УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

04212, м. Київ, вул. М. Тимошенка, 2є

____________________________________________________________________________

Справа №2-597/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2012 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого                                      судді О.В. Диби

секретарі                                            Євдоченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання довіреності недійсною -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання довіреності недійсною в якому зазначив, що перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем з 19.09.1992 року по теперішній час. Відповідач 20.04.2007 року, без погодження із позивачем, видав на ім’я ОСОБА_3 довіреність на укладення договору поруки тим самим розпорядився доходами сім’ї та сумісною власністю, що порушує її права та зачіпає інтереси. У зв’язку із чим просив визнати недійсною довіреність з моменту її вчинення.

В судовому засіданні позивач та його представник в повному обсязі підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився однак подав до суду заяву в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив позов задовольнити, а справу розглядати за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась однак подала до суду заяву в якій підтримала позовні вимоги, а справу просила розглянути без її участі.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позовних вимог та пояснила, що діяла в рамках чинного законодавства, при оформленні довіреності перевіряти наявність або відсутність згоди іншого з подружжя законодавством не передбачено оскільки це не порушує його права та інтереси. Крім цього вказала, що довіреність фактично не є правочином.

Вислухавши пояснення учасників, повно та всебічно дослідивши матеріали справи суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з 19.09.1992 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.5).

20.04.2007 року відповідач уповноважив ОСОБА_3 бути його представником у філії ЗАТ «Донгорбанк»м. Маріуполя з питань підписання за ціну та на умовах на свій власний розсуд договору поруки, за яким він є поручителем ОСОБА_5 яка бере кредит у вищевказаному банку, що підтвердив довіреністю яка була посвідчена приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с.45).

Позивач про існування вищенаведеної довіреності довідався на початку серпня 2011 року коли на його адресу проживання почали надходити судові повістки  про виклик до Київського районного суду м. Донецьк, де ОСОБА_2 є відповідачем по справі.

Посилаючись на те, що відповідач під час оформлення довіреність на укладення договору поруки порушив її права та майнові інтереси, оскільки не отримував від нього згоди на вчинення таких дій просить визнати довіреність недійсною з моменту її вчинення.

Однак з висновками позивача суд не може погодитись виходячи із наступного.

Як вбачається із змісту довіреності, вона була оформлена на підставі усного договору доручення тобто є його наслідком.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 1,3 ст. 237 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач укладаючи усний договір доручення дійсно бажав настання правових наслідків обумовлених ним, що не заперечується сторонами.

У відповідності із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, суд приходить до висновку про те, що за своєю юридичною природою довіреність не є правочином, а лише засвідчує факт укладення іншого договору.

Крім цього слід відмітити, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. (ч. 1-3 ст. 65 СК України).

Таким чином підстав вважати про обов’язковість наявності згоди одного із подружжя на оформлення довіреності для укладення договору поруки у суду немає, оскільки це не передбачено нормами чинного законодавства України, а тому підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачає.

Доводи сторін та наявні в матеріалах справи докази висновки суду не спростовують.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного та керуючись ст. ст. 202, 203, 215, 237, 626 ЦК України, ст. 65 СК України, ст.ст.10,11,57-61,208-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог  - відмовити;

Судові витрати покласти на позивача;

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. У разі якщо особи, які беруть участь у справі не були присутні під час ухвалення рішення, апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з моменту його отримання;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                                                       О.В. Диба

  11.01.2012 Справа № 2-597/12