ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2006 р. | № 08/4984 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Дерепи В.І. |
суддів : | Грека Б.М. –(доповідача у справі) Стратієнко Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Приватного науково-виробничого підприємства “БМЄ” |
на постанову | Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.06.06 |
у справі | № 08/4984 |
господарського суду | Черкаської області |
за позовом | Приватного науково-виробничого підприємства “БМЄ” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський лікеро-горілчаний завод” |
про | стягнення 102723,59 грн. |
за участю представників від: |
позивача | не з'явилися, були належно повідомлені |
відповідача | Татаринов О.С. (дов. від 19.01.06) |
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27.03.06 по справі з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський лікеро-горілчаний завод” на суму 116639,74 грн.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.06.06 задоволено апеляційну скаргу ТОВ “Черкаський лікеро-горілчаний завод” та скасовано ухвалу господарського суду Черкаської області від 27.03.06 про забезпечення позову.
У касаційній скарзі Приватного науково-виробничого підприємства ”БМЄ” постановлено питання про скасування постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.06.06. В обґрунтування скарги зроблено посилання на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, а саме ст. ст. 33, 34, 66 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливе виконання рішення господарського суду.
Відповідно до ч.1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Господарський суд, вживши заходів запобіжного характеру шляхом накладення арешту, зазначив, що за приписами ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України можливе вжиття запобіжних заходів, а отже вимоги заявника підлягають задоволенню. В той же час, апеляційний господарський суд, переглянувши справу в порядку ст. 106 Господарського процесуального кодексу України зазначив, що місцевий господарський суд не навів обґрунтованих доказів вжиття запобіжних заходів, а позивач не надав обґрунтованих доводів необхідності вжиття запобіжних заходів.
Відповідно до імперативних норм ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування наявності підстав про вжиття заподіяних заходів лягають на особу, яка подає заяву про вжиття заподіяних заходів.
Звертаючись з клопотанням про вжиття запобіжних заходів у зв'язку з тим, що надалі виконання судового акта буде утруднено або неможливо, необхідно довести наявність обставин, які вже на момент пред'явлення позову свідчать про загрозу можливості виконання судового акта, так як підтверджують відсутність у відповідача необхідних грошових коштів або майна, чи виконання ним дій, направлених на відчуження майна, передачу його іншим особам, чи докази можливості здійснення ним подібних дій.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що позивач не навів, а в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про небезпеку спричинення шкоди заявнику та здійснення протиправних дій, направлених на спричинення шкоди, наявність реальної можливості спричинення шкоди.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного господарського суду є обґрунтованими, оскільки позивач оперує достатніми засобами правового захисту свого порушеного права, що полягає у праві наданні суду своїх доводів та доказів, які б дійсно підтверджували, що відмова від застосування заходів до забезпечення позову спричинить невиконання судового рішення. Лише на підставі наданих доказів суд, керуючись вимогами ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України, може зробити висновок про обґрунтованість клопотання про застосування заходів до забезпечення позову.
На підставі наведеного висновок апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні вимоги про вжиття заходів по забезпеченню позову є правомірним, а тому відсутні законні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства “БМЄ” залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.06.06 по справі № 08/4984 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко