2-3004/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

20 грудня 2011 року                                         Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого -                                                судді Мармаша В.Я.

при секретарі -                                                   Магеровській Ю.Я.

за участю позивача -                                                  ОСОБА_1

представника відповідача -                                        ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рожнятівнафта»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання частково незаконним та скасування положень штатного розпису, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, який в ході судового розгляду  справи уточнив, та остаточно просив поновити його на роботі на посаді юрисконсульта у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Рожнятівнафта», стягнути з останнього середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, визнати незаконним та скасувати положення штатного розпису ТзОВ «Рожнятівнафта», затвердженого 09.03.2011 року, в частині зміни в сторону зменшення посадового окладу позивача, та відшкодувати заподіяну йому порушенням трудових прав моральну шкоди, грошовий еквівалент якої оцінює в розмірі 14000 грн. Пред’явлений позов мотивує тим, що в період з 31.07.2008р. по 25.03.2011р. працював на посаді юрисконсульта у ТзОВ «Рожнятівнафта». На підставі наказу ТзОВ «Рожнятівнафта» № 3-К від 25.03.2011р. він був звільнений з роботи на підставі ст. 40 п. 4 КЗпП України у зв’язку з прогулом 10.03.2011р., 11.03.2011р. без поважних причин. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки у вказані дні він виконував свої посадові обов’язки в офісі, який орендує ТзОВ «Рожнятівнафта», та відлучався лише у виробничих питаннях не більше як на три години за дорученням в.о. директора товариства ОСОБА_3 При цьому визначені у наказі про його звільнення підстави: табель робочого часу та акт про відмову у дачі пояснень жодним чином не засвідчують його відсутності на роботі у цей час. Виходячи із вищенаведеного, вважає, що повинен бути поновлений на роботі із виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, директором ТзОВ «Рожнятівнафта»09.03.2011р. одноосібно прийнято незаконне рішення щодо внесення змін до штатного розпису товариства, зокрема у частині зменшення посадового окладу, що підлягає скасуванню. Внаслідок порушення трудових прав йому була спричинена значна моральна шкода, яка виразилась у тому, що він постійно перебуває у роздратованому стані, а це негативно впливає на його стан здоров’я, перешкоджає йому працевлаштуватись у подальшому.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав із аналогічних викладеним у позовній заяві підстав, додатково пояснивши, що станом на березень 2011р. він працював на посаді юрисконсульта ТзОВ «Рожнятівнафта»за сумісництвом, його основним місцем роботи є посада директора ТзОВ «Еко-Сервіс-Плюс», однак у зв’язку з вимушеною зупинкою виробничої діяльності підприємства та відсутністю обігових коштів з 01.09.2009р. йому призупинено нарахування та виплату заробітної плати до відновлення виробничої діяльності підприємства. Крім того вказав, що в березні 2011р. обов'язки директора ТзОВ «Рожнятівнафта»у зв'язку із відсутністю директора ОСОБА_4 виконував ОСОБА_3, який не визнавав повноваження ОСОБА_2 як директора ТзОВ «Рожнятівнафта». При цьому йому було відомо, що рішенням загальних зборів ТзОВ «Рожнятівнафта»від 2008р. новим директором товариства було призначено ОСОБА_2, однак у зв'язку з тим, що вказане рішення оспорювалося в судовому порядку, й ОСОБА_2 не заявляв, що приступає до виконання службових обов’язків, жодних розпоряджень від нього безпосередньо йому не надходило та ним не виконувалось. 10.03.2011р. та 11.03.2011р. він дійсно їздив в м. Івано-Франківськ у виробничих питаннях ТзОВ «Рожнятівнафта», а саме за дорученням директора ОСОБА_4 та в.о. директора ОСОБА_3 відвозив у правоохоронні органи звернення з приводу незаконних дій ОСОБА_2 та інших осіб у корпоративному спорі. При цьому жодного відрядження йому не оформлялося та він був відсутнім на роботі менше трьох годин, що підтверджується первинними даними табелю обліку робочого часу на підприємстві. Йому дійсно в період після 11.03.2011р. ОСОБА_2 декілька разів пропонувалось дати пояснення з приводу відсутності на робочому місці 10.03.2011р. та 11.03.2011р., однак від дачі їх він відмовився, оскільки розумів, що зазначені пояснення будуть приводом для його звільнення.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечив, пояснивши, що рішенням загальних зборів ТзОВ «Рожнятівнафта»від 26.06.2008р. та згідно наказу № 1-а від 26.06.2008р. директором ТзОВ «Рожнятівнафта»було призначено ОСОБА_2 Не погоджуючись із даним рішенням зборів, колишній директор ОСОБА_5 та заступник директора ОСОБА_3 оскаржували його в різних судових інстанціях. З цього приводу є численні рішення господарських судів, які підтверджені постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2010р., якою було остаточно визнано чинним рішення загальних зборів товариства про призначення директором ОСОБА_2 За результатами розгляду всіх судових справ на підприємстві був продубльований наказ про призначення на посаду директора ТзОВ «Рожнятівнафта»ОСОБА_2 №1 від 09.03.2011р. У зв'язку з призначенням нового директора, позивач, який відмовлявся визнавати законність його призначення, протягом 10-11.03.2011р. не вийшов на роботу, відмовлявся йому підпорядковуватись. Жодних виробничих питань у м. Івано-Франківськ він не вирішував. У телефонній розмові 10.03.2011р. позивач повідомив його як керівника, що перебуває на виробничій площадці товариства у с. Слобода-Небилівська Рожнятівського району Івано-Франківської області, однак після приїзду на місце та опитування працівників площадки, було встановлено відсутність позивача на робочому місці протягом 10-11.03.2011р. Крім того, водій ОСОБА_6 повідомив, що протягом усього часу в період 10-11.03.2011р. він разом із позивачем та ОСОБА_3 перебували у м. Івано-Франківськ в їх особистих питаннях, при цьому позивач у виробничих питаннях туди не відряджався. На його вимогу позивач відмовився надати письмові пояснення причин відсутності на робочому місці, а тому його правомірно було звільнено з роботи у зв'язку із прогулом без поважних причин. В частині стягнення моральної шкоди вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки в результаті правомірного звільнення діями відповідача жодним чином не могло бути заподіяно моральної шкоди позивачу, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Також вважає необґрунтованими позовні вимоги щодо незаконності зменшення посадового окладу позивача у березні 2011 року із внесенням відповідних змін до штатного розпису товариства, оскільки у підприємства не було коштів, щоб виплачувати відповідний розмір посадових окладів, який самовільно був визначений у завищеному розмірі попереднім керівництвом ТзОВ «Рожнятівнафта»безпосередньо за декілька місяців до остаточного вирішення корпоративного спору на користь нинішнього керівництва ТзОВ «Рожнятівнафта».

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному  з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 позивач з 01.11.2007р. працює за основним місцем праці на посаді директора ТзОВ «Еко-Сервіс-Плюс». При цьому, як вбачається з копії наказу № 3 від 01.09.2009р. ТзОВ «Еко-Сервіс-Плюс», у зв’язку з вимушеною зупинкою виробничої діяльності підприємства та відсутністю обігових коштів з 01.09.2009р. позивачу призупинено нарахування та виплату заробітної плати до відновлення виробничої діяльності підприємства.

За сумісництвом в період в період з 31.07.2008р. по 25.03.2011р. він працював на посаді юрисконсульта у ТзОВ «Рожнятівнафта», що стверджується копією відповідних наказів адміністрації підприємства. Як вбачається із табелю обліку робочого часу за березень 2011р., позивачу ОСОБА_1 був встановлений чотиригодинний робочий день. На підставі наказу ТзОВ «Рожнятівнафта» № 3-К від 25.03.2011р. він був звільнений з роботи на підставі ст. 40 п. 4 КЗпП України у зв’язку з прогулом 10.03.2011р., 11.03.2011р. без поважних причин.

Згідно з п.4 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на визначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до роз’яснень, даних  у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р., при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Як на підставу позову в частині вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач вказує на обставини звільнення його без законних підстав, оскільки 10.03.2011р., 11.03.2011р. він виконував свої посадові обов’язки в офісі, який орендує ТзОВ «Рожнятівнафта»на вул. Вітовського, 20Б в с.м.т. Рожнятів Івано-Франківської області, та відлучався лише у виробничих питаннях у м. Івано-Франківськ не більше як на три години за дорученням директора ТзОВ «Рожнятівнафта»ОСОБА_4 та в.о. директора товариства ОСОБА_3

Судом встановлено, що рішенням загальних зборів учасників ТзОВ «Рожнятівнафта»від 26.06.2008р. було звільнено з посади попереднього директора товариства та призначено директором ОСОБА_7 Позивач у судовому засіданні вказав, що, не погоджуючись із даним рішенням загальних зборів, він, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 оспорювали його у різних судових інстанціях, у зв'язку із чим тривалий час відмовлялися йому підпорядковуватися.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2010р. касаційну скаргу ОСОБА_8 задоволено, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2009р. змінено, зокрема скасовано у частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про визнання в цілому недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Рожнятівнафта» від 26.06.2008р. та відмовлено в цій частині позову. Зазначене судове рішення було прийнято в присутності позивача та йому був відомий його зміст. А тому суд вважає, що станом на 10-11.03.2011р. позивач безпідставно відмовлявся виконувати розпорядження директора ТзОВ «Рожнятівнафта»ОСОБА_2 та підпорядковуватися йому, виконуючи розпорядження колишнього директора ТзОВ «Рожнятівнафта»ОСОБА_4 та в.о. директора товариства ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_2 був призначений на посаду директора ТзОВ «Рожнятівнафта»рішенням загальних зборів товариства від 26.06.2008р., яке остаточно визнано законним постановою Вищого Господарського Суду України від 13.07.2010р.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, в телефонній розмові 10.-11.03.2011р. позивач ОСОБА_3 повідомляв його, що разом із ОСОБА_1 перебуває на виробничій площадці ТзОВ «Рожнятівнафта»в с. Слобода-Небилівська Рожнятівського району Івано-Франківської області. Однак, як вбачається з актів від 10.03.2011р. та від 11.03.2011р. протягом 10-11.03.2011р. ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтвердили факт відсутності позивача у вказані дні на виробничій площадці ТзОВ «Рожнятівнафта»в с. Слобода-Небилівська Рожнятівського району Івано-Франківської області. Свідок ОСОБА_6 суду показав, що працює на посаді водія ТзОВ «Рожнятівнафта»та протягом усього часу в період 10-11.03.2011р. він разом із позивачем та ОСОБА_3 перебували у м. Івано-Франківськ в їх особистих питаннях, на виробничу площадку ТзОВ «Рожнятівнафта»в с. Слобода-Небилівська Рожнятівського району Івано-Франківської області з позивачем у ці дні вони не їздили.

Зазначені показання свідка частково підтверджуються поясненнями позивача, який вказав, що 10.03.2011р. та 11.03.2011р. дійсно їздив в м. Івано-Франківськ у виробничих питаннях ТзОВ «Рожнятівнафта», а саме за дорученням директора ОСОБА_4 та в.о. директора ОСОБА_3 відвозив у правоохоронні органи звернення з приводу незаконних дій ОСОБА_2 та інших осіб у корпоративному спорі, при цьому жодного відрядження йому не оформлялося. Натомість пояснення позивача щодо відсутності на роботі у вказані дні менше трьох годин суд оцінює критично з врахуванням відстані між обома населеними пунктами, що складає близько 70 км., й часу необхідного для подолання цієї відстані в обох напрямках та вирішення зазначених у поясненнях позивача питань. При цьому, як пояснив у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, ним як директором товариства відповідного доручення позивачу з приводу поїздки в м. Івано-Франківськ не давалося, й ОСОБА_1 у виробничих питаннях у м. Івано-Франківськ не відряджався, доказів протилежного позивачем суду не представлено. З акту від 25.03.2011р. вбачається, що позивач ОСОБА_1 відмовився надати пояснення про причини відсутності на робочому місці протягом робочого часу 10.03.2011р. та 11.03.2011р.

За таких обставин суд вважає, що позивач без поважних причин був відсутній на робочому місці в ТзОВ «Рожнятівнафта»протягом робочого часу 10.03.2011р. та 11.03.2011р., оскільки посвідчення на відрядження йому не оформлялося і директором ТзОВ «Рожнятівнафта»ОСОБА_2 жодних доручень на відрядження у м. Івано-Франківськ не видавалося. Жодних доказів перебування на робочому місці та виконання службових обов'язків протягом 10-11 березня 2011р. позивачем суду не представлено. Посилання представника позивача на відсутність у наказі про звільнення актів, якими зафіксовано відсутність позивача на робочому місці 10-11.03.2011 року, а також на дані копії  табелю обліку робочого часу, який нібито вела начальник відділу кадрів ОСОБА_11 та зафіксувала його присутність у ці дні на роботі, не спростовує факту скоєння ним прогулу –відсутності на робочому місці 10-11.03.2011р. понад 3 години без поважних причини, оскільки судом доведено, що позивач в ці дні самовільно в особистих питаннях перебував у м. Івано-Франківську й директора ТзОВ «Рожнятівнафта»ОСОБА_2 про своє місцезнаходження не повідомляв.

А тому суд вважає законним наказ № 3-к від 25.03.2011р. про звільнення позивача ОСОБА_1 з посади юрисконсульта ТзОВ «Рожнятівнафта»з 25.03.2011р., і в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Оскільки судом визнано звільнення позивача внаслідок прогулу без поважних причин законним, а тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є безпідставними, і в їх задоволенні слід відмовити.

Також, суд вважає, слід відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування положення штатного розпису ТзОВ «Рожнятівнафта», затвердженого 09.03.2011 року, щодо зміни в сторону зменшення посадового окладу позивача. При цьому суд виходить із наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 97 КЗпП України Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Як вбачається із колективного договору ТзОВ «Рожнятівнафта», у ньому відсутні положення щодо розміру посадового окладу працівників підприємства (безпосередньо чи у вигляді додатку до колективного договору), відсутні обмеження щодо можливості перегляду протягом календарного року розміру посадових окладів працівників підприємства в залежності від результатів фінансово-господарської діяльності товариства. При цьому в штатному розписі працівників товариства, який є додатком до колективного договору, відсутня посада юрисконсульта та відсутня вказівка на розмір посадових окладів працівників товариства. Одночасно, як вбачається із наданих суду штатних розписів ТзОВ «Рожнятівнафта»в період 2010-2011р.р., в яких визначений розмір посадового окладу працівників ТзОВ «Рожнятівнафта», такий неодноразово переглядався як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, зокрема у штатному розписі, який був введений з 01.10.2010р. посадовий оклад юрисконсульта за сумісництвом зі ставкою 0,5 складав 700 грн., у штатному розписі, який був введений з 04.01.2011р. посадовий оклад за цією посадою становив 4000 грн., у штатному розписі, який був введений на період з березня по квітень 2011р. посадовий оклад за цією посадою складав знову 700 грн. Зазначені обставини підтверджуються в тому числі довідкою про заробітну плату ОСОБА_1 у ТзОВ «Рожнятівнафта», з якої вбачається, що з жовтня 2010р. по січень 2011р. його заробітна плата на підприємстві становила менше 1300 грн., у зв’язку зі змінами розміру посадових окладів працівників підприємства в штатному розписі розмір заробітної плати ОСОБА_1 в період з лютого 2011р. до моменту звільнення 25.03.2011р. був істотно вищим (понад 4000 грн.) –7289,83 грн. та 5468,42 грн. відповідно. А тому жодних порушень законодавства про оплату праці в частині виплати йому заробітної плати судом не встановлено, й порушень його прав у зв’язку зі змінами в штатному розписі ТзОВ «Рожнятівнафта»позивачем не доведено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. З, 4, 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, ЦК України, ст.ст. 40, 95, 96, 97 КЗпП України, ст.ст. 14, 15, 22 Закону України «Про оплату праці», суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рожнятівнафта»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання частково незаконним та скасування положень штатного розпису, відшкодування моральної шкоди –відмовити за безпідставністю вимог.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області в порядку і строки передбачені ст.ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя                                                                                          Мармаш В.Я.