Справа № 2-а-4333/11р.   

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

30 серпня 2011 року                                   Солом’янський районний суд м.Києва

у складі головуючого судді-Букіної О.М.

при секретарі-Кіцелюк Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Головного управління пенсійного фонду України в м.Києві,  третя особа-Прокуратура м.Києва  про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити  перерахунок пенсії та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

В травні  2011 року  Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ УПФУ в м.Києві про визнання дій та бездітності неправомірними , стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що  він  є військовий пенсіонер, перебуває на обліку у Головному Управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві. Крім того, він  відповідно до п.2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту»є учасником бойових дій.

Відповідно до Закону України  від 22 жовтня 1993 року № 3551-Х11 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пенсії учасникам бойових дій щомісячно підвищуються в  розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком на підставі ч.4 ст. 12 Закону. Однак, перерахунок його пенсії зроблений не був. Він звертався до відповідача з проханням перерахувати йому пенсію, однак, отримав відмову на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту»від 5.10.2005 року № 2939-1V», згідно якого пенсії учасникам бойових дій  підвищуються у розмірі 25% прожиткового мінімуму з 1 липня 2006 року.

Просить визнати такі дії відповідача неправомірними, оскільки Закон, на який посилається відповідач, значно погіршує становище його як пенсіонера-учасника бойових дій, що є порушенням його Конституційних прав та завдало йому матеріальної шкоди . Просить стягнути з відповідача  спричинену йому матеріальну шкоду внасділок  недоплати відповідного  щомісячного підвищення до пенсії за період з 01.01.1997-31.06.2011 р.р. в розмірі 234 660, 00 грн.

Також позивач посилається, що відповідач призначив йому пенсію в заниженому розмірі 68%, а не 73%  від грошового забезпечення , а тому просив визнати дії відповідача щодо  нарахування пенсії в розмірі 68 % протиправними та стягнути з відповідача  спричинену матеріальну шкоду  внаслідок недоплати  нарахувань до пенсії  з 24.12.1992 року по цей час в розмірі 25 009, 45 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що йому пенсію призначено за вислугу 26 років , як звільненому через хворобу  та становить 68%. Проте, позивач вважає, що правильний розмір його пенсії становить 73 %, оскільки  відповідно до ст. 43 та п.»а»ч.1 ст.13 Закону України  «Про пенсійне забезпечення  військовослужбовців  та осіб начальницького  і рядового складу органів внутрішніх справ» пенсії за вислугу років призначаються: за вислугу років понад 20 років -50%, а звільнених у відставку  за віком або за станом здоров»я-55% відповідних сум грошового забезпечення, за кожен рік вислуги понад 20 років -3% відповідних сум грошового забезпечення, що за розрахунком позивача  становить 73%, а не 68%.

Таким чином позивач вважає, що відповідач недоплачує йому пенсію, що в грошовому еквіваленті  за період з 24.12.1992- по час  подання позову становить 25 009, 45 грн.

Крім того, посилаючись на викладене вище, позивач вважає, що діями та бездіяльністю відповідача йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 4 660 949, 00 грн. та просив стягнути її з відповідача на свою користь.

В судове засідання позивач не з’явився подавши заяву про слухання справи у його відсутності та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте подав заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволення позову в повному обсязі.

Як вбачається з письмових заперечень відповідача, при здійсненні перерахунку пенсії позивачу  відповідач діяв відповідно до Закону України від 5.10.2005 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту», який набрав чинності для зазначеної категорії пенсіонерів з 1 липня 2006 року пенсії, щомісячне грошове утримання або державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується учасникам бойових дій у розмірі 25 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також посилався  на те, що пенсію позивачу в розмірі 68% грошового забезпечення призначено Київським міським військовим комісаріатом, а відповідач на підставі пенсійної справи в розмірі визначеному Київським міським військовим комісаріатом здійснює виплату пенсії позивачу. Зазначає,  що визначення розміру грошового забезпечення при призначенні позивачу пенсії виходить за межі повноважень ГУ ПФУ у м.Києві.  Просив  відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа-Прокуратура м.Києва свого представника в судове засідання не направили та просили розглядати справу у їх відсутності .

Ухвалою суду від 01.07.2011 року позовні вимоги позивача за період до 14ю12.2010 року залишені без розгляду відповідно до ст.ст. 99,100 КАС України.

Суд,  дослідивши та оцінивши матеріали справи , приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є військовий пенсіонер, перебуває на обліку у Головному Управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві. Крім того, позивач  відповідно до п.2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту»є учасником бойових дій, що не заперечується сторонами по справі (а.с.13).

За таких обставин, позивач має право на пільги, встановлені для ветеранів війни –учасників бойових дій.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєдіяльності, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції, що діяла до 01.07.2006 року, учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

У зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 2939-ІУ від 05.10.2005 р. частину четверту статті 12 викладено в наступній редакції. Так, зазначено, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вищевказана норма закону неконституційною не визнавалась, є чинною, отже, підлягає застосуванню з часу набрання чинності.

З письмових заперечень головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 18.07.2011 року вбачається, що позивачеві виплачується підвищення в розмірі 25 % від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Оскільки позивач визнаний учасником бойових дій, в розумінні ст.ст. 5, 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»з вересня 2006 року, у нього відсутнє право на одержання надбавки для учасників бойових дій в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Будь-яких інших чинних на період спірних правовідносин нормативно-правових актів, які б передбачали право Позивача на отримання підвищення як учаснику бойових дій в розмірі 150%, не існувало.

Таким чином, Відповідач при обчисленні підвищення до пенсії Позивачу, як учаснику бойових дій в період з 14.12.2010 року  діяв у відповідності до чинного закону, і підстав визнавати його дії неправомірними  та стягнення недоплаченої суми грошового забезпечення, суд не вбачає.

Доводи позивача   про те, що Закон від 5.10.2005 року порушує його  права не можуть бути прийняті судом, оскільки зазначений закон є діючим, не визнаний Конституційним судом України неконституційним, тому він підлягає до виконання .

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині позову необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Також суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо  призначення пенсії позивачу в розмірі 68 % та стягнення суми недоплати  до пенсії  з 14.12.2010 року,   виходячи з наступного.

Позивач перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких категорій  інших громадян  у Головному управлінні пенсійного фонду України в м.Києві  і на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених  з військової служби , та деяких інших осіб»отримує пенсію за вислугу років.

Згідно ст.99 Закону України «Про державний бюджет  України на 2007 рік»та постанови Кабінету Міністрів України  від 02.11.2006 року  №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду  України функцій з призначення  і виплати  пенсій деяким категоріям громадян» відповідачем виконується функції тільки призначення та перерахунку пенсії, а функція призначення розміру грошового забезпечення  чи окремих його складових для обчислення пенсії виходить за межі його компетенції.

Встановлено, що позивачу призначена пенсія Київським міським військовим комісаріатом, що не заперечується позивачем.

З 01.01.2007 року ГУ ПФУ в м.Києві  відповідно до наданих функцій продовжило виплату позивачу призначеної Київським міським військовим комісаріатом  пенсію позивачу, згідно документів, які містилися в його пенсійній справі, тобто в розмірі 68% грошового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з заявою щодо здійснення перерахунку його пенсії за вислугу 26 років в розмірі 73% до відповідача не звертався та доказів в підтвердження того, що йому було відмовлено у призначенні чи перерахунку пенсії чи   допущено протиправну бездіяльність,  не надано.

Таким чином, суд вважає, що посилання позивача щодо порушення його прав при призначенні йому відповідачем  пенсії  за вислугу 26 років в розмірі 68%  є безпідставними та не підтверджені відповідними доказами у справі.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача та відсутність підстав для їх задоволення.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про відсутність порушення прав позивача рішенням, діями чи бездіяльністю відповідача, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача і в частині стягнення з відповідача спричиненої позивачу моральної шкоди в розмірі 4 660 949,00 грн.

Враховуючи викладене, в задоволенні позову позивача слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх військ»,  Законом України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту»,   Постановою Кабінету Міністрів України  від 02.11.2006 року  №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду  України функцій з призначення  і виплати  пенсій деяким категоріям громадян», ст. ст. 6, 9, 12, 17, 69-71, 94, 107, 160-167 КАС України, суд, -   

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову  ОСОБА_1  –відмовити.

Апеляційна  скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти  днів з дня проголошення постанови.   

  Суддя: