Справа № 2-а-7213/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"27" грудня 2011 р. Дніпровський районний суд  м. Києва

в складі:  головуючого судді                                                   Антиповій Л.О.

               при секретарі                                                             П’ятаченко Г. В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, як дитині війни, суд -

в с т а н о в и в :

Позивач 06.12.2011 р., звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, як дитині війни, починаючи з 01.01.2008 року; зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва нарахувати до виплати в повному обсязі недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну 30 % надбавку, передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за вказаний вище період, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Зупинення дії та внесення змін відповідно до зазначеної статті визнане рішеннями Конституційного Суду України неконституційними. На підставі викладеного він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпровського районного суду від 27.12.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії як дитині війни в розмірі 30 %  в частині вимог за період з 01.01.2008 р. по 06.06.11 року залишено без розгляду на підставі ч.1, 2 ст. 99, ст. 100 КАС України.

В судове засідання позивач не з’явився, в своїй заяві просив проводити розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду заперечення проти позову та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Згідно з частиною 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.12.2011 року вирішено питання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.   

Позивач перебуває на обліку в УПФ України у Дніпровському районі м. Києва і отримує пенсію за віком, яку призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Отже, УПФ України у Дніпровському  районі м. Києва є належним відповідачем у даній справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.8 Конституції України діє принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно ст.7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Поряд з цим, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Таким чином, реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом, а тому вважає в цій частині доводи відповідача безпідставними.

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Відповідно до позиції Суду ЄС у справі 41/74 van Duyn v. Home Office, цей принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

                   Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом (489-16), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006 року.                

Крім того, підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року № 107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».   

           Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».   

           Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до  01 січня 2008 року, втратила свою чинність. На підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.   

                   Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.     

                    Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.     

                    На час розгляду даної справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.

            Разом з тим, відповідно до п.7 Прикінцеві положення ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».

На підставі вказаних норм Закону Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №745 від 06 липня 2011р., яка набрала чинності 22 липня 2011р. «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»(опублікована в газеті «Урядовий кур’єр №133 від 23.07.2011р.).

Пунктом 6 вищезазначеної постанови встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія  Законів України «Про статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх соціального   захисту»(3551-12) та «Про жертви нацистських переслідувань») (1584-14) до пенсії  або  щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення  проводиться у розмірі 49,8 гривні.

Таким чином, позивач має право та законні підстави для отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 07 червня 2011 року по 22 липня 2011 року.     

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача, зокрема щодо виплати позивачу надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі меншому, ніж це встановлено законом та відмови у нарахуванні та виплаті, позивачу щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у період з 07 червня 2011 року по 22 липня 2011 року виходячи з встановлених обставин справи, а тому вважаю наявними законні підстави для часткового задоволення вимог, а саме щодо перерахування та виплати позивачу щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням проведених виплат за вищевказаний період.

Таким чином, вимоги позивача за період з 23 липня 2011 року та зобов’язання здійснювати дану соціальну виплату в подальшому задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають вирішенню відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», п.7 Прикінцеві положення ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік», ст.6  Постанови КМУ від 06.06.2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», ст.ст. 8-11, 16, 41, 69-71, 86, 94, 99, 158-163, 186 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни –задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо нарахування та виплати несплаченої ОСОБА_1 надбавки до пенсії в розмірі 30 % відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” –неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити нарахування та виплатити надбавку до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 07.06.2011 року по 22.07.2011 року (включно), з урахуванням проведених йому за відповідний період виплат.

Відшкодувати ОСОБА_1 понесені ним у справі судові витрати в розмірі 28,23 грн., за рахунок коштів з Державного бюджету України

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у 10-ти денний термін з дня отримання копії постанови

          С у д д я :