Справа  № 2-874/11

Категорія 51

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 грудня 2011 р.   

Богуславський районний суд  Київської області в складі:

головуючого судді                                                             Якутюка В.С.,

при секретарі                                                             Давиденко М.В.,

з участю позивачки                                                   ОСОБА_1,

представника відповідача                                                   Автуєвич Н.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут плюс» про визнання звільнення з роботи  незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:          

Позивачка просить суд скасувати наказ №122/1 від 14 вересня 2011 року СТОВ «Добробут плюс» про звільнення її з посади прибиральниці майстерні з 18 червня 2011 року за прогули без поважних причин згідно ст.40 п.4 КЗпП України та поновити на роботі, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмір 3000 грн. та моральної шкоду в розмірі 3000 грн., посилаючись на те, що вона з 04 грудня 2008 року згідно наказу по СТОВ «Добробут плюс» за №6/8 була прийнята на роботу різноробочою, після чого в зв’язку з інвалідністю за згодою сторін була переведена по усному наказу на посаду прибиральниці майстерні товариства. Під час роботи вона неодноразово зверталась до директора СТОВ про перевід її на іншу роботу, оскільки вона за станом здоров’я не може виконувати обов’язки прибиральниці, після чого залишила роботу і не виходила працювати. 27 серпня та 13 вересня 2011 року вона отримала від адміністрації СТОВ «Добробут плюс» письмові попередження, в яких директор товариства повідомляв про те, що їй була надано роботу прибиральниці з урахуванням стану здоров’я ( на його думку легка праця), а тому в разі невиходу на роботу її буде звільнено з роботи. Вона в свою чергу повідомила директора товариства, що не може виконувати роботу прибиральниці за станом здоров’я і просила надати їй іншу роботу, але їй було відмовлено. В вересні 2011 року вона дізналась, що наказом №122/1 від 14.09.2011 року по СТОВ «Добробут плюс» її було звільнено з посади прибиральниці майстерні за прогули без поважних причин з 18 червня 2011 року. Вона вважає, що її звільнення є незаконним, оскільки, адміністрація товариства не надала їй відповідної роботи  за станом її здоров’я, не прийняла це до уваги та звільнила з роботи, а тому вона і змушена звернутися з відповідним позовом до суду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала,  посилаючись на вищенаведені обставини і просила суд винести рішення про поновлення її на роботі, зобов’язати відповідача надати їй роботу відповідно до її стану здоров’я, стягнути з СТОВ «Добробут плюс» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

   Представник відповідача Автуєвич Н.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і пояснила, що звільнення ОСОБА_1 було проведено з дотриманням норм трудового законодавства, були складені відповідні акти про невихід її на своє робоче місце, двічі їй направлялися письмові попередження про майбутнє звільнення в разі її невиходу на роботу, але позивачка відмовилась виходити на роботу, тому дирекція товариства була змушена її звільнити, в зв’язку з чим, просила суд відмовити їй в задоволенні заявленого позову.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив той факт, що він, працюючи завідуючим майстернею, писав доповідні директору товариства про невихід ОСОБА_1 на свою робоче місце, а також при цьому складалися відповідні акти.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив той факт, що він, працюючи директором товариства за обоюдною усною домовленістю з ОСОБА_1, в зв’язку з її інвалідністю, перевів її на посаду прибиральниці майстерні, в якій вона повинна була працювати два рази на тиждень по 3-4 години з відповідною оплатою. Спочатку позивачка виконувала свої обов’язки, а потім залишила роботу і стала просити надати їй іншу роботу в товаристві, але такої роботи їй надати було неможливо в зв’язку з відсутністю відповідних вакансій в господарстві, а тому оскільки позивачка після неодноразових попереджень відмовилась виходити на своє робоче місце, то дирекція товариства змушена була її звільнити за прогули.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне відмовити в задоволенні заявленого позову із слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу в СТОВ «Добробут плюс» різноробочою з 04 грудня 2008 року, що підтверджується копією трудової книжки.

Із копії письмового попередження за №110 від 25 серпня 2011 року вбачається, що ОСОБА_1, враховуючи стан здоров’я, було запропоновано легку працю: прибиральницею майстерні господарства, але так як вона не з’являється на роботу, то її повторно попереджено, що в разі подальшої неявки вона буде звільнена з роботи.

Із копії письмового попередження за №118 від 09 вересня 2011 року видно, що ОСОБА_1 було запропоновано з’явитися у відділ кадрів СТОВ «Добробут плюс» для написання заяви про звільнення з роботи за власним бажанням, в разі неявки вона буде звільнена з роботи за прогули згідно п.4 ст.40 КЗпП України.

Із копії наказу №122/1 від 14 вересня 2011 року СТОВ «Добробут плюс» видно, що ОСОБА_1 звільнено з роботи прибиральниці майстерні за прогули без поважних причин з 18 червня 2011 року згідно п.4 ст.40 КЗпП України (підстава: доповідні записки та акти про невихід на роботу).

Із копії індивідуальної програми реабілітації інваліда №174 від 25 серпня 2011 року вбачається, що ОСОБА_1 встановлена обмежена працездатність та рекомендовані професії і спеціальності, доступні за станом здоров’я – охоронник, диспетчер.

Із листа СТОВ «Добробут плюс» за №121 від 23 вересня 2011 року видно, що 15.09.2011 року СТОВ «Добробут плюс» надійшла письмова відповідь ОСОБА_1 про те, що згідно індивідуальної програми від 25.08.2011 року, їй як інваліду 3 групи, рекомендована обмежена працездатність у вигляді посад: охоронника чи диспетчера, тобто на момент вчинення нею прогулів, не були рекомендовані професії, а праця прибиральниці майстерні не є тяжкою фізичною працею.

Із письмового листа за №151 від 29 листопада 2011 року СТОВ «Добробут плюс» вбачається, що на даний час вакантні посади в господарстві відсутні.

Суд вважає, що позивачка в судовому засіданні не надала суду доказів того, що вона зверталась до дирекції товариства з відповідними заявами про її неможливість за станом здоров’я працювати прибиральницею в майстерні і з проханням надати їй відповідну роботу.

Крім того, в разі відмови господарства надати їй роботу, яка доступна їй за станом здоров’я, позивачка не зверталась за допомогою у її працевлаштуванні до інспекції по охороні праці, прокуратури району або суду.

Суд також вважає, що дирекція СТОВ «Добробут плюс» з урахуванням здоров’я позивачки надала їй можливість працювати лише два рази в тиждень по 3-4 години з відповідною оплатою, що суттєво відрізняється від праці прибиральниці господарства при повному робочому дні та робочому тижні.  

Відповідно до п.4 ст.40 Кодексу законів про праці України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом в разу прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Із п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.1992 року з відповідними змінами “Про практику розгляду судами трудових спорів” вбачається, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом всього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.  

В даному випадку, суд вважає, що позивачка не надала в судовому засіданні доказів того, що відсутність її на роботі (18 червня 2011 року, 20 червня 2011 року,  з 20 червня по 30 червня 2011 року) було по поважній причині, а тому позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.24, 40, 147, 170, 232, 233, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року з відповідними змінами «Про практику  розгляду судами трудових спорів», Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року з відповідними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,  керуючись ст.ст.10, 11, 58, 59, 60, 61, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут плюс» про визнання незаконним звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Богуславський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.  

Головуючий: суддя           В. С. Якутюк