ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

____________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.12                                                                                 Справа № 17/186/2011

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ  

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»,  м. Луганськ

про стягнення 23 253 526 грн.  72  коп.

                                                                                                             Суддя   Фонова О.С.   

                                                     Представники:

від позивача –ОСОБА_1, довіреність № 21 від 03.01.2012;

від відповідача –ОСОБА_2., довіреність № 466 від 20.04.2011;

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у сумі 14406732,55 грн. за червень –вересень 2011 року, компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 183053,66 грн., пені у сумі 1163866,19 грн., за договором про постачання електричної енергії № 80 від 01.08.2008.

У судовому засіданні 26.12.2011, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 03.01.2012 на 10 год. 30 хв.

Позивачем 12.12.2011 було надано заяву про збільшення позовних вимог від 07.12.2011, згідно якої  позовні вимоги складають:  борг за активну електроенергію в сумі 18018291,31 грн. за червень –жовтень 2011 року, борг за перетікання реактивної електроенергії –217088,58 грн., пеня у сумі 1163866,19 грн., всього –19399246,08 грн.

Позивачем 22.12.2011 було надано заяву про збільшення позовних вимог від 20.12.2011, згідно якої  позовні вимоги складають:  борг за активну електроенергію у сумі 21827252,67 грн. за червень –листопад 2011 року, борг за перетікання реактивної електроенергії –262407,86 грн., пеня у сумі 1163866,19 грн., всього –23253526,72 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, збільшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 03.01.2012 № 20 подав клопотання про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів,  заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

   в с т а н о в и в:

01.08.2008 між ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання»(позивач у справі), як Постачальником, та ТОВ «Луганськвода»(відповідач у справі), як Споживачем, було укладено договір № 80 на постачання електричної енергії (далі –Договір), за яким Постачальник, зобов’язався постачати  електричну енергію, а Споживач зобов’язався оплачувати Постачальнику  її вартість.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору відповідач зобов’язується для визначення величини  спожитої електроенергії щомісячно першого  числа згідно з Додатком „Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії” знімати  покази розрахункових засобів обліку, оформляти результати відповідно до Додатку „Форма „Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку”, та направляти уповноваженого представника до позивача для подання вказаного акту за розрахунковий період і отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію.

У відповідності з п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору  розрахунок за спожиту  у розрахунковому періоді активну електроенергію, а також надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії Споживач здійснює на підставі  наданих Постачальником рахунків протягом 10 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.  

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено електричну енергію відповідачеві належним чином.  

Однак, відповідачем умови договору по сплаті спожитої активної електроенергії не виконано,  внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за активну електроенергію за період з червень –листопад 2011 року, на сплату якої позивачем було виставлено рахунки  на загальну суму 22327252,67 грн. Вручення рахунків відповідачу підтверджується матеріалами справи.

Також в процесі використання електричних мереж та споживання електроенергії відповідач генерує реактивну електроенергію і потужності, що спричиняє додаткові технологічні втрати активної електроенергії та погіршує показники якості останньої. Таким чином, згідно умов договору відповідач має сплачувати вартість послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, яка за червень –листопад 2011 року складає 262407,86 грн. Відповідачу було вручено рахунки, але оплату не було здійснено, у зв’язку з чим, за ним також утворилась заборгованість  в сумі 262407,86 грн.

У зв’язку з тим, що відповідач умови договору порушив та виставлені рахунки не сплатив, позивач звернувся до суду та просить стягнути заборгованість у судовому порядку.

Крім того,  позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 1163866,19 грн.,  нарахованої на заборгованість з активної електроенергії та вартості послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, що виникла за період, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку.

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов’язання,  що  виникає  між суб’єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб’єкт  (зобов’язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов’язаний  вчинити  певну дію господарського чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб’єкта (виконати  роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб’єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно  ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені  договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу на виконання умов Договору  та виставлення платіжних доручень на її оплату на суму 22327252,67 грн. за червень –листопад 2011 року. Однак, зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої активної електроенергії в обумовлені Договором строки відповідачем в повному обсязі не були виконані  у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами.

Після подання позову відповідачем було з 17.11.2011 по 21.12.2011 сплачено 2895755,95 грн. за активну електроенергію.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті боргу у сумі  22327252,67 грн. за спожиту активну електроенергію. Однак, в період з 17.11.2011 по 21.12.2011 під час розгляду справи  відповідач здійснив оплату боргу за активну електроенергію в сумі –2895755,95 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наданими позивачем з 17.11.2011 по 21.12.2011 (т.1, а.с.145-т.2, а.с.1-12).

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення боргу за активну електроенергію в сумі –2895755,95 грн. слід припинити на підставі п.11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.    До стягнення підлягає борг за активну електроенергію в сумі 18931496,72 грн.

Також, позивачем обґрунтовано заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії у сумі 262407,86 грн. за період з червня по листопад 2011 року, яка також підлягає стягненню.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості невиконаних зобов’язань за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення  пені у сумі  1163866,19 грн. за період з 02.06.2011 по 01.10.2011, яка є вірно нарахованою та обґрунтовано заявленою.

Сума боргу за спожиту активну та перетікання реактивної електроенергії за період листопад 2010 року - березень 2011 року, на яку нараховано пеню, стягнута за рішеннями Господарського суду Луганської області:

-          рішення Господарського суду Луганської області №23/22/2011 від 05.05.2011 (7409833,41 грн. борг за активну електроенергію за період жовтень-листопад 2010 року, 81615,88 грн. борг за реактивну електроенергію за період жовтень-листопад 2010 року);

-          рішення Господарського суду Луганської області №29/59/2011 від 18.04.2011  (7468244,58 грн. борг за активну електроенергію за період грудень 2010 року - січень 2011 р., 66466,42 грн. борг за реактивну електроенергію за період грудень 2010 року - січень 2011 року)

-          рішення Господарського суду Луганської області №5/127/2011 від 22.09.2011 (7478628,11 грн. борг за активну електроенергію за період лютий-березень 2011р., 77925,12 грн. борг за реактивну електроенергію за період лютий-березень 2011 року)

Відповідно до умов Договору на нараховану пеню відповідачу направлені рахунки №80/сбит/6/5 від 01.07.2011, №80/сбит/7/5 від 02.08.2011, №80/сбит/8/5 від 01.09.2011, №80/сбит/9/5 від 01.10.2011, які він не сплатив.

Вищезазначені рішення суду є такими, що набрало законної сили, тому в частині з’ясування факту наявності боргу має місце преюдиція у вигляді рішень у справах  №23/22/2011, 29/59/2011 та 5/127/2011, що не потребує доведення позивачем у відповідності до ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на час її слухання борг відповідачем не погашений.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України - у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.  При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що   порушила зобов’язання.

Суд враховує, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення, а споживачі несвоєчасно та не в повному обсязі сплачують послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати електроенергії.

Відповідачем подано звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість за 9 місяців 2011 року (т.1, а.с.143), з якого вбачається, що за вказаний період  відповідач відпрацював зі збитком на суму 109599000 грн.

Крім того, стягнення пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг з водопостачання та водовідведення, що надаються  споживачам.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача, застосувавши ст. 233 ГК України,  та зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, на 50% - до 581933,09 грн.  У стягненні решти пені слід відмовити.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 18931496,72 грн., за реактивну електроенергію –262407,86 грн., пеню у сумі 581933,09 грн., є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню, стосовно боргу за активну електроенергію в сумі –2895755,95 грн.,  провадження слід припинити,  в решті вимог –відмовити, з віднесенням судових витрат на відповідача  згідно зі статтею 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  44, 49, 82, п. 3 ч. 1 ст. 83,  84, 85 ГПК України, суд

       в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

          2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, б. 166, ідентифікаційний код 35554719  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ, кв. Гайового,  буд. 35а, ідентифікаційний  код 31443937:

–борг за активну електроенергію в сумі 18931496,72 грн.  на п/рахунок зі спеціальним режимом використання № 260323269060 філія ЛОУ  ВАТ «Державний Ощадний банк України»,  МФО 304665, видати наказ;

          –  борг  за реактивну електроенергію  у сумі 262407,86  грн., пеню у сумі 581933,09 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн. та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. на п/рахунок № 2600518818 в ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007, видати наказ.

          3. В частині стягнення боргу в сумі 2895755,95 грн. провадження у справі припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог  відмовити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  10.01.2012.

Суддя                                                                                   О.С. Фонова