ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2008 р. | № 39/243 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г.
Швеця В.О.
розглянувши касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" |
на рішення | Господарського суду Донецької області від 15 листопада 2007 року |
у справі | № 39/243 |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Славута" |
про | стягнення 446 147,40 грн. |
за участю представників сторін:
позивача:–Кроль М.Б. (дов. від 19.12.07);
відповідача:–не з’явився,
в с т а н о в и в:
У липні 2007 року позивач –ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" –пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ТОВ "Торговий Дім "Славута" про стягнення 446 147, 40 грн.
Доповідач –Швець В.О.
Позивач вказував, що 19.01.07 між ним та відповідачем було укладено договір поставки № 10, згідно умов якого відповідач зобов'язався поставити, а він –прийняти та здійснити оплату вугільної продукції на умовах, передбачених договором.
Товариство зазначило, що 19.01.07 між ним та відповідачем було укладено додаткові угоди №№ 1-3 до договору № 10, згідно яких відповідач зобов’язався поставити йому 75 000т. вугілля протягом січня –березня 2007 року.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині поставки, позивач просив стягнути з відповідача 446 147, 40 грн. штрафу.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 15 листопада 2007 року (суддя Овсяннікова О.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване посиланнями на ту обставину, що позивачем, в порушення ст. 33 ГПК України, не доведено вину відповідача в затримці поставки вугілля, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача штрафу передбаченого п. 7.8 договору поставки № 10 від 19.01.07.
У касаційній скарзі ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 617 ЦК України, статті 218 ГК України, статей 43, 84 ГПК України, просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не надавався.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 19.01.07 між сторонами у справі було укладено договір поставки № 10, згідно умов якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач –прийняти та здійснити оплату вугільної продукції на умовах, передбачених договором.
Згідно п.п. 2.1, 3.2 договору № 10, найменування, обсяг поставки, якісні характеристики та асортимент вугілля, часткове відношення по маркам, строки поставки та інше, визначаються сторонами у додаткових угодах до договору.
Судом встановлено, що відповідно до додаткових угод №№ 1-3 від 19.01.07 до договору № 10 від 19.01.07, які є невід’ємною частиною договору, відповідач зобов’язався поставити позивачу вугілля у січні 2007 у кількості –28 000тн., у лютому 2007 у кількості –27 000тн. та у березні 2007 у кількості –20 000тн.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
В силу статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 7.8 договору сторони передбачили, що за невиконання або прострочку виконання постачальником обов’язків по поставці, останній сплачує штраф у розмірі 5 % вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого вугілля, виходячи з ціни однієї тони вугілля, обумовленої договором (відповідною додатковою угодою).
Судом встановлено, що листом № 06-06/900 від 03.03.07 позивач гарантував Донецькій залізниці оплату залізничного тарифу, де одним з вантажовідправників значиться ТОВ "Фірма "Олвін-Трейд", чим фактично надав згоду на те, що одним з вантажовідправників по договору є ТОВ "Фірма "Олвін-Трейд" ВСП "Шахта "Садова".
Згідно наявних в матеріалах справи залізничних квитанцій та актів приймання-передачі № 31/ТДС від 06.02.07, № 74/ТДС від 15.03.07, № 79/ТДС від 22.03.07, № 89/ТДС від 29.03.07, № 91/ТДС від 29.03.07, № 97/ТДС від 31.03.07, № 99/ТДС від 04.04.07, № 90/ТДС від 29.03.07, № 98/ТДС від 31.03.07, № 100/ТДС від 04.04.07, № ТДС-1 від 30.03.07, № ТДС-2 від 29.03.07, № ТДС-3 від 30.03.07, № ТДС-4 від 30.03.07, № ТДС-5 від 12.04.07, № ТДС-6 від 12.04.07, № ТДС-7 від 12.04.07, відповідач частково поставив позивачу вугілля загальною кількістю 43 848,338тн., тим самим заборгувавши позивачу вугілля в кількості 31124,662тн.
Місцевим судом встановлено, що 25.03.07 залізницею було видано Наказ № 203 про заборону завантаження вугілля призначенням ст. Трипілля-Дніпровське для ТЕС у зв’язку з великим накопиченням вагонів, який діяв до кінця березня 2007 року.
Пунктом 8.1 договору № 10 сторони передбачили, що у випадку виникнення обставин непереборної сили, які можуть перешкоджати повному чи частковому виконанню сторонами обов’язків по договору, час виконання сторонами обов’язків продовжується на час дії таких обставин, але не більше ніж на 3 місяці.
Як вбачається з листа президента Донецької Торгово-Промислової палати № 1625/12.12-06 від 28.08.07 заборона залізниці на завантаження вугілля була встановлена в період виконання ТОВ "Торговий Дім "Славута" обов’язків до поставки вугілля згідно договору № 10 від 19.01.07. Вказані обставини сторона не могла передбачити, відповідно вони мали надзвичайний характер. Більш того, цих обставин сторона не могла уникнути і вони набули для неї невідворотний характер. Таким чином, наведені обставини мають ознаки надзвичайності та невідворотності і могли причинно обумовили невиконання зобов’язань ТОВ "Торговий Дім "Славута" до поставки вугілля згідно договору № 10 від 19.01.07.
Крім того, судом встановлено, що відповідач листом № 312 від 26.03.07 повідомив позивача про неможливість поставки вугілля за договором № 10 від 19.01.07, оскільки вантажовідправником TOB „Торговий Дім „Славута" є ВСП „Шахта „Садова" за договором № 02/03-2007 від 02.03.07 і на даний час у цього підприємства виникли форс-мажорні обставини - сталася аварія, що унеможливлює відвантаження вугільної продукції.
В подальшому відповідач неодноразово звертався до позивача листами від 29.03.07 № 321, від 31.03.07 № 322, від 31.03.07 № 323, в яких просив підтвердити необхідність, строк поставки недопоставленого вугілля, гарантію його оплати, гарантію оплати залізничного тарифу та просив позивача погасити заборгованість за поставлене вугілля, яка станом на 31.03.07 складала 4 554 865,23грн.
Оскільки відповідей на зазначені листи від позивача не надійшло, відповідач в доповнення до листа № 323 повідомив, що у зв’язку з систематичним невиконанням ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" своїх зобов’язань за договором № 10 від 19.01.07 в частині оплати за поставлене вугілля, він вимушений відмовитися від виконання своїх договірних зобов’язань.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що відповідачем на виконання вимог статті 218 ГК України, вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому посилання скаржника на ці обставини є безпідставними.
Згідно статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
В силу статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких обставин, місцевий суд правильно виходив з того, що відповідач довів відсутність своєї вини в затримці поставки вугілля, передбаченого договором № 10 від 19.01.07. Порушення договірного зобов’язання в частині поставки сталося внаслідок непереборної сили, за відсутності вини відповідача, а також те, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав до стягнення з відповідача 446 147,40 грн. штрафу передбаченого п. 7.8 договору поставки вугілля № 10 від 19.01.07.
Частиною 1 статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Посилання касаційної скарги на ту обставину, що відповідач не надав належних доказів того, що обставини, на які він посилається як на форс-мажорні, тривали більше трьох місяців, не заслуговують на увагу суду, оскільки обов’язок доказування в господарському процесі покладено на позивача.
Також не заслуговують на увагу суду посилання скаржника на те, що дія форс-мажорних обставин мала місце в кінці березня 2007 року, а поставити продукцію відповідач був зобов’язаний впродовж січня –березня 2007 року, оскільки ці твердження не спростовують висновків суду щодо неможливості виконання зобов’язання вчасно, через обставини непереборної сили та зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Донецької області від 15 листопада 2007 року у справі № 39/243 залишити без змін.
Головуючий: Добролюбова Т.В.
Судді: Гоголь Т.Г.
Швець В.О.