ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
22.12.11 р. Справа № 11/279
Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,
при секретарі Макогон Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вісма Дніпро”, м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 37277046,
до відповідача, Приватного підприємства „БЭЛЬ”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 24067799,
про стягнення 50 827,25 грн.,
за участю уповноважених представників:
від позивача: не з’явився,
від відповідача: ОСОБА_1 – за довіреністю, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Вісма Дніпро”, м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Приватного підприємства „БЭЛЬ”, м.Донецьк, про стягнення 50 827,25 грн., у тому числі 48 846,62 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 1 659,45 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов’язань та 321,18 грн. 3% річних від простроченої суми боргу.
Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору поставки продукції дистриб’ютору №1 від 13.12.2010р. щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для застосування штрафних санкцій і нарахування 3% річних.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, копії: договору поставки продукції дистриб’ютору №1 від 13.12.2010р. разом із додатками до нього, видаткової накладної №2 від 22.02.2011р., №3 від 23.02.2011р., №36 від 06.04.2011р., №72 від 24.05.2011р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №1053 від 24.02.2011р., акту заліку зустрічних однорідних вимог від 20.06.2011р., угод про залік зустрічних однорідних вимог від 11.03.2011р. та 18.04.2011р., накладної на повернення товару №ДнВп_11247 від 02.06.2011р., акту бою, нестачі №б/н від 01.06.2011р.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.216, 232 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 49, 54-57, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.
26.10.2011р. Позивачем суд повідомлено про відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог та про відсутність відомостей щодо провадження по справі про банкрутство Відповідача.
03.11.2011р. у підтвердження виконання вимог суду у частині проведення звірки взаємних розрахунків, до матеріалів справи Позивачем долучено лист-вимогу №10/2011-01 від 28.10.2011р. разом із підтвердженням надіслання її та відповідного акту звірки на адресу Відповідача.
16.11.2011р. Позивачем подано клопотання №11/2011-02 від 09.11.2011р. про розгляд справи за відсутністю його представника за наявними у матеріалах справи документами і доказами. З клопотанням надані пояснення №11/2011-01 від 09.11.2011р. стосовно умов оплати товару.
У задоволенні означеного клопотання Позивача відмовлено, з огляду на необхідність встановлення обставин справи з урахуванням сплати суми основного боргу Відповідачем, а також за наявності відзиву №01 від 24.11.2011р. та клопотання останнього за номером №02 від 24.11.2011р.
24.11.2011р. Відповідачем суду представлено відзив на позовну заяву №01 від 24.11.2011р., згідно з яким позовні вимоги не визнано у повному обсязі. Обґрунтуванням вказаної правової позиції Приватне підприємство „БЭЛЬ” зазначає відсутність погодження строку оплат поставленої продукції, отже підстав для застосування наслідків невиконання грошового зобов’язання.
Одночасно, 24.11.2011р. Відповідачем разом із супровідним листом представлено копії правоустановчих документів.
Також, 24.11.2011р. Відповідачем через канцелярію господарського суду заявлено клопотання №02 від 24.11.2011р. про відкладення розгляду справи призначеного на 24.11.2011р., у зв’язку з необхідністю звірити розрахунки з Позивачем, з огляду на сплату поставленої продукції, яке задоволено судом. Разом із означеною заявою, суду представлено платіжне доручення №8690 від 23.11.2011р.
Строк розгляд справи продовжений у відповідності до ст.69 Господарського процесуального кодексу України, на п’ятнадцять календарних днів, на підставі клопотання Відповідача, про що винесено відповідний процесуальний документ.
Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вісма Дніпро” та Приватним підприємством „БЭЛЬ” укладено договір про поставку продукції дистриб’ютору №1, що є чинним на теперішній час, виходячи з приписів п.10.1 наведеного правочину.
За умовами цього договору Позивач (Постачальник) зобов’язується поставити продукцію у відповідності до замовлень на умовах цього правочину, а Відповідач (Дистриб’ютор) замовляє, приймає та оплачує її.
Відповідно до визначень, що застосовуються в означеній угоді, під продукцією мається на увазі мінеральна та питна вода Архиз, Єсентуки, Віра і інша продукція, яку виробляє та/або реалізує Постачальник і зазначена у накладних, прайс-листі останнього.
За змістом п.4.1 договору поставка продукції здійснюється Постачальником у наступному порядку: кількість та асортимент продукції узгоджується сторонами (по телефону, факту чи електронній пошті) при оформленні замовлення та зазначається у накладних і рахунках-фактурах, які з моменту їх підпису є невід’ємними частинами правочину.
Перехід права власності і ризиків випадкового знищення або ушкодження товару, за приписами п.п.4.13, 4.14 договору, відбувається в момент передачі продукції від Постачальника Дистриб’ютору, що оформлюється у порядку визначеному діючим законодавством (підписання накладних).
Сторони при оформленні кожного замовлення керуються цінами на продукцію з поточного прайс-листа Постачальника, який діє на момент відвантаження (п.5.1).
Згідно п.5.2 договору оплата за продукцію може здійснюватись дистриб’ютором на умовах 100% передплати у гривнях банківським переводом на розрахунковий рахунок Постачальника, з дотриманням вимог діючого законодавства.
У відповідності до п.5.3 договору при передплаті оплата за продукцію здійснюється дистриб’ютором протягом 3-х банківських днів після виставлення рахунку. У випадку пропуску цього строку Постачальник має право анулювати замовлення.
При цьому, як свідчить п.5.4 договору, Постачальник вправі надати дистриб’ютору можливість оплати продукції з відстроченням або розстроченням платежу. Умови надання такої відстрочки або розстрочки визначаються сторонами у відповідному додатку до даного правочину.
З урахуванням викладеного, Постачальником реалізоване право передбачене п.5.4 договору, у додатку №1 до спірної угоди сторонами погоджені умови оплати, які полягають у наданні Постачальником Дистриб’ютору відстрочки платежу на строк 45 календарних днів від дати прийняття дистриб’ютором продукції, на наступних умовах, зокрема, ліміт відвантаження продукції на умовах відстрочення платежу на кожний місяць узгоджується за погодженням сторін, у залежності від результатів продаж за попередній місяць та плану на поточний місяць.
Як вбачається з тверджень Відповідача, що не спростовані у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України, означені умови відстрочки платежу не виконувались, з огляду на що у п.3 додатку №2 до договору поставки продукції дистриб’ютору №1 від 13.12.2010р. стороні обумовили обопільне зобов’язання узгодити та підписати графік поставок та оплат продукції на наступний місяць не пізніше 20 числа попереднього місяця.
Згідно з видатковими накладними, що містяться у матеріалах справи, Позивач у період з 22.02.2011р. по 24.05.2011р. передав Відповідачу продукцію на загальну суму 174 224,88 грн. Останнім її прийнято без будь-яких зауважень, що підтверджується підписами сторін на даних документах скріпленими печатками підприємств.
Як свідчать накладна на повернення №ДнВп_11247 від 02.06.2011р. Відповідачем повернуто товар Позивачу на загальну суму 49,38 грн.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.
Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.
Отже, Позивачем документально підтверджено постачання товару на загальну суму 174 175,50 грн.
Одночасно суд дійшов висновку щодо поставки товару у межах спірного договору, враховуючи наявність посилань в означеній вище первинній документації на договір №1 від 13.12.2010р. як на правову підставу здійснення визначених господарських операцій з передання продукції Відповідачу.
Приймаючи до уваги зазначене, умови укладеного між сторонами правочину, виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу продукції та прийняття її останнім саме в межах спірного договору.
Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю „Вісма Дніпро” належним чином доведено факт виконання обов’язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та договору поставки на суму 174 175,50 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на дату подання позовної заяви оплата отриманого товару в повному обсязі не здійснена. За твердженнями Позивача, підтвердженими Відповідачем, у порядку ст.601 Цивільного кодексу України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договором було відповідно зменшено грошове зобов’язання останнього на загальну суму 125 328,88 грн.
Так, згідно з позовною заявою, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем на момент подачі позову складала 48 846,62 грн.
До матеріалів справи долучено копії угод та акту про залік зустрічних однорідних вимог, які підтверджують факт припинення у такій спосіб грошового зобов’язання в означеному обсязі.
Одночасно, Відповідачем представлено платіжне доручення №8690 від 23.11.2011р.
З наведеного документу вбачається, що оплата у розмірі 48 846,62 грн. здійснена 23.11.2011р., а отже під час розгляду даної справи (дата порушення 12.10.2011р.), тому на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в цій частині позову провадження по справі підлягає припиненню.
Позовні вимоги щодо стягнення з Приватного підприємства „БЭЛЬ”, м.Донецьк, пені за прострочення виконання грошових зобов’язань, згідно п.1.3 додатку №1 до договору про поставку продукції дистриб’ютору №1 від 13.12.2010р. у сумі 1 659,45 грн. та 3% річних від простроченої суми боргу у сумі 321,18 грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
У світлі приписів п.1.3 додатку №1 до договору про поставку продукції дистриб’ютору №1 від 13.12.2010р., ст.ст.526, 530, 625 Цивільного кодексу України, цілком логічним є висновок про існування певного строку (терміну), в межах якого виконання відповідного зобов’язання (у даному випадку оплата поставленої продукції) вважатиметься належним (не простроченим).
Як зазначалось вище, у п.3 додатку №2 до договору поставки продукції дистриб’ютору №1 від 13.12.2010р. сторони обумовили обопільне зобов’язання узгодити та підписати графік поставок та оплат продукції на наступний місяць не пізніше 20 числа попереднього місяця.
Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Втім, доказів виконання п.3 додатку №2 до вказаного правочину, а саме погодження графіку поставок та оплат продукції суду не надано.
Таким чином, згідно матеріалів справи строк виконання грошових зобов’язань сторонами не встановлено. Дані обставини у встановленому чинним процесуальним законодавством не спростовані.
Відповідно до загальних умов виконання зобов’язання, викладених в статті 530 Цивільного кодексу України, боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов’язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен здійснити сплату боргу в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги.
Проте, підтвердження надання Відповідачу вимоги про оплату поставленого товару суду не надано, а отже не встановлено право такої вимоги.
Приймаючи до уваги встановлені вище обставини справи, за своєю правовою суттю, порушення, як прострочення виконання зазначеного обов”язку, не доведено.
З урахуванням зазначеного, позовні вимоги у частині стягнення пені за прострочення виконання грошових зобов’язань та 3% річних від простроченої суми боргу не підлягають задоволенню.
Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на Позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-
ВИРІШИВ:
1. Провадження по справі в частині стягнення з Приватного підприємства „БЭЛЬ”, м.Донецьк, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вісма Дніпро”, м.Дніпропетровськ, основного боргу у сумі 48 846,62 грн., припинити.
2. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Вісма Дніпро”, м.Дніпропетровськ, до Відповідача, Приватного підприємства „БЭЛЬ”, м.Донецьк, про стягнення 1 659,45 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов’язань та 321,18 грн. 3% річних від простроченої суми боргу, відмовити.
3. В судовому засіданні 22.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
4. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
5. Повний текст рішення підписано 27.12.2011р.
Суддя Соболєва С.М.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >