Справа № 1- 1064\2011 року
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05.09.2011 року Солом”янький районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді: ЗАХАРОВОЇ А.С.
з участю секретаря: КАЛІНІЧЕНКО В.Ю.
прокурора: БАРАНОВСЬКОГО Д.А.
захисника: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, пенсіонера Збройних Сил України, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,- в скоєні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 410, ч. 3 ст. 358 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
3 13.04.2005 року по 28.04.2011 року підсудний ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді старшого офіцера 2 відділу контрольно-ревізійного управління Головного управління внутрішніх військ МВС України у військовому званні підполковник.
Відповідно до вимог ст.ст. 58-59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_1 зобов'язаний дотримуватися вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»; п.п. 1.1, 1.3, 1.5 - 1.7, 1.11, 1.12 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59; п.п. 1, 2, 6 «Порядку складання звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.09.2003 року № 440; п.п. 2.11, 2.12 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, за час перебування у відрядженні працівникові за наявності в оригіналах підтверджуючих документів відшкодовуються витрати на оплату рахунків за проживання в готелях або наймання інших житлових приміщень.
У період часу з 26.10.2010 року по 24.11.2010 року підсудний ОСОБА_1, старший офіцер 2 відділу контрольно-ревізійного управління Головного управління внутрішніх військ МВС України підполковник, у складі ревізорської групи, відповідно до п. 1.7 плану контрольних заходів контрольно-ревізійного управління КРУ ГУ ВВ МВС України на II півріччя 2010 року, на підставі розпорядження командувача внутрішніх військ МВС України від 19.10.2010 року № 26-10, проводив планову документальну ревізію фінансово-господарської діяльності військової частини 2276, що розташована в с.Климентове, Охтирського району, Сумської області.
Упродовж усього часу проведення ревізії підполковник ОСОБА_1 безоплатно проживав у приміщенні готелю військової частини 2276, але, незважаючи на це, в листопаді 2010 року підсудний ОСОБА_1 з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, звернувся до заступника командира військової частини 2276 підполковника ОСОБА_2 з проханням допомогти в оформленні звітних документів про нібито оплатне проживання в орендованій квартирі у м. Охтирка Сумської області, при цьому, він надав ОСОБА_2 незаповнені бланки рахунків та квитанцій.
ОСОБА_2, не будучи обізнаний про злочинні наміри підсудного ОСОБА_1, виконав прохання останнього, передавши у подальшому підсудному ОСОБА_1 рахунок № 37 від 23.11.2010 року та розрахункову квитанцію № 006503 про нібито проживання підсудного у період з 27.10.2010 року по 23.11.2010 року в орендованій у фізичної особи, підприємця ОСОБА_3, квартирі та оплату за це коштів у сумі 5070грн.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на заволодіння військовим майном шляхом шахрайства, 25.11.2010 року підсудний ОСОБА_1, діючи умисно та з корисливих мотивів, у порушення п.п. 1, 2, 4, 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»; п.п. 1.1, 1.3, 1.5 - 1.7, 1.11, 1.12 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59; п.п. 1, 2, 6 «Порядку складання звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.09.2003 року № 440; п.п. 2.11, 2.12 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, подав до фінансово-економічного управління Головного управління внутрішніх військ МВС України, що розташоване в м. Києві, вул. Народного Ополчення, 9-А, фінансовий звіт № 789 від 25.11.2010 року, до якого долучив завідомо підроблені офіційні документи, а саме: рахунок № 37 від 23.11.2010 року та розрахункову квитанцію №006503 про нібито проживання у період з 27.10.2010 року по 23.11.2010 року в орендованій у фізичної особи, підприємця ОСОБА_3, квартирі та оплату за це коштів у сумі 5070 грн.
На підставі поданих підсудним ОСОБА_1 вказаних завідомо підроблених документів, службові особи розрахунково-касового відділу фінансово-економічного управління Головного управління внутрішніх військ МВС України, будучи введеними в оману діями підсудного, виписали платіжне доручення №1014 від 08.12.2010 року, на підставі якого на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1, відкритий на ім'я ОСОБА_1 у Печерській філії ПАТ комерційного банку «Приватбанк», що у м. Києві, цього ж дня перераховано грошові кошти у сумі 5070 грн., якими підсудний ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.
Діями підсудного ОСОБА_1 державі, в особі Головного управління внутрішніх військ МВС України спричинив збитки державі в особі Головного управління внутрішніх військ МВС України, було завдано матеріальної шкоди на суму 5070 грн., яка відшкодована підсудним добровільно в повному обсязі.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у заволодінні військовослужбовцем іншого військового майна шляхом шахрайства, а також у використанні завідомо підробленого документу при обставинах, викладених у фабулі вироку, визнав повністю, щиро розкаявся та дав пояснення щодо вчинення ним злочинів, які відповідають фактичним обставинам справи і ніким, в т.ч. і ним, не оспорюються.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України суд при встановлені фактичних обставин справи обмежився допитом підсудного ОСОБА_1.
Таким чином, суд вважає, що підсудний ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив заволодіння військовослужбовцем іншого військового майна шляхом шахрайства, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 410 КК України.
Крім того, дії підсудного ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати ч. 3 ст. 358 КК України, оскільки він своїми умисними діями використав завідомо підроблений документ.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, його особу: є інвалідом 3 групи, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проходження служби, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, має матір пенсіонерку, який допомагає матеріально.
Щире розкаяння підсудного у вчиненому, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проходження служби та добровільне відшкодування матеріальної шкоди, судом визнаються, як обставини, які пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_1.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, фактичні обставини справи, особу підсудного ОСОБА_1, а також і те, що вчинений ним злочин за ст. 410 ч. 1 КК України віднесений до тяжких злочинів згідно ст. 12 КК України, а також за наявністю кількох обставин, що пом»якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 410 КК України, суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України перейти до іншого, більш м»якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 410 КК України, а саме: у вигляді штрафу в дохід держави і таке покарання є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст.323, 324 КК України, суд, -
З А С У Д И В :
Визнати винним ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 410, ч. 3 ст. 358 КК України і призначити йому покарання:
за ч. 1 ст. 410 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у
штрафу в дохід держави в межах 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян –4250 грн.;
по ст. 358 ч. 3 КК України у вигляді штрафу в дохід держави в в межах 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян –850 грн..
Згідно ст. 70 КК України за сукупністю скоїних злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу в дохід держави в межах 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян –4250 грн.
Запобіжний захід до набрання вироком чинності ОСОБА_1 залишити без змін –підписку про невиїзд з місця проживання.
Речові докази: рахунок № 37 від 23.11.2010 року та розрахункову квитанцію №006503 зберігати в матеріалах справи; мобільний телефон «Nokia 5310» ІМЕІ НОМЕР_2 залишити в користуванні ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати: 900 грн. 48 коп. на користь НДКЦЕ при УМВС України в Житомирській області (а.с. 188 т. 1) за проведення експертизи по справі.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 15 днів з моменту його проголошення.
Суддя: