які підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу і просили їх задовольнити, при цьому ОСОБА_2 не заперечував, що відмовився від проходження медичного огляду на стан сп’яніння, оскільки вживав алкогольні напої і усвідомлював, що медичний висновок буде позитивним, вивчивши та дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Матеріали справи не містять даних про своєчасне сповіщення ОСОБА_2 про місце і час розгляду справи, і її розглянуто в його відсутності. Також у справі відсутні дані про направлення ОСОБА_2 копії постанови відповідно до вимог ст.285 КУпАП. Тому строк оскарження постанови пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові судді місцевого суду, доведена наявними в справі доказами і в апеляційній скарзі не оспорюється.

Що стосується доводів в апеляційній скарзі про суворість накладеного стягнення, то вони є безпідставними.

Відповідно до вимог ч.2 ст.30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Накладене на ОСОБА_2 стягнення відповідає вимогам вказаної норми закону та ст.33 КУпАП, а саме, характеру вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим, особі правопорушника, який двічі протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень на транспорті, ступеню його вини, і не є максимально можливим за санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 від підпису та пояснень відмовився, що свідчить про відсутність щирого розкаяння.

А тому рішення суду про накладення на правопорушника стягнення у виді позбавлення спеціального права є правильним і підстав для його пом’якшення апеляційний суд не вбачає.

Отже, постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 25.08.2011 року є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2  залишити без задоволення , а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 25 серпня 2011 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік, – без змін .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

міста Києва Т.М. Тютюн