Саратський районний суд Одеської області

                                                                                                    Справа  2-838/11

У Х В А Л А

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ЗАЯВИ  БЕЗ РОЗГЛЯДУ

12 грудня 2011 року               Саратський районний суд Одеської області в складі:

                                                         судді                                Смірнової І.О.,                                                 

                                                         при секретарі                  Коноваленко Т.М.,

у   відкритому   судовому   засіданні             у   залі  суду                 в  смт.     Сарата,

розглянувши   цивільну   справу   за   позовом

                                                          ОСОБА_2

                                                                                до

                                 сількогосподарського виробничого кооперативу ім. Кірова

                                                   Саратського району, Одеської області,
                                 з викликом третьої особи, що не заявляє самостійних вимог

           відділу Держкомзему у Саратському районі Одеської області Головного управління

          Держкомзему у Одеській області Державного комітету України із земельних ресурсів

                                                                                про

               визнання договору оренди недійсним та усунення перешкод в праві користування,  

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся з позовом до суду, вказуючи, що на підставі розпорядження Саратської РДА Одеської області за № 694/А-2003 від 11 листопада 2003 року, він отримав Державний акт на право приватної власності на землю, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010453300935 від 05 березня 2004 року.

    16 травня 2011 року позивач звернувся до голови правління СВК ім. Кірова з заявою, про те, що після збору врожаю він виходить зі своїм земельним та майновим паєм із членів СВК ім. Кірова з наміром самостійно користуватися земельною ділянкою.

     21 липня 2011 року ОСОБА_2 отримав лист за підписом голови СВК ім. Кірова Ахмедова A.M., в якому було вказано, що йому відмовлено в передачі земельної ділянки, яка належить йому на праві приватної власності у зв'язку з тим, що він, нібито, уклав 22 березня 2006 року з сільськогосподарським виробничим кооперативом договір оренди землі сільськогосподарчого призначення, а саме земельної ділянки, площею 6,22 га, яка належить ОСОБА_2 Укладений договір був зареєстрований в ДП «Центр ДЗК» 14.03.2008 року, тому голова СВК вважає, що договір дійсний до 14.03.2013 року.

     Того ж дня ОСОБА_2 отримав копію Типового договору оренди землі від 22 березня 2006 року, який він, нібито, уклав з СВК ім. Кірова. При огляді копії спірного договору виявилось, що на договорі підроблена підпис ОСОБА_2 так, як він особисто спірний договір не укладав і не підписував його. Той факт, що на договорі підпис від імені позивача виконана ні  ним, а іншою особою можливо встановити: як простим порівнянням підписів на договорі та у паспорті позивача, так і висновками судової почеркознавчої експертизи.  Крім підробки підпису на спірному договорі, є інші порушення законодавства

    Згідно умов пункту 8 вищевказаного Договору, договір укладено на 5 років, тому позивач вважає, що у любому випадку строк дії договору закінчився 22 березня 2011 року.

                                                                              –2–

            Статтею 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. По-перше, в договорі вказано, що договір укладався тільки на 5 років, а не на 7. По-друге, позивач не виявляв бажання проводити державну реєстрацію вказаного договору і не надавав до яких-небудь державних органів заяв про державну реєстрацію Типового договору оренди землі від 22 березня 2006 року, тому не зрозуміло на яких підставах взагалі проводилась вказана реєстрація.

        Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є акт приймання-передачі об'єкта оренди. Зазначеного акту не існує. Цією ж статтею передбачені умови визнання недійсним договору оренди землі. Серед інших, такою умовою зазначено порушення вимог статті 17 цього Закону, яка зобов'язує здійснити передачу об'єкта оренди орендарю в строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Орендар не вимагав передачі йому землі у порядку, визначеному законом, отже є всі підстави розуміти, що він не бажав настання наслідків зазначеного правочину.

        Статтею  14  Закону  України «Про оренду землі» визначено, що типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою КМ України № 220 від 03.03.2004 року затверджено Типовий договір оренди землі і вказана Постанова зобов'язує сторони зазначити у п. 1 Договору форму та розміри оренди землі із зазначенням у випадку грошової форми - у гривнях із зазначенням способів внесення; натуральної орендної плати переліку, кількості або частки продукції, одержуваної із земельної ділянки, якісні показники продукції, місце, умови, порядок та строки поставки, у разі відробіткової форми оплати - види, обсяги, строки і місце надання послуг, види, обсяги, строки і місце виконання робіт. Однак, у пункті 9 Типового договору оренди землі від 22.03.2006 року відсутня одна із істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема стосовно орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за несплату. Вказані в договорі умови про те, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі зерно 1000 т, олія 10 кг, цукор 10 кг, водопостачання, послуги ЦРЛ, ритуальні послуги 557,60 є неконкретними та не містять вимог щодо вимог про якісні показники продукції, місце, умови, порядок та строки поставки. В договорі не вказано в які строки орендар зобов'язаний вносити орендну плату. В пункті 11 спірного Договору вказано, що орендна плата вноситься у такі строки з 31.07 по 1.12, але не вказано якого саме року орендар вважає необхідним сплатити позивачеві орендну плату та чи буде вказана орендна плата проводиться кожен рік чи 1 раз за весь строк дії договору оренди. Також у пункті 10 спірного договору не вказано, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Фактично умови Договору орендарем ніколи не виконувались, тому, що ОСОБА_2 ні одного разу не отримував 1000 т зерна, ні за один рік оренди землі, ні за весь час дії договору. Відповідачем по справі також ні разу не виконувалось зобов'язання по послугам ЦРЛ та ритуальним послугам.

         Пунктом 13 Типового договору оренди землі від 22 березня 2006 року також передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на 2 роки, але за 5 років, нібито дії спірного договору, розмір орендної плати ні разу не переглядався навіть з урахуванням індексу інфляції.

          Оскільки зазначений договір було укладено з суттєвими порушеннями норм законодавства, у тому числі цивільного законодавства та Закону України «Про оренду землі», договір не відповідає дійсній волі сторін, тому він повинен бути визнаний недійсним.

          У зв'язку з тим, що волевиявлення учасник правочинну, а саме ОСОБА_2, не виявляв - не укладав і не підписував Типовий договір оренди землі від 22 березня 2006 року і тому договір не відповідає його внутрішній волі, та правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків так, як акт прийому-передачі землі не складався і земля по спірному договору не передавалась орендарю, правочин є недійсним.

       На підставі вишевикладеного, позивач просив суд визнати недійсним вказаний Типовий договір оренди землі.

            У попередньому судовому засіданні представник позивача підтримала позов.

                                                                           –3–

        Представник відповідача позов не визнав, пояснивши суду, що позивач знав про вказаний договір, кожний рік отримував орендну плату за користування його земельною ділянкою і ніяких претензій до господарства не було. Тому просив у задоволенні позову відмовити.

        У  дане  судове  засідання  сторони, будучи належним чином повідомленими про день та місце  розгляду справи, до суду не з’явились, представник позивача надала клопотання про залишення позову без розгляду та просила повернути сплачений судовий збір.

        Розглянувши клопотання позивача, суд вважає, що воно засноване на законі, не порушує прав сторін, тому підлягає задоволенню.          

           Згідно до п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду.          

         Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового  збору повертається ухвалою суду у разі залишення заяви без розгляду. Суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав відповідну заяву.

                                 Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83, п.5 ч.1 ст. 207, 293, 294 ЦПК України,

суд  

У Х В А Л  И В:

позовну заяву ОСОБА_2 до сількогосподарського виробничого кооперативу ім. Кірова Саратського району, Одеської області, з викликом третьої особи, що не заявляє самостійних вимог відділу Держкомзему у Саратському районі Одеської області Головного управління Держкомзему у Одеській області Державного комітету України із земельних ресурсів про визнання договору оренди недійсним та усунення перешкод в праві користування – залишити без розгляду.

    Зобов’язати державне казначейство Саратської РДА Одеської області повернути ОСОБА_2 сплачений в Саратськом відділенні ВАТ "Ощадбанк" судовий збір у розмірі 188 (сто вісімдесят вісім) гривень 20 копійок, згідно квитанції № 41 від 07 листопада 2011 року.           

       Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали або протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали для осіб, які не були присутні у судовому засіданні.

          Суддя                                                                                          І.  О.  Смірнова