УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-3228/2006                                                Головуючий в 1 інстанції - суддя

Горбань Ю.О. Суддя-доповідач- Кварталова А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ               УКРАЇНИ

19 вересня 2006р. колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого -    Кварталової А.М.,

суддів - Левенця Б.Б., Громік Р.Д.,

при секретарі - Чебан Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тарутинського районного суду   Одеської області   від 14 березня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ПП СП „Березине" та ЗАТ „Березине" про стягнення матеріальних збитків в сумі 4625 грн. ,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП СП „Березине" та ЗАТ „Березине" про стягнення 4625 гривень матеріальних збитків, посилаючись на те, що 10 лютого 2000 року вона уклала з відповідачем договір оренди земельної частки (паю) на п'ять років, тобто до 01 лютого 2005 року. Але відповідач не виконав умови договору і засіяв восени 2004 року земельну ділянку (пай), яка належала їй на підставі приватної власності та самовільно зібрав врожай , чим спричинив їй матеріальні збитки на 4625 гривень.

Представник позивачки позов підтримав і просив стягнути з ПП СП „ Березине" та ЗАТ „ Березине" 4625 гривень матеріальних збитків.

Представник відповідача Костров О.М. позов не визнав, посилаючись на те, що в осені 2004 року з ЗАТ „Березине" виділилися два господарства ПП СП „Березине" та ПП „Хуторок". На час виділення цих господарств ЗАТ „Березине" засіяло озимими культурами земельні ділянки , які знаходились в нього в оренді, а тому при розподілі господарства ПП СП „Березине" був виділений майбутній врожай на цих земельних ділянках. ПП СП „Березине" провело після цього агротехнічну обробку цих полів і восени 2005 року зібрало врожай. За оренду землі її власникам була виплачена орендна плата, від якої позивачка відмовилась, оскільки просила повернути її 50% врожаю або матеріальні збитки в сумі 4625 грн. В теперішній час вони не проти   повернути її орендну плату або заплатити 1000 грн. грошами.

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 14 березня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, що доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду      в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення на неї учасників процесу,    колегія суддів вважає, що апеляційну     скаргу необхідно   відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦГІК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Крім того , не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Відмовляючи позивачці в позовних вимогах, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не здійснювали самовільний захват земельної ділянки позивачки, а тому немає законних підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив спірні правовідносини та закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 лютого 2000р. між позивачкою та ЗАТ" Березине" був укладений договір оренди земельної ділянки на п'ять років до 10 лютого 2005р.(а.с.4-5) Восени 2004р. з ЗАТ" Березине" виділилися два господарства ПП СП „Березине" та ПП „ Хуторок". На час виділення цих господарств ЗАТ" Березине" засіяло озимими культурами земельні ділянки, які знаходилися у нього в оренді. На той час позивачка не зверталась з заявою про те, що в подальшому не буде продовжувати договір оренди земельної ділянки. При розподілі господарства ПП СП „ Березине" був виділений майбутній врожай на цих земельних ділянках і воно провело після цього агротехнічну обробку цих полів , а восени 2005р. зібрало врожай. За оренду землі її власникам була виплачена орендна плата, яка також була запропонована і позивачці, яка від неї відмовилась.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами .

Доводи позивачки про те, що відповідач самовільно використовував її земельну ділянку, оскільки після закінчення терміну договору - 01 лютого 2005р. земельна ділянка стала її власністю, і все що на ній знаходиться належить їй є необгрунтованими.

Позивачка не надала суду доказів, що вона зверталась з письмовою заявою про припинення

договору оренди земельної ділянки , або проте, щоб її земельну ділянку не засіяли озимими. Вона не заперечувала                                   в суді першої інстанції що їй   було відомо про   посів озимини на її  земельній ділянці, однак вона не хотіла щоб земельну ділянку їй передали у вигляді ріллі, їй було шкода що буде знищена озимини (а.с.37- зворот).

Доводи позивачки проте, що вона попередила відповідача заявою про небажання продовжувати договір оренди земельної ділянки в подальшому, не можуть бути взяті до уваги. Доказів про це вона як в суді першої інстанції та і в апеляційному суді не надала.

Колегія суддів вважає, що відповідач використовував земельну ділянку на законних підставах. Самовільного зайняття земельної ділянки судом не встановлено, оскільки між сторонами був укладений договір оренди, який позивачка не припинила в установлені строки Позивачка не позбавлена права отримати орендну плату за користування земельною ділянкою у вигляді 1 тонни пшениці, 1 тонни ячменю, 500 кг. кукурудзи ,500 кг. соняшника або 1000 грн. грошами, про що не заперечував відповідач в судовому засіданні в суді першої інстанції (а.с.52) Ці обставини підтверджено письмом Тарутинської райдержадміністрації від 26 серпня 2005р. на адресу позивачки, де їй запропоновано отримати натуроплату за її земельну ділянку, та вирішити питання відносно договору оренди, строк якого закінчився в лютому 2005р., а другий договір вона не уклала та не продовжила його(а.с.53).

Враховуючи все вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, не можуть бути підставою для його скасування.

За таких обставин апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Керуючись  ст.ст.   208,209,218,303,307ч. 1п. 1,308,313,315,317,319   цпк  України,     колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тарутинського районного суду Одеської області залишити без змін.

Ухвала  набирає законної    сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді