ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

05 жовтня 2006 р.

№ 25/153

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –судді

Дерепи В.І.

суддів :

Грека Б.М. –(доповідача у справі) Стратієнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства “Український графіт”

на постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 17.02.06

у справі

№ 25/153

господарського суду

Запорізької області

за позовом

Відкритого акціонерного товариства “Український графіт”

до	Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство 12362”

про	стягнення 3532,61 грн.

за участю представників від:

позивача

Хачаянц М.Г. (дов. від 12.04.06)

відповідача

не з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

ВАТ “Український графіт” звернулося до господарського суду з вимогою про стягнення з ВАТ “Автотранспортне підприємство 12362” заборгованості  у сумі 3655,67 грн.  До вирішення спору заявник в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України  зменшив позовні вимоги та просив стягнути 3532,61 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області у задоволенні позову відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.02.06 апеляційна скарга ВАТ “Укрграфіт” залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Судові акти мотивовані тим, що вимоги заявника є конкурсними, а оскільки останній не звернувся із грошовими вимогами до боржника протягом 30 днів після публікації оголошення про порушення  провадження справи про  банкрутство в офіційному друкованому органі, то згідно п.2 ст.14  Закону України “Про відновлення платоспроможності або визнання  його банкрутом”, то його вимоги є погашеними.

Суб'єкт касаційного оскарження вважає, що суди  першої та апеляційної  інстанцій невірно застосували ст. 14 ч.2 Закону  України “Про відновлення платоспроможності або  визнання його банкрутом”, ст. 598 Цивільного кодексу  та податкове законодавство.

З огляду порушення норм  матеріального права, скаржник  просить скасувати рішення господарського суду від 20.10.05 та постанову Запорізького  апеляційного господарського  суду від 17.02.06 та ухвалити нове рішення, за яким стягнути з відповідача, ВАТ “Автотранспортне підприємство 12362”, борг в сумі 3532,61 грн.

Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представника позивача та перевіривши  матеріали  справи,   колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає,  що  касаційна  скарга підлягає  частковому  задоволенню з наступних  підстав.

Як встановлено  матеріалами справи, заборгованість  відповідача  за паливно-мастильні матеріали  (бензин та дизельне паливо), становить 3532,61 грн.; вона виникла за період з червня  по грудень 2003 року.

В той же час, ухвалою  господарського суду Запорізької області від  09.03.04 відносно боржника порушено провадження  у справі про банкрутство. Публікація про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ “Авторемонтне підприємство 12362” була розміщена у газеті “Голос України” за № 81 ( 333) від 30.04.04.

Приймаючи до уваги, що строки виконання  зобов'язання  щодо оплати боргу заявлені позивачем до стягнення, настали  до порушення  справи про банкрутство, а отже, в розумінні  ст. 14 Закону України “Про  відновлення платоспроможності  боржника або  визнання його банкрутом”,  вимоги позивача відносяться до конкурсних.

Ухвалюючи судові рішення по заявленим вимогам, місцевий господарський та апеляційний суди  прийшли до висновку, що оскільки вимоги  заявника є конкурсними, що не заперечується сторонами, та останній  не звернувся  до суду з вимогою про визнання  його кредитором, то  вони є погашеними в розумінні ч.2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом”. Із таким  висновком погодитись не можна із наступних  підстав.

Статтею 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом” установлено  місячний строк  для звернення кредиторів до  господарського суду  з письмовими заявами про грошові  вимоги до боржника. Втім,  законодавець не визнав  цей строк як присічний і не пов'язував  з пропуском  цього  строку  настання такого наслідку, як  припинення права або  невиконання обов'язку.

Згідно з ст. 4 Закону, до боржника застосовуються  такі судові процедури: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація; ліквідація банкрута. Кожна із зазначених процедур  здійснюється за правилами, визначеними  цим Законом.

Згідно з ст. 1 Закону термін “погашені   вимоги кредиторів” визначено як  задоволені вимоги  кредитора, вимоги щодо  яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі, заміну зобов'язання, або  припинення зобов'язання іншим чином, а також  інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Припиненню зобов'язання в цивільних правовідносинах присвячена глава 50 Цивільного кодексу України і зміст її полягає  в тому, що в ній наведено юридичні факти (юридичні  склади), які самі по собі тягнуть  припинення  зобов'язання.

Таким чином, поняття  погашені вимоги наведені в Законі, включають в себе  вимоги, припинені засобами, передбаченими главою 50 Цивільного кодексу  України, при цьому Закон про банкрутство  окремо виділяє такий  спосіб припинення зобов'язань, як визнання їх  погашеними (п.5 ст. 31 Закону). Таким чином, колегія суддів вважає, що  автоматичне перенесення поняття  “погашені вимоги”  із  ліквідаційної процедури  в інші, що застосовуються  до боржника згідно з приписами Закону про банкрутство, є безпідставними.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що в судових актах не досліджено питання, чи припинено провадження по справі про банкрутство боржника у зв'язку з  ліквідаційною процедурою, чи мало місце укладення мирової угоди, угоди про  санацію, на якій  стадії  знаходиться провадження у справі про банкрутство боржника, коли виникло зобов'язання, провести розрахунки.

Судами першої та апеляційної  інстанцій зазначені  вимоги закону не були  взяті до уваги, у зв'язку  з чим, судові акти підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої  інстанції. При новому розгляді  справи  слід врахувати  наведене і вирішити  спір відповідно до закону.

Враховуючи  викладене та  керуючись  ст.ст.  1115 , 1117, 1119 , 11111 Господарського  процесуального кодексу  України,  Вищий  господарський   суд  України  

П О С Т А Н О В И В    :

Касаційну  скаргу відкритого акціонерного товариства “Український  графіт” задовольнити  частково.

Рішення господарського суду Запорізької області  від 20.10.05 та постанову  Запорізького апеляційного господарського суду від 17.02.06 у справі № 25/153  скасувати, а справу  направити  на новий розгляд до господарського суду  Запорізької області.

          Головуючий                                                                      Дерепа В.І.

          Судді                                                                                          Грек Б.М.

                                                                                                    Стратієнко Л. В.