Справа № 1-184/11

В И Р О К  

іменем України

"24" листопада 2011 р.Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого –судді Сидорова Є.В.

при   секретарі  –Ковені А.В., Суржко О.А.

з участю прокурорів – Коцюби В.С., Бейко Б.П., Сезонова Д.І.

захисника: ОСОБА_1, законного представника ОСОБА_2.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хотин Чернівецької області, громадянина України, українця, незакінченою середньою освітою /8 класів/, не одруженого, не працюючого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

- 23 лютого 2009 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі, зі звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки.  

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

Суд встановив:

          23 лютого 2009 року, ОСОБА_2 Шевченківським районним судом м. Києва засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, зі звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки при цьому має не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість. Вказаний вирок, від 23 лютого 2009 року вступив у закону силу.

          08 вересня 2009 року, о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_2 знаходячись на вул. Жабаєва, 4 в м. Києві, побачив неповнолітнього ОСОБА_3, грошима якого вирішив повторно відкрито заволодіти. В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, під погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, повторно відкрито викрав майно, що належить ОСОБА_3, а саме гроші в сумі 20 гривень. Після цього, він з місця вчинення злочину зник, а повторно відкрито викраденим чужим майном розпорядився на власний розсуд.

          Крім того, 30 січня 2010 року о 15 годині 30 хвилин, він ОСОБА_2 знаходячись в парку дитячої залізничної дороги, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Шамрило, 4 побачив неповнолітнього ОСОБА_4, грошима якого вирішив повторно відкрито заволодіти. В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, він під погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, повторно відкрито викрав майно, що належить ОСОБА_4, а саме гроші в сумі 150 гривень. Після цього, він з місця вчинення злочину зник, а повторно відкрито викраденим чужим майном розпорядився на власний розсуд.

          Крім того, 12 лютого 2010 року, о 09 годині 30 хвилин, він ОСОБА_2 знаходячись на АДРЕСА_2 побачив неповнолітнього ОСОБА_5, грошима якого вирішив повторно відкрито заволодіти. В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, під погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, повторно відкрито викрав майно, що належить ОСОБА_5, а саме гроші в сумі 200 гривень. Після цього, він з місця вчинення злочину зник, а повторно відкрито викраденим чужим майном розпорядився на власний розсуд.     

          Допитаний у судовому засіданні, підсудний ОСОБА_2 свою вину в пред’явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся і підтвердив обставини вчинення злочину, викладені вище та пояснив, що о 15 годині 00 хвилин, він зустрівся зі своїм наглядно знайомим на прізвисько «ОСОБА_6», після чого вони пішли гуляти по місту. Приблизно о 16 годині 00 хвилин, коли вони проходили по двору Державної художньої середньої школи ім. Т.Г. Шевченка, що по вул. Жабаєва, 4 у м. Києві, він побачив двох наглядно знайомих хлопців. Побачивши їх, він ОСОБА_2 вирішив забрати у них гроші, оскільки перебував у скрутному матеріальному стані. «ОСОБА_6»залишився стояти в стороні. А він, підійшовши до них, почав їм погрожувати і вимагати у них гроші, сказавши, що за це буде захищати їх та вирішувати всі їх проблеми. Один з хлопців на ім’я «ОСОБА_7»відповів, що у нього при собі немає грошей на що він сказав, що в такому випадку у нього будуть неприємності та пригрозив, що сильно поб’є його. Тоді «ОСОБА_7»віддав йому 20 гривень, які у нього були при собі. Після цього він помітив в руці у іншого хлопця на ім’я «ОСОБА_8» мобільний телефон та, пригрозивши йому, наказав йому показати, що це за телефон. «ОСОБА_8»показав йому свій телефон, але він побачив, що телефон дешевий та не захотів його брати. Після цього він пішов по своїм справам. Отриманні гроші витратив на власні потреби.

          Окрім того, 30 січня 2010 року о 14 годині 30 хвилин він вийшов з дому та пішов у напрямку Державної художньої середньої школи ім. Т.Г. Шевченка, що по вул. Жабаєва, 4 у м. Києві. О 15 годині 00 хвилин у дворі зазначеної школи він зустрівся зі своїм наглядно знайомим на ім’я «ОСОБА_9». Вони вирішили прогулятись у парку дитячої залізничної дороги, який розташований неподалік вул. Шамрило, 4 у м. Києві. Йдучи по дорозі вони побачили групу дітей. Серед них «ОСОБА_9»помітив двох наглядно знайомих йому хлопців, які навчаються у 10-му класі його школи, на ім’я «ОСОБА_10»та «ОСОБА_11». Він підійшов до них та попросив закурити. Вони відповіли, що не палять. Після цього ОСОБА_9 відійшов убік, а він підізвав даних хлопців до себе та почав з ними спілкуватись. Він сказав «ОСОБА_10», щоб той віддав йому гроші, а він буде захищати його та вирішувати всі його проблеми. «ОСОБА_10»відповів, що у нього при собі немає грошей, на що він сказав, що було б краще для нього їх знайти, бо у нього будуть неприємності. «ОСОБА_10»відповів, що не має у кого зайняти такі гроші. Після цих слів він сказав «ОСОБА_11», щоб той знайшов та приніс йому гроші в сумі 150 гривень. Якщо «ОСОБА_11»цього не зробить, то «ОСОБА_10»буде дуже погано. Після цього, «ОСОБА_11»віддав йому гроші в сумі 100 гривень, які у нього були при собі, потім пішов до себе додому та віддав йому гроші в сумі 50 гривень. Після цього він пішов по своїм справам. Отриманні гроші витратив на власні потреби.

          Крім того, 12 лютого 2010 року, о 09 годині 30 хвилин, він прийшов до будинку АДРЕСА_2 щоб зустрітись зі своїм наглядно знайомим на ім’я «ОСОБА_8». Оскільки «ОСОБА_8»запізнювався, він зайшов до парадного та піднімався по східцям до вікна, щоб покурити поки буде чекати на нього. В цей час йому назустріч спускалися сходами його наглядно знайомий на ім’я «ОСОБА_12»та ще один незнайомий йому хлопець. Побачивши їх, він вирішив забрати у них гроші, оскільки перебував у скрутному матеріальному стані. Підійшовши до них, він почав їм погрожувати, що поріже, хоча ножа у нього при собі не було, і вимагати у них гроші, сказавши, що за це буде захищати їх та вирішувати всі їх проблеми. Також він сказав, що йому потрібні гроші, щоб витягнути товариша з тюрми. Незнайомий хлопець відповів, що у нього при собі немає грошей, тоді він сказав йому, що той може йти. Після того, як хлопець пішов, він продовжив погрожувати «ОСОБА_12»та вимагати гроші. «ОСОБА_12»відповів, що у нього при собі немає грошей, на що він сказав, що в такому випадку у нього будуть неприємності та пригрозив, що сильно поб’є його. «ОСОБА_12»віддав йому 200 гривень, які у нього були при собі. Після цього він пішов по своїм справам. Отриманні гроші витратив на власні потреби.   

          За згодою учасників судового розгляду судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, в порядку ст. 299 КПК України.

          Оцінивши зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає повністю доведеним пред’явлене підсудному обвинувачення.

          Дії, ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України як повторно відкрите викрадення чужого майна, поєднане із погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого (грабіж).

Визначаючи підсудному ОСОБА_2 міру покарання, суд враховує, що він за місцем проживання характеризується позитивно, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, спричиненні збитки потерпілим відшкодовані повністю та вчинення злочину в неповнолітньому віці.

Вказані вище обставини суд вирішує такими, що пом’якшують його покарання.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

З огляду на те, що ОСОБА_2 вчинив злочин протягом іспитового строку, встановленого йому за вироком суду від 23 лютого 2009 року Шевченківським районним судом м. Києва до 4 років позбавлення волі, зі звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки, вік підсудного, рівень розвитку, негативну характеристику з місць навчання, суд вважає за необхідне згідно з вимогами ст. 71 КК України призначити йому остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарання, остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

У зв’язку з відшкодуванням збитків підсудним ОСОБА_2  потерпілим, цивільні позови суд, залишає без розгляду.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 299, 323, 324, 333-335, 337, 338 КПК України, суд

З А С У Д И В :

          ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком  Шевченківським районним судом м. Києва, від 23 лютого 2009 року на строк 1 (один) рік та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років.  

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання з 26.07.2010 року.

У зв’язку з відшкодуванням збитків підсудним ОСОБА_2  потерпілим цивільні позов залишено без розгляду.

Речові докази по справі відсутні.

Судові витрати по справі відсутні.

До набрання вироком законної сили, міру запобіжного заходу, обрану ОСОБА_2 у виді взяття під варту –залишити без зміни та утримувати останнього в Київському слідчому ізоляторі № 13.   

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня, наступного після його проголошення, через районний суд.