Справа № 2-3627/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

 15.11.2011

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді           – Сенюти В.О.

при секретарі                              -  Слободянюк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Прокуратури Подільського району м. Києва, яка діє в інтересах держави в особі Державної екологічної академії після дипломної освіти та управління до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки про стягнення коштів. Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 працюючи на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерії Державної екологічної інспекції м. Києві з 24.07.2008 року, відповідно до Наказу Держінспекції № 48 від 24.07.2008 року маючи 6 категорію 13 ранг державного службовця, будучи попередженою про спеціальні обмеження, згідно із Законом України «Про боротьбу з корупцією» та «Про державну службу», виконувала роботу на умовах сумісництва, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене п. «б» ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією». Позивач вважає, що відповідачка своїми діями заподіяла шкоду інтересам держави в особі Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління, у зв’язку із чим позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління 5.952 грн., які відповідачка отримала незаконно.

          В судовому засіданні представник прокуратури Подільського району м. Києва позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з викладених підстав.

          Представник відповідачки проти задоволення позовних вимог заперечувала. Пояснила, що відповідачка виконувала роботу за яку і отримувала заробітну плату, яка відповідно до чинного законодавства є винагородою та виплачується працівникові за виконану ним роботу. Будь-яких рахункових помилок під час виконання відповідачкою своїх посадових обов’язків не виявлено, а тому говорити про те, що ОСОБА_1 заподіяла шкоду підприємству немає підстав. Крім того, відповідальність за адміністративне правопорушення відповідачка вже понесла, сплативши штраф у розмірі 340 грн.

Вислухавши пояснення  сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються пр. розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, ОСОБА_1 будучи призначеною на посаду головного спеціаліста відділу бухгалтерії Державної екологічної інспекції м. Києва відповідно до наказу Держінспекції № 84-0 від 24.07.2008 року, власноруч написала та подала заяву до Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління про прийом на роботу за сумісництвом. Наказом № 150-к від 01.03.2010 року переведена на посаду провідного спеціаліста Центру освіти в інтересах збалансованого розвитку на 0,5 ставки за сумісництвом (а.с.33).

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 14 липня 2010 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 8 закону України «Про боротьбу з корупцією» закрито за відсутністю в діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постановою Апеляційного суду м. Києві від 10 серпня 2010 року постанову Подільського районного суду м. Києва від 14 липня 2010 року скасовано. Визнано ОСОБА_1 винною у порушенні спеціальних обмежень зазначених у п. «б» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» та призначено на підставі  ч. 1 ст. 8 Закону України «Про боротьбу з корупцією» адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. (а.с. 32-34).

З копії квитанції, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні, вбачається, що штраф сплачено відповідачкою у повному обсязі.

З доводами, наведеними у позовній заяві щодо того, що відповідачка незаконно отримувала заробітну плату, суд не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України та ст. 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування сулами законодавства про оплату праці» у п. 14 роз’яснює, що згідно зі ст. 102 -1 КЗпП України працівники, як працюють за сумісництвом (виконують крім основної у вільний від неї час і іншу роботу на умовах трудового договору в того самого чи іншого роботодавця), одержують заробітну плату за фактично виконану роботу без обмеження її певним розміром. Сумісники мають  право на оплату фактично виконаної роботи й тоді, коли було порушено встановлено для певної категорії працівників обмеження для роботи за сумісництвом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачка виконувала у повному обсязі свої трудові обов’язки та трудову дисципліну не порушувала, у зв’язку із чим отримувала заробітну плату на законних підставах.

Твердження представника позивача про те, що відповідачка своїми діями заподіяла шкоду інтересам держави в  особі Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління, а тому кошти у розмірі 5.952 грн., які отримала ОСОБА_1 як заробітну плату  підлягає стягненню, суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах закону.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, уставної, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

З п. 4 Постанови Верховного суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівникам» вбачається, що пряма дійсна шкода – втрата, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов’язків, грошові виплати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заробітна плата, яка отримана відповідачкою відповідно до положень ст. 94 ЗКпП України не можна вважати шкодою заподіяна підприємству.

Інших доказів, які б свідчили про заподіяння ОСОБА_1 шкоди Державній екологічній академії після дипломної освіти та управління, позивачем не надано, таким чином, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за недоведеністю.

Відповідно до положень ст.. 88 ЦПК України судові витрати суд відносить на рахунок держави.

На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 94, 130, 132 КЗпП України, ст. 1166 ЦК України, Законом України «Про боротьбу з корупцією», Законом України «Про оплату праці» -

ВИРІШИВ:

          В задоволенні позову Прокуратури Подільського району м. Києва, яка діє в інтересах держави в особі Державної екологічної академії після дипломної освіти та управління - відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

          Головуючий: