ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.11 Справа № 5008/1171/2011
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Кузь В.Л., Юркевич М.В., розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_3 (м. Ужгород)
на рішення Господарського суду Закарпатської області
від 10.10.2011р. у справі № 5008/1171/2011
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м.Виноградів)
до відповідача Виноградівської міської ради (м. Виноградів)
про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та спонукання останнього до вчинення певних дій –укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки
за участю представників: не з’явились
Рішенням від 10.10.2011р. у справі №5008/1171/2011 Господарського суду Закарпатської області (суддя О. Карпинець) задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м. Виноградів) до Виноградівської міської ради (м. Виноградів) про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та спонукання останнього до вчинення певних дій –укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки (з врахуванням заяви Позивача про відмову від частини позовних вимог від 03.10.2011 року (а.с. 55).
Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, ОСОБА_3 (м. Ужгород) подано апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить рішення Господарського суду Закарпатської області скасувати з огляду на наступне:
- близьке розміщення магазину Відповідача до будинку Скаржника у справі порушує цілий ряд будівельних та пожежних вимог, у зв’язку з чим загрожує праву приватної власності ОСОБА_3 на свій житловий будинок;
- при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було враховано положень Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року у справі №1-6/2010 року у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Закарпатської області - відсутні, з огляду на наступне:
Як було правильно встановлено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні та підтверджується матеріалами, наявними у справі, Виноградівською міською радою було прийнято на чотирнадцятій (позачерговій) сесії п’ятого скликання Рішення від 13.12.2007р. за №629 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди», яким було надано дозвіл ОСОБА_4 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди на земельну ділянку для обслуговування кафе-магазину по вул. Шевченка, м. Виноградів та п. 2 даного рішення передбачено те, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягає поданню на розгляд та затвердження сесії міської ради (а.с.49).
Відповідно до рішення Виноградівської міської ради двадцятої сесії п’ятого скликання від 12.12.2008р. за №920 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення забудованою земельної ділянки ОСОБА_4»затверджено затверджено ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення забудованої земельної ділянки для комерційного використання та передбачено надання ОСОБА_4 на умовах оренди терміном на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,0039 га для комерційного використання –обслуговування кафе - магазину по вул. Шевченка, б/н та зобов’язано ОСОБА_4 укласти з міською радою договір оренди земельної ділянки (а.с.47).
На підставі зазначених Рішень між Виноградівською міською радою (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі від 31.12.2008р., зареєстрований в Державному реєстрі земель 09.01.2009р. (а.с.16-17).
Згідно з рішенням Виноградівської міської ради №1093 від 07.07.2009р. «Про затвердження переліку збудованих земельних ділянок, що підлягають приватизації шляхом викупу», Позивачу у справі було надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,0039га, надану для комерційного використання обслуговування кафе –магазину, розташованого на вул. Шевченка, м. Виноградів, що знаходиться в користуванні на умовах оренди (п.п. 1.3 п. 1 Рішення).
08.12.2009р. між Виноградівської міською радою та ФОП ОСОБА_4 було укладено Договір на оплату авансового внеску (далі - Договір на оплату авансового внеску, а.с.13), відповідно до якого між Соронами узгоджено порядок та розмір сплати Позивачем авансового внеску в рахунок оплати вартості викупу земельної ділянки площею 39 м. кв., що розташована за адресою: м. Виноградів, вул. Шевченка, б/н з цільовим призначенням –для обслуговування кафе - магазину та яку має намір придбати Позивач, а також порядок використання коштів, сплачених в рахунок авансового внеску.
Так, згідно п.2 Договору на оплату авансового внеску, Виноградівська міська рада взяла на себе зобов’язання замовити роботу з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у п. 1 даного Договору, що проводяться організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт та визначені за результатами конкурсу по відбору суб’єктів оціночної діяльності.
ФОП ОСОБА_4 на виконання вимог п. 4 Договору на оплату авансового внеску, було здійснено проплату суми 2574,86 грн. у розмірі, передбаченому п.6 даного Договору, як авансового внеску у строки та на реквізити, передбачені п. 7 цього Договору, що підтверджується наявними у матеріалах справи засвідченими копіями: з рахунку №8 від 08.12.2009р. та з банківської квитанції від 08.12.2009р. (а.с.14).
З огляду на вищевикладене, висновок місцевого господарського суду про те, що ФОП ОСОБА_4 було дотримано порядок, передбачений п. 2 ст. 128 Земельного кодексу України та належним чином виконано умови укладеного Договору на оплату авансового внеску, є обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами, наявними у справі.
На виконання п.2 Договору на оплату авансового внеску, Виноградівською міською радою як Замовником було укладено з суб’єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт»Договір на виконання експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0, 0039 га, яка перебуває в оренді у Позивача у справі та розташована за адресою м. Виноградів, вул. Шевченка, б/н та власником якої є територіальна громада м. Виноградів в особі Виноградівської міської ради і підлягає приватизації шляхом продажу.
Відповідно до вказаного Договору вищезазначеним суб’єктом оціночної діяльності було надано висновок Експерта від 21.12.2009р. про вартість земельної ділянки несільськогосподарського призначення про проведену оцінку даної земельної ділянки та визначено, що ринкова вартість даної земельної ділянки становить 3750 грн. без ПДВ (а.с.50-51).
Термін чинності даного Звіту визначено один рік з дати проведення оцінки.
Згідно з п. 6 ст. 128 Земельного кодексу України рішення міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_4 подано на ім’я міського голови Виноградівської міської ради заяву від 13.10.2010р. щодо надання дозволу на викуп земельної ділянки, шляхом укладення договору купівлі –продажу земельної ділянки, з наданням відповідного рішення сесії міської ради (а.с.12), оскільки ним, як Орендарем земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0,0039га, яка знаходиться за адресою м. Виноградів, вул. Шевченка, було дотримано вимоги, як Договору оренди землі, так і Договору на оплату авансового внеску, так і вимоги, передбачені ст. 128 Земельного кодексу України.
Разом з тим, всупереч вищенаведеним вимогам норм ЗК України, після отримання висновку Експерта від 21.12.2009р., Виноградівською міською радою відповідне рішення прийняте не було, що підтверджується листом Виноградівської міської ради від 10.12.2010р. за №02-9/1550, яким було повідомлено Позивача у справі про утримання від розгляду питання про продаж земельної ділянки, відповідно до його заяви у вигляді скарги, у зв’язку з відкриттям касаційного провадження у справі про усунення перешкод у користуванні майном (а.с.11).
Отже, вищезазначене засвідчує ту обставину, що в межах терміну дії висновку Експерта від 21.12.2009р. про вартість земельної ділянки несільськогосподарського призначення - одного року з дати оцінки, Виноградівською міською радою навмисно здійснювалося затягування прийняття рішення про надання ФОП ОСОБА_6 вищезазначеного дозволу на продовження останнім процедури приватизації вищезазначеною земельної ділянки шляхом її викупу для обслуговування кафе-магазину.
Окрім того, відповідно до листа Виноградівської міської ради від 01.04.2011р., ФОП ОСОБА_4 повідомлено про те, що термін дії висновку експерта від 21.12.2009р. - один рік з дати оцінки та рекомендовано звернутися у загальному порядку до Виноградівської міської ради, відповідно до вимог чинного законодавства, із заявою про надання дозволу на викуп земельної ділянки, після розгляду в апеляційній інстанції апеляційної скарги у справі, яка наведена у даному листі (а.с.10).
Враховуючи вищенаведені обставини Виноградівською міською радою прийнято Рішення від 28.07.2011р. за №220 «Про розгляд заяви ФОП ОСОБА_4.», яким було відмовлено Позивачу у справі у наданні дозволу на продовження процедури приватизації земельної ділянки шляхом викупу для обслуговування кафе - магазину площею 0,0039 га, яка знаходиться за адресою в м. Виноградів, вул. Шевченка, б/н, у зв’язку з економічними чинниками, викладеними у додатку (а.с. 9).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 статті 128 ЗК України передбачено, що орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
У додатку до Рішення восьмої сесії шостого скликання Виноградівської міської ради від 28.07.2011р. за №220 наведено розгорнутий розрахунок суми викупу, з урахуванням сплаченої суми авансового внеску та витрат з оплати на виготовлення звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та зазначено суму викупу, яка буде отримана від продажу земельної ділянки міською радою та яка становитиме суму 1320грн. (до міської ради надійде 90% від зазначеної суми). Внаслідок проведеного розрахунку, Виноградівською міською радою було зроблено висновок про недоцільність передачі у власність ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0039га (п.11 даного додатку до Рішення).
Отже, як вбачається з вищезазначеного Рішення восьмої сесії шостого скликання Виноградівської міської ради від 28.07.2011р. за №220 та додатку до нього, підставою для відмови ОСОБА_4 у наданні дозволу на продовження процедури приватизації земельної ділянки шляхом викупу для обслуговування кафе-магазину площею 0,0039га, є недоцільність передачі у власність земельної ділянки площею 0,0039 га.
Пунктом 5 статті 128 ЗК України визначено виключні підстави для відмови в продажу земельної ділянки, якими є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність та ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
При цьому, як було правильно зазначено Господарським судом Закарпатської області, зазначений перелік є вичерпним для прийняття органом місцевого самоврядування.
Разом з цим, оскаржуваним Рішенням восьмої сесії шостого скликання Виноградівської міської ради від 28.07.2011р. № 220 не встановлено обставин, встановлених п. 5 ст. 128 ЗК України та можуть слугувати підставами для відмови в продажу земельної ділянки.
З огляду на наведене, висновок місцевого господарського суду про те, що у Відповідача були відсутні підстави, перелічені у п. 5 ст. 128 ЗК України, для відмови Позивачу у наданні дозволу на продовження процедури приватизації земельної ділянки площею 0,0039 га яка знаходиться за адресою в м. Виноградів, вул. Шевченка, б/н, шляхом її викупу для обслуговування кафе –магазину, тому відповідно посилання Відповідача, в оскаржуваному рішенні на підставу відмови в продажі земельної ділянки, яка зазначена у п. 11 додатку до прийнятого рішення, як «недоцільність передачі у власність земельної ділянки», є безпідставним, оскільки така підстава для відмови у продажі, не передбачена вимогами п. 5 ст. 128 ЗК України, є обґрунтованим, та визнається Львівським апеляційним господарським судом як належна підстава, що слугує для визнання недійсним оскарженого рішення органу місцевого самоврядування, а тому рішення Господарського суду Закарпатської області є обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.
Щодо твердження Скаржника, визначене як підстава для скасування оскаржуваного рішення про те, що близьке розміщення магазину Відповідача до будинку Скаржника у справі порушує цілий ряд будівельних та пожежних вимог, у зв’язку з чим загрожує праву приватної власності ОСОБА_3 на свій житловий будинок, то колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне:
Рішення від 13.12.2007р. за №629 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди»та від 12.12.2008р. за №920 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення забудованою земельної ділянки ОСОБА_4», на підставі яких Сторонами у справі було укладено договір оренди землі від 31.12.2008р., зареєстрований в Державному реєстрі земель 09.01.2009р. та прийняте Відповідачем рішення №1093 від 07.07.2009р. «Про затвердження переліку збудованих земельних ділянок, що підлягають приватизації шляхом викупу»а також укладено Договір від 08.12.2009 року та які стали підставою для прийняття рішення про приватизацію означеної вище земельної ділянки не скасовувались та не визнавались недійсними чи нечинними у встановленому законом порядку, а тому були обґрунтовано обрані Позивачем як підстави для задоволення позову у даній справі.
При цьому, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що за наявності вказаних вище чинних договорів та рішень Відповідача у справі, твердження Скаржника про те, що близьке розміщення магазину Відповідача до будинку Скаржника у справі порушує будівельні та пожежні норми, є безпідставним та таким, що не може слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки, окрім іншого, ОСОБА_3, всупереч нормі ст. 33 ГПК України, не було подано доказів, що обґрунтовують вказане твердження, як і не було зазначено, які саме норми чинного законодавства та чим саме таке розміщення порушує.
Щодо твердження Скаржника про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було враховано положень Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року у справі №1-6/2010 року у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, то суд апеляційної інстанції зазначає, що Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина 2 статті 5 Конституції України).
Відповідно до частини третьої статті 140, частини першої статті 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в України»).
Статтею 80 ЗК встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (частини 1, 2 статті 83 ЗК).
Відповідно, до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому, вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень»означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті З КАС). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
У пунктах «а», «б», «в», «г»і «к»статті 12 ЗК передбачено, що до повноважень селищної ради належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування; вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади селища; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).
Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК).
З огляду на наведене Виноградівська міська рада у даній справі виступає як суб'єкт цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин.
Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у її власності, Рада відповідно до статті 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Тобто, при здійсненні повноважень власника землі Відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У даному випадку відсутня підпорядкованість одних учасників земельних правовідносин (Позивача у справі) іншому (Виноградівській міській раді), яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з частиною 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Ці положення Основного Закону кореспондуються з пунктом «в»статті 5 ЗК України, згідно з яким, земельне законодавство базується на принципі невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 6 статті 319 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності. Тобто, пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.
Зазначеної правової позиції, дотримується, зокрема й Верховний Суд України у постанові від 27.04.2010 року у справі № 21-2328 во 09 та Пленум Вищого господарського суду у постанові від 17.05.2011 року №6.
При цьому, Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України у справі 1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г»статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України від 01.04.2010 року встановлено наступне:
Положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування «вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції», слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень;
- положення пунктів «а», «б», «в», «г»статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень;
- положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності»слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Проте, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що зазначене Рішення не містить положень щодо того, що у вказаних правовідносинах органи місцевого самоврядування не можуть виступати як самостійні учасники цивільних правовідносин.
З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, Господарський суд Закарпатської області належним чином дослідив усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального, а тому воно є таким, що підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарги –без задоволення.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –
п о с т а н о в и в:
Рішення від 10.10.2011р. у справі №5008/1171/2011 Господарського суду Закарпатської області залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Кузь В.Л.
суддя Юркевич М.В.