Справа № 2-2251/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

23 грудня 2011 року                                                         м. Донецьк

          Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі

Головуючого судді                                              Сибірцева В.П.,

при секретарі                                                  Перевертайло І.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданню в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення боргу за договором позики,    

В С Т А Н О В И В:

29 вересня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Будьоннівського районного суду м. Донецька з зазначеним позовом, вказавши, що 07 червня 2010 року відповідач ОСОБА_2 отримав у позивача ОСОБА_1 за договором позики кошти у розмірі 35 635,85 гривень, які зобов’язався повернути до 28 лютого 2011  року. Оплата суми боргу повинна проводитися щомісячними платежами у розмірі 4000 гривень, однак за закінченням строку відповідач борг не сплатив.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь зазначену суму боргу з урахування індексу інфляції, трьох відсотків річних від суми боргу та понесені судові втрати.  

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_3 належним чином та завчасно сповіщені про час та місце розгляду справи, надали суду письмові заяви, згідно яких підтримали в повному обсязі позовні вимоги та просять суд розглянути справу за їх відсутності.  

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, хоча  про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив. За ухвалою суду розгляд справи проведений за відсутністю сторін в порядку ст.224 ЦПК України заочно за наявних в справі доказів.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного:

Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та якості.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або іншій документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

07 червня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в простій письмовій формі був укладений договір позики, за яким ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_1 в борг 35 635,85 гривень, які зобов’язався повернути до 28 лютого 2011 року.

Факт укладання договору позики та його умов підтверджується допустимим доказом, визначеним ч.2 ст.1047 ЦК України –розписка про отримання позики боржником (а.с.6).

Дійсність зазначеної розписки про отримання позики відповідачем не оспорена.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.  

На час подання позову до суду строк виконання грошового зобов’язання за договором відсоткової позики скінчився.

Також згідно зі ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

          Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Відповідач ОСОБА_2, як позичальник за договором позики, в порушення вимог ч.1 ст.1049 ЦК України, прострочив виконання грошового зобов’язання в частині повернення позикодавцеві позики у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідач згідно ч.1 ст.625 ЦК України, не звільняється від відповідальності за неможливість належного виконання ним грошового зобов’язання та згідно ч.2 ст.625 ЦК України зобов’язаний сплатити суму боргу.

Позивачем ОСОБА_1 надано угода №1 від 07 червня 2010 року, що свідчить про те, що зобов’язання за цим борговим документом відповідачем не виконані.

Таким чином, з відповідача на користь позивача за договором позики  підлягає стягненню сума боргу у розмірі 35 635,85 гривень, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 1 247,25 гривень, також з відповідача на користь позивача за договором позики підлягає стягненню три проценти річних від простроченої суми у розмірі 556,51 гривень.  

За наведених обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З відповідача на користь позивача згідно ст.88 ЦПК України, слід стягнути судові витрати з оплати судового збору у розмірі 375 гривень  (а.с.2) та інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень (а.с.1).

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст.526, ч.1 530, 545, ч.1 625,  1046, ч.1 ст.1049 ЦК України та ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш І В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики –задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1:

- заборгованість за договором позики від 07 червня 2010 року у розмірі 35 635 (тридцять п’ять тисяч шістсот тридцять п’ять) гривень 85 (вісімдесят п’ять) копійок;

- три відсотки річних у розмірі 556 (п’ятсот п’ятдесят шість) гривень 51 (п’ятдесят одна) копійка;

- індекс інфляції від простроченої суми у розмірі 1 247 (одна тисяча двісті сорок сім) гривень 25 (двадцять п’ять) копійок;

- судові витрати з оплати судового збору у розмірі 375 (триста сімдесят п’ять) гривень;

- судові витрати з оплати інформаційно–технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень;

усього  стягнути 37 934 (тридцять сім тисяч дев’ятсот тридцять чотири) гривні 61 (шістдесят одну) копійку.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів, з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський суд м. Донецька шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: