ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
15 квітня 2008 р. | № 10/393-07 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.,
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2008 року у справі № 10/393-07 за позовом Українсько- чешського Закритого акціонерного товариства "Іскра-Ланіо" до Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання недійсними договорів,
В С Т А Н О В И В:
Подана Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" в особі Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги (подання), до скарги додаються зокрема докази сплати державного мита у встановленому порядку і розміру.
Згідно підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Відповідно до п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (в редакції із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 25.03.2005 року №2505-ІV) ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських судів встановлюються в таких розмірах: б) із заяв немайнового характеру ,в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оскаржує судове рішення в повному обсязі щодо позову, предметом якого є дві вимоги немайнового характеру: про визнання недійсними двох договорів застави.
Отже, касаційна скарга на судове рішення у даній справі повинна бути оплачена державним митом з урахуванням обох вимог немайнового характеру, тобто відповідач повинен був сплатити по 42,50 грн. державного мита за кожну вимогу немайнового характеру, а сплатив згідно платіжного доручення № 26_1 від 04.03.2008 року лише 42,50 грн. тільки за одну вимогу. Тому зазначене платіжне доручення не може бути доказом сплати державного мита у встановленому розмірі.
Отже, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Керуючись п. 4 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2008 року повернути без розгляду.
Судді В.Перепічай
І. Вовк
П. Гончарук