РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
04 січня 2012 року Справа № 16/5025/512/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Юрчук М.І.
судді Дужич С.П.
при секретарі Довгалюк С.П.
розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.10.11 р. у справі № 16/5025/512/11 (суддя В.В. Магера)
за позовом Приватного підприємства "ІКІО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС - ЛТД"
про стягнення 2 610 000,00 грн. частки в майні товариства
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 (дов. від 29.08.11)
Боричев В.В. (директор)
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство „ІКІО” (надалі –Позивач) звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (т. 1, а.с. 2-3) до Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЕКС-ЛТД” (надалі –Відповідач), в якій просить стягнути з Відповідача на користь Позивача 2 610 000 грн. частики в статутному капіталі.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12 жовтня 2011 року (т. 1, а.с. 138-141), з підстав, вказаних у цьому рішенні у позові відмовлено.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся з апеляційною скаргою (т. 2, а.с. 3-5) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 12 жовтня 2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення.
Не погоджуючись з доводами Позивача, Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (т. 2, а.с. 34-36), в якому з підстав, вказаних в цьому відзиві, просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представник Відповідача підтримав доводи висвітлені у відзиві на апеляційну скаргу.
В судове засідання 22 листопада 2011 року представник Позивача не з'явився. Водночас, на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшла телеграма від Позивача (т. 2, а.с. 39), в якій з підстав, вказаних в цій телеграмі, Позивач просив відкласти розгляд справи на іншу дату.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2011 року (т. 2, а.с. 43-44) розгляд справи відкладено на 4 січня 2012 року на 14 год. 30 хв..
В судове засідання 4 січня 2012 року представник Позивача вдруге не з'явився. При цьому, 4 січня 2012 року від Позивача надійшла телеграма (т. 2, а.с. 54), в якій з підстав, вказаних в цій телеграмі, Позивач просив, розглянути даний спір без участі Позивача.
Враховуючи вищеописане, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Позивача, за доказами наявними в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представника Відповідача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до Статуту Позивача в редакції 2006 року: Позивач є правонаступником прав та зобов’язань Приватного малого підприємства „Кіден” (майнових, трудових відносин, тощо) з моменту приймання рішення про перереєстрацію Приватного малого підприємства „Кіден”.
Згідно пункту 1.5.1 Статуту Відповідача (в редакції 2004 року): учасниками товариства є – Позивач, зареєстрований Хмельницькою районною державною адміністрацією 3 січня 1997 року, код 14158667.
4 червня 2004 року відповідно до актів приймання-передачі б/н, Приватне мале підприємство „Кіден” в особі директора передало приміщення по вул. Зарічанській, 38 площею 200,9 кв. м. та 92,4 кв. м., а Відповідач прийняло вказані приміщення.
В подальшому, за Відповідачем зареєстровано на праві власності приміщення магазину в м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 38 загальною площею 200,9 кв. м. та 92,4 кв. м..
2 березня 2007 року засновник Позивача (ОСОБА_2) прийняв рішення (т. 1, а.с. 13) про вихід Позивача, який відповідно до Статуту є правонаступником ПМП ”Кіден”, зі складу співучасників Відповідача, та передачу своєї частки, що складає 94,2 % в Статутному фонді Відповідача на користь іншого співучасника Відповідача –ОСОБА_3. В даному рішенні зазначено, що будь-яких майнових претензій до ОСОБА_3 стосовно передачі їй частки в статутному фонді Відповідача, не має.
Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що 12 квітня 2007 року протоколом загальних зборів Відповідача було вирішено: виключити зі складу учасників Відповідача Позивача, як правонаступника ПМП „Кіден”; затвердити нову редакцію статуту Відповідача.
16 квітня 2007 року засновник Позивача направив заяву загальним зборам учасників Відповідача (т. 1, а.с. 15 ), в якій просить вивести його зі складу учасників (засновників) Відповідача, стверджуючи при цьому, що ніяких претензій, у тому числі і майнових, до Відповідача та інших його учасників Позивач не має і мати не буде.
11 серпня 2010 року директор Позивача звернувся до Відповідача із заявою (т. 1, а.с. 16), згідно якої повідомив, що 16 квітня 2007 року ним, як засновником та директором Позивача була подана заява про вихід з Відповідача та висвітлено намір передати безоплатно частку в статутному фонді іншому учаснику ОСОБА_3. Крім того, Позивач просив повернути вклад Позивача, як правонаступника ПМП „Кіден” до статутного фонду Відповідача повністю в натуральній формі, а саме: приміщення в м. Хмельницькому по вул. Зарічанській, 38 загальною площею 293,3 квадратних метри, що відповідає 94,2 % статутного фонду Відповідача.
Колегія суду зауважує, що відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України: корпоративні права –це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.
Згідно пункту «б» статті 10 Закону України „Про господарські товариства”: учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.
В силу дії пункту «в» статті 10 Закону України „Про господарські товариства”: учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.
Пунктом «д» статті 10 Закону України „Про господарські товариства”: учасники товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 1 статті статті 148 Цивільного кодексу України: учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Частиною 2 статті 148 Цивільного кодексу України, учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.
Колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що згідно статті 54 Закону України „Про господарські товариства”: при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі; виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу; на вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі; учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу; майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
В силу дії пункту 30 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”: при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства; у випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення); розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства; у разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.
Згідно статті 12 Закону України „Про господарські товариства” передбачено, що товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу, продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Пунктом 1 частини 66 Господарського кодексу України передбачено, що майно підприємства становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства.
Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, колегія суду наголошує на тому, що Позивач, звертаючись із позовом до господарського суду першої інстанції, просив суд стягнути з Відповідача 2 610 000 грн. 00 коп. вартості частки в майні Відповідача виходячи із вартості нежитлового приміщення площею 293,3 квадратних метри за адресою: м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 38, яку Позивач оцінив в сумі 2 548 777 грн. 00 коп..
Колегія суду констатує те, що пунктом 6.2 Статуту Відповідача (в редакції 2004 р.) передбачено, що: статутний фонд Відповідача дорівнює 161 380 грн. 80 коп..
Пунктом 6.3 Статуту Відповідача (в редакції 2004 р.) визначено, що розподіл статутного фонду між учасниками відбувається наступним чином: ОСОБА_3 в якості долі вносить 9 380 грн. 00 коп., що відповідає 5,8 % статутного фонду Відповідача; Приватне мале підприємство „Кіден” (згодом Позивача) в якості своєї долі вносить частину приміщення по вул. Зарічанській, 38 вартістю 152 000 грн. 80 коп., що відповідає 94,2 % статутного фонду Товариства.
Враховуючи вищеописане, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що визначення Позивачем своєї частки в статутному фонді Відповідача в розмірі 2 610 000 грн. 00 коп. є безпідставним, необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами.
В силу дії статті 53 Закону України „Про господарські товариства”, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства; відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права; купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.
Відповідно до пункту 6.5 Статуту Відповідача (в редакції 2004 р.): учасник Відповідача може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства або третім особам. Учасники Товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) Учасника, яким її відступив, пропорційно їх часткам у Статутному фонді Товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.
Пунктом 6.7 Статуту Відповідача (в редакції 2004 р.) передбачено, що при передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов’язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.
Колегія апеляційного господарського суду враховує те, що 2 березня 2007 року засновник Позивача своїм рішенням (т. 1, а.с. 13) повідомив про вихід Позивача зі складу співзасновників Відповідача, та про передачу своєї частки, що складає 94,2 % в статутному фонді Відповідача на користь іншого співучасника Відповідача ОСОБА_3.. Будь-яких майнових претензій стосовно передачі їй частки в статутному фонді Відповідача, Позивач не висвітлив.
При цьому, протоколом загальних зборів Відповідача від 12 квітня 2007 року (т. 1, а.с. 14) за участю засновника Позивача було вирішено: питання передачі частки в розмірі 94,2 % вибувшого учасника Позивача на користь ОСОБА_3; питання відступлення частки здійснено на безоплатній основі з дотриманням вимог чинного законодавства щодо процедури оформлення переходу до правонаступника відповідних прав на умовах, які були нами попередньо узгоджені.
Дослідивши Статут Відповідача в редакції 2007 року ( т. 1, а.с. 34-39), колегій суду констатує те, що в пункті 2.1 даного Статуту зазначено, що власником Відповідача є громадянка України ОСОБА_3...
Частиною 2 пункту 7.1 Статуту Відповідача в редакції 2007 року передбачено, що для забезпечення діяльності Товариства утворюється статутний фонд (капітал) в розмірі 161 380 грн. 80 коп..
Дослідивши Статут Відповідача в редакції 2004 рік та Статут Відповідача в редакції 2007 рік, колегія апеляційного господарського суду зауважує, що розмір статутного фонду залишено незмінним, а саме в розмірі 161 380 грн. 80 коп..
Рівненський апеляційний господарський суд не бере до уваги доводи Позивача, висвітлені в апеляційній скарзі, що господарським судом Хмельницької області по справі № 16/1972-10 між Позивачем та Відповідачем встановлено, що Позивач має право на виплату вартості частки в зв'язку з виходом із складу учасників...
Колегія суду звертає увагу Позивача на те, що господарський суд Хмельницької області лише вказав на право звернення Позивача з заявою про стягнення вартості частки в статутному фонді... Дане в свою чергу носить лише рекомендаційних характер, не є встановленою обставиною, яка має бути виконана. Таке ж право, в свою чергу, гарантовано і Конституцією України.
Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд не бере до уваги, як не належний та не допустимий доказ довідку від 12 жовтня 2011 року видану агентством нерухомості "Подільська нерухомість" (т. 1, а.с. 135), на яку посилається Позивач.
Інші доводи апелянта висвітлені в апеляційній скарзі, є безпідставними, спростовуються усім вищевказаним у даній судовій постанові суду апеляційної інстанції, а тому до уваги судом не беруться.
Враховуючи вищеописане, колегія Рівненського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача про стягнення з відповідача 2 610 000 грн. 00 коп. вартості частки в майні Відповідача є безпідставними, не підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, обґрунтованими розрахунками заявленої до стягнення суми.
Враховуючи усе вищеописане, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Хмельницької області від 12 жовтня 2011 р. у справі № 16/5025/512/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "ІКІО" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Дужич С.П.
01-12/235/12 235/12