Справа № 2-4266/11

РІШЕННЯ  

іменем України

 06.09.2011

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді          - Сенюти В.О.

при секретарі                    - Чепіга О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2  про стягнення аліментів на утримання дитини та своє утримання, мотивуючи свої вимоги тим, що вона перебуває у шлюбі з відповідачем з 22.08.2008 року по даний час, від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Але на даний час вони разом не проживають, матеріальну допомогу на її утримання та утримання дитини відповідач не надає. Тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку до повноліття дитини, а також аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку на її утримання до досягнення дитиною трьох років.

В судовому засіданні позивачка повністю підтримала свої позовні вимоги, просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Просив суд стягнути із нього аліменти на утримання дитини у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку, а на утримання дружини 1/12 частини з усіх видів його заробітку. Вказаний розмір обґрунтовує тим, що має витрати пов’язані з орендою квартири у розмірі 2.500, здійснює погашення двох  кредитів, надає матеріальну допомогу своїм батькам.

          Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував частково.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

          В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 22.08.2008 року по даний час, від  шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

          Позивачка зазначає, що вона не працєю, на даний час разом із відповідачем не проживають, відповідач не надає їй матеріальну допомогу на її утримання та утримання дитини.

          Відповідно до ч. 2 ст. 84 Сімейного Кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

          Згідно із ч. 4 ст. 84 Сімейного Кодексу України право на утримання вагітна дружна, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

          Оскільки відповідач матеріальну допомогу на утримання дружини, яка не працює і знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, а також на утримання дитини не надає, суд вважає за можливе стягнути з нього на користь позивачки аліменти на її утримання та утримання дитини.

          Відповідно до ч.1  ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Враховуючи те, що відповідач отримує заробітну плату, яка в середньому складає 6.500 грн. (довідка про заробітну плату), орендує житло, вартістю 2.500 грн., що підтверджується договором оренди квартири та поясненнями позивачки, суд прийшов до висновку про доцільність стягнення з відповідача аліментів в частковому відношенні до його заробітку, а саме в розмірі 1/5 частини від усіх видів його заробітку (доходу) на утримання неповнолітньої дитини та 1/12 частини від усіх видів його заробітку (доходу) на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років – до 04.02.2012 року.

          Доводи відповідача про те, що ним здійснюється погашення двох кредитів, суд до уваги не приймає, оскільки відсутні належні докази (кредитні договори).

          Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню державне мито в сумі 51 грн. та інформаційно-технічні послуги в сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 84, 180, 182, 183 Сімейного Кодексу України, -

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця м. Бар Вінницької області, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/5 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.06.2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

          Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця м. Бар Вінницької області, аліменти на користь ОСОБА_1 в розмірі 1/12 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на утримання ОСОБА_1, починаючи з 10.06.2011 року і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до 04.02.2012 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на  інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн.

В іншій частині в задоволенні позову  - відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.

          Головуючий: