У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 січня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді: – Ковальчук Н.М.,
суддів – Собіни І.М., Ковалевича С.П.,
при секретарі – Сеньків Т.Б.
з участю представника позивача - Лукашина Є.В.,
відповідача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Березнівського районного суду від 26 серпня 2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Березнівського районного суду від 26 серпня 2010 року позов ЗАТ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЗАТ «ПриватБанк»122392,88 грн заборгованості по кредиту, процентах, комісійній винагороді, пені та судові витрати в сумі 1473,93 грн..
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що суд неповно з’ясував обставини справи та прийняв рішення, яке не відповідає чинному законодавству. Зазначає, що суд не дав належної оцінки тому факту, що підпис на договорі № 0712/54/3 від 13.12.2007 року та підпис на платіжному дорученні про отримання коштів по даному договору не його. Зазначені обставини свідчать, що відповідачем кошти за даним договором не отримувались, а представник позивача дав неправдиві пояснення, що кошти позивальнику видані в сумі 70000 доларів США. В дійсності за договором кредиту отримано тільки 40000 доларів США. Посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв’язку із простроченням відповідачем виплати чергової частини заборгованості відповідно до умов договору кредиту, у позивача виникло право вимоги дострокового повернення частини позики, що залишилася, а також відсотків, пені та комісійних.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, у тому разі, коли договором встановлено обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів. ______________________________________________________________________________________________________
Справа № 22-2445/11 Головуючий у 1 інстанції –Мельник В.Я.
Категорія 19.27 Доповідач –Ковальчук Н.М.
Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ “«ПриватБанк»” та ОСОБА_3 було укладено 14 грудня 2007 року кредитний договір № 0712/54, згідно якого останньому надано кредит окремими траншами на загальну в сумі 60000 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами відсотків у розмірі 16% річних з кінцевим строком повернення до 11 грудня 2014 року (а.с. 9-11).
До зазначеного договору було підписано додаткові угоди про видачу чергового траншу та додатки № 1, які являють собою графіки погашення кредиту та сплати відсотків (а.с.13).
В зв’язку з невиконанням умов кредитного договору позичальником, Банк у грудні 2009 року звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та предмети застави, якими забезпечено виконання кредитного зобов”язання відповідно до договору іпотеки від 14 грудня 2007 року № 0712/54\1 та договору застави від 14.12.2007 року № 0712/54/ТО.
Станом на час звернення до суду з позовом заборгованість складала 122392,88 грн., включаючи пеню.
В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача позовні вимоги змінив, просив стягнути з позичальника –ОСОБА_3, суму заборгованості за кредитом.
З огляду на викладене, вимоги банку про дострокове повернення частини позики, що залишилась, є законними.
Не заслуговують на увагу суду посилання апеляційної скарги щодо неправомірності стягнення всієї суми заборгованості, оскільки відповідачем отримано від банку тільки частину кредитних коштів. Такі доводи не ґрунтуються на законі та доказах, що є в матеріалах справи.
Визначені в договорі умови надання кредиту, сума кредиту, порядок та строки його повернення відповідають вимогам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що умови кредитного Договору ОСОБА_3 були зрозумілі, у встановленому законом порядку не оспорювались. В Договорі обумовлена загальна сума кредитних коштів 60000 доларів США і жодних доказів в заперечення того, що така сума не отримана, відповідач суду не надав.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Березнівського районного суду від 26 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Ковальчук Н.М.
Судді: Ковалевич С.П.
Собіна І.М.