Справа №  1-262/11

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

            26.09.2011  року                         Здолбунівський районний суд

                                                                                Рівненської області

в складі:  головуючого судді                                                Мичка І.М.

               при секретарі                                                         Сімонович С.О.  

               з участю прокурора                                               Лисюка О.Ф.,

         розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Здолбунів Рівненської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, освіта середня, жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого,

-          у вчиненні злочинів передбачених ст.128 та ч.2 ст.186 КК України ,-

                                                  в с т а н о в и в:

          Неповнолітній ОСОБА_1 18 червня 2011 року близько 02.30 год. неподалік торгового кіоска «Скорпіон», по вул. Паркова м.Здолбунів, в ході суперечки з ОСОБА_2, не передбачаючи спричинення шкоди здоров’ю ОСОБА_2, хоча повинен був та міг передбачити можливість спричинення такої шкоди, наніс один удар кулаком руки в голову ОСОБА_2, від якого він впав та вдарився головою об асфальто-бетонне покриття, в результаті чого отримав тілесні ушкодження  у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому склепіння черепа з переходом на основу, забій –стиснення головного мозку середнього ступеня, гострої епідуральної гематоми правої тімяно-скроневої ділянки, субарахноїдального крововиливу, отогематолікворея справа, забою м’яких тканин голови, які згідно висновку судово-медичної експертизи №273 від 14.07.2011 року відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент їх отримання.

          Крім того, неповнолітній ОСОБА_1, 08 липня 2011 року близько 19.00 год. маючи умисел на заволодіння чужим майном, на території дитячого садочка «Ладоньки»по вул. Шкільна м.Здолбунів, відкрито викрав у неповнолітнього ОСОБА_3, 1995 року народження його мобільний телефон марки «Нокіа 2700»вартістю 574, 64 грн., в якому знаходились сім-картка оператора мобільного зв’язку «Білайн»вартістю 25 грн., на якій знаходилось 4 грн. та флеш картка на 2 Гб. Вартістю 50.00 грн., спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 874,00 грн. В подальшому, неповнолітній ОСОБА_1 з метою утримання в себе викраденого ним мобільного телефону, в якому знаходилася сім-картка оператора мобільного зв’язку «Білайн»на якій знаходилося 4 грн. та флеш картка на 2Гб., застосував до потерпілого ОСОБА_3 насильство, яке не є небезпечне для життя та здоров’я потерпілого, яке виразилось у нанесенні двох ударів по обличчю ОСОБА_3, які спричинили фізичний біль, однак не заподіяли тілесних ушкоджень, і таким чином, утримував у себе викрадене ним чуже майно та отримав можливість ним розпорядитись.

          Підсудний ОСОБА_1 у судовому засіданні винним себе визнав повністю і підтвердив, що дійсно, при зазначених у вироку обставинах вчиняв злочини встановлені даним вироком в чому, щиро розкаюється просить суворо не карати, так як зрозумів, що порушив закон, який тягне кримінальну відповідальність та зробив відповідні висновки. При вирішенні питання про міру покарання просив врахувати його каяття, сприяння слідству та відсутність тяжких наслідків.

         Фактичні обставини справи, встановлені даним вироком, а саме час, місце, спосіб вчинення та наслідки злочинів, сума викраденого та кількість викраденого згідно переліку, форма вини та мотиви злочину ніким не оспорюються. Підсудному було роз’яснено, що у такому випадку у нього відсутнє право подальшого оспорювання цих фактичних обставин справи в апеляційному порядку.

     Судом з’ясовано, що підсудний правильно розуміє зміст цих обставин та наслідки їх не оспорювання. Сумнівів у добровільності та істинності його позиції у суду не виникає. За таких обставин, суд визнав не доцільним дослідження доказів стосовно вказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

       Дії ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковані - вірно за ст. 128 КК України, які виразились в необережному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, та ч.2 ст. 186 КК України, які виразились у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого.

          При призначенні покарання у відповідності до ст. 65 КК України суд враховує сукупність обставин, при яких вчинено злочин, характер і ступінь суспільної небезпеки, особу підсудного, обставини, що обтяжують та пом”якшують відповідальність, наслідки злочину. Суд враховує, що ОСОБА_1 є неповнолітнім та вчинив умисні злочини проти життя та здоров’я особи та проти власності, які відповідно до ст.12 КК України не є тяжкими злочинами.

       Обставинами, що пом’якшують відповідальність засудженого є те, що він є неповнолітнім, щиро розкаявся у вчиненому та сприяв слідству у розкритті злочину, повне визнання підсудним своєї вини, відсутність тяжких наслідків по справі.

           Обставин, що обтяжують відповідальність засудженого судом не встановлено.

           Підсудний ОСОБА_1 по місцю проживання характеризується позитивно.

           При призначенні міри покарання ОСОБА_1 суд враховує, що підсудний є неповнолітнім, раніше не судимий, злочини вчинив вперше, за таких обставин, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства та застосування щодо нього міри покарання з іспитовим терміном.

           Цивільний позов заступника прокурора в інтересах Рівненської центральної міської лікарні про відшкодування витрат за перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні підлягає задоволенню. Суд приймає до уваги, що згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року, розмір відшкодування визначається виходячи із кількості ліжко-днів, проведених потерпілим в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. При визначені розміру відшкодування суд враховує, що згідно інформації від 12.07.11р. за №1/9-1611 наданої Рівненською центральною міською лікарнею, потерпілий ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 18.06.11 по 01.07.11. Всього затрати лікарні на лікування хворого становлять 1698,97 грн.

           Цивільний позов ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочинними діями підлягає задоволенню частково. Суд вважає за необхідне матеріальну шкоду завдану злочинними діями підсудного ОСОБА_1 визначити у розмірі 6 895 /шість тисяч вісімсот дев’яносто п’ять/ гривень. Цивільний позов в частині вимог про стягнення моральної шкоди завданої злочинними діями підсудного - підлягає задоволенню частково. Завдану моральну шкоду, суд визначає в розмірі 5 000/п’ять тисяч/ гривень. В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

           Питання щодо речових доказів вирішити в порядку ст.330 КПК України.  

           Керуючись ст.ст. 323, 324  КПК  України ,-

                                                   З а с у д и в:

       ОСОБА_1 - визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ст. 128, ч.2 ст.186 КК України та призначити йому  покарання :

       За ст.128 КК України-2/два/роки обмеження волі;

       За ч.2 ст.186  КК України-4/чотири/ роки позбавлення волі;

      На підставі ст.70 КК України- остаточну міру покарання обрати шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 4/чотири/роки позбавлення волі.

      На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання встановивши іспитовий строк тривалістю два роки.

        На підставі ст.76 КК України покласти на нього слідуючі  обов”язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

       Цивільний позов заступника прокурора в інтересах Рівненської центральної міської лікарні задоволити, сягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 кошти за перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні в сумі 1698,97 грн.

     Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково, сягнути з ОСОБА_1 на його користь в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином –11 895/одинадцять тисяч вісімсот дев’яносто п’ять/ гривень. В решті вимог позову –відмовити.

      До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній -  підписку про невиїзд.

      На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області протягом п’ятнадцяти  діб з моменту отримання засудженим копії вироку.  

          Суддя :