Справа № 2-а-6568/11

ПОСТАНОВА

IМЕНЕМ          УКРАЇНИ

26 грудня 2011 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Васалатій К.А., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про зобов’язання вчинити певні дії та здійснити перерахунок пенсії як дитині війни

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 р. позивач звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що він у відповідності до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою суду від 13.12.2011 р. відкрито скорочене провадження по розгляду даної справи. На момент винесення рішення від представника відповідача не надійшло заперечень.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи отримані докази суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком та є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Ст. 6 зазначеного Закону передбачено виплату щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач звернувся до відповідача 21.11.2011 р. щодо перерахунку та виплати заборгованості з 01.01.2006 р., але отримав відповідь від 05.12.2011 р., яка його не задовольнила.

Як з’ясовано судом, ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945 р.) Другої світової війни їй було менше 18 р.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правого акта, який би визначав розмір мінімальної пенсії за віком, немає. Ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 р. страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. При цьому, ч. 2 ст. 5 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.   

Враховуючи те, що нормами цього Закону встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а для інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком.   

Ч. 3 ст. 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних витрат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлений законом.   

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. Цією ж статтею визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.   

З викладеного вбачається, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на ч. 3 ст. 46 Конституції України, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того, Державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що, витратна частина бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України –основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.   

Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Таким чином, встановлена ч. 2 ст. 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, –прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.   

У відповідності до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.   

Також згідно зі ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.   

Ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.   

З цих підстав суд приходить до висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень Законів України про Державний бюджет України на 2008, 2009 роки, якими виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.   

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ч.1 ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розділ II цього Закону, яким і внесено зміни до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” набирав чинності з 01.01.2008 та діяв до прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року у справі у справі №10-рп/2008.     

За таких обставин, надбавка, передбачена ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, підлягала виплаті у період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року.

Закон України “Про Державний Бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 р. не містить положень, що зупиняють дію Закону України “Про соціальний захист дітей війни” чи його окремих норм, тому зазначена вище надбавка підлягала виплаті за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.     

Також не містять положень, що зупиняють дію Закону України “Про соціальний захист дітей війни” чи його окремих норм Закон України “Про Державний Бюджет України на 2010 р.” від 27.12.2009 року та Закон України “Про Державний Бюджет України на 2011 рік” від 23.12.2009 року.     

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача щодо визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати та виплатити пенсію з урахуванням недоплаченої щомісячної державної соціальної 30% надбавки, починаючи з 12.06.2011 р., є обґрунтованими та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню.   

Відповідно до ст. 90 КАС України суд, вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 28,23 грн.

При цьому суд вважає правильним відмовити у стягненні витрат на правову допомогу, оскільки ст. 90 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Договір про надання правової допомоги позивачу в матеріалах справи відсутній, можливість укладання усного договору, враховуючи оплатність даних послуг, чинним законодавством не передбачена.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст. 8, 22, 46, 152 Конституції України, Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік”, Закону України  “Про Державний бюджет на 2007 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про Державний Бюджет України на 2009 рік”, Закону України “Про Державний Бюджет України на 2010 рік”, Закону України “Про Державний Бюджет України на 2011 рік”, ст. 1, 3, 5, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст.5, 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.1, 2 Закону України “Про прожитковий мінімум”, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/07, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, та керуючись, ст.ст. 2, 17, 69, 71, 99, 158, 159, 160, 162, 163, 167, 183-2, 256 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва - протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 12.06.2011 р по 22.07.2011 р. включно.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 28,23 грн. судових витрат, а в іншій частині –відмовити.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя                                                                                К.А.Васалатій    26.12.2011 Справа № 2-а-6568/11