ПОСТАНОВА

                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                            Справа №2-а-7446/11

          28.11.2011 року                                                                                смт. Любешів

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Хомич В. І., розглянувши в порядку скороченого  провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області  про визнання протиправною бездіяльність та зобов"язання здійснити перерахунок і виплату основної та додаткової пенсії, -

встановив:

Позивач звернулася  в суд з адміністративним позовом до Управління  Пенсійного фонду України в Любешівському районі про визнання протиправною бездіяльність та зобов"язання здійснити перерахунок і виплату основної та додаткової пенсії.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона  є інвалідом  другої групи захворювання, пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи і згідно ст. 14 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", її віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі цього Закону їй призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну її здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, але відповідач визначив розмір зазначених пенсій позивачеві згідно з постановою Кабінету Міністрів України „Про підвищення  рівня  пенсійного   забезпечення громадян" від 16 серпня 2008 року  № 654.

Вважає, що статтями 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що вона має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір   пенсії не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком. Відповідач усупереч назначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій.

Просить  визнати  дії  відповідача  неправомірними  та  зобов’язати  здійснити перерахунок та   виплату  пенсії в розмірах, передбачених  ст. 50, 54 Закону  України  „Про  статус і  соціальний  захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської  катастрофи” в межах шестимісячного строку позовної давності відповідно до ст. 99 КАС України.

Представником відповідача 22 листопада 2011 року подано до суду письмове заперечення, в якому він позовні вимоги не визнав та зазначив, що позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України  „ Про  статус і  соціальний  захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської  катастрофи”. Як особа потерпіла від наслідків Чонобильської катастрофи 1 категорії 2 групи інвалідності, пов"язаної з наслідками аварії на ЧАЕС отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров"ю в розмірі 156,80 грн. Просить  у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є підставним і підлягає до  часткового задоволення.

Судом встановлено, що позивач віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується Чорнобильським посвідченням. Позивачу  встановлена  друга  група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджено  довідкою до акта огляду МСЕК та він  знаходиться на обліку в управлінні ПФУ як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України „Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційною права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до п.п. 12 п. 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України па 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено у новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам І групи, в розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, п.н.15 п.28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було також викладено у новій редакції, відповідно до якої в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України та 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиційність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

В Рішенні     Конституційного Суду   України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у  справі  про соціальні  гарантії  громадян та у Рішенні від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у  справі  щодо  предмета  та  змісту закону про Державний бюджет України.  Ці позиції полягають у тому,  що:  "закон про Державний бюджет України як  правовий  акт,  чітко зумовлений  поняттям  бюджету  як плану формування та використання фінансових ресурсів,  має особливий предмет регулювання, відмінний від  інших  законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби,  зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни,  зупинятися дія чинних  законів України,   а   також   встановлюватися  інше  (додаткове)  правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України" (абзац шостий   пункту   4  мотивувальної  частини  Рішення  N 6-рп/2007); "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших  законів,  зупиняти  їх  дію  чи скасовувати їх,  оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя  у  законодавстві,  і  як наслідок  -  скасування  та  обмеження  прав  і  свобод  людини  і громадянина.  У разі необхідності зупинення дії законів,  внесення до   них   змін   і   доповнень,   визнання   їх  нечинними  мають використовуватися  окремі  закони"   (абзаци   третій,   четвертий підпункту   5.4    пункту   5   мотивувальної   частини    Рішення N 10-рп/2008.

Статтею 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам  2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальним захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по 3 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України  на підставі яких здійснювалось нарахування пенсії позивачу, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

За таких обставин є правильним та таким, що відповідає Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” доповнені прикінцеві положення пункту  4 певним змістом, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей  39, 50,  51,  52,  54 Закону  України „Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи”,  статті  6  Закону  України  „Про соціальний захист  дітей  війни” застосовуються у порядку та  розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Зазначені норми набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з  19 червня 2011 року, оскільки опублікувані в газеті “Голос України”за 18 червня 2011 року №110 (5110). Крім того, на виконання зазначених змін, Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №745 від 6 липня 2011 року, якою визначений розмір виплати для соціальних категорій за статтями  39, 50,  51,  52,  54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи”,  статті  6  Закону  України  „Про соціальний захист  дітей  війни”, яка набрала чинності 23 липня 2011 року, оскільки опублікована в газеті “Урядовий кур’єр”за 23 липня 2011 року № 133 (4531).  А тому, беручи до уваги постанову Кабінету Міністрів України №745 від 06 липня 2011 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають  до задоволення лише по 22 липня 2011 року включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов'язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов'язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачці саме УПФУ в  Любешівському  районі.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.            

          Позивач звернулася до суду за захистом порушеного права 22 червня 2011 року, тому суд задовольняє позовні вимоги позивача  з  22 грудня 2010 року.      

          Таким чином, захисту підлягає право позивача шляхом зобов’язання Управління перерахувати і виплатити основну та додаткову пенсії у передбачених ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  розмірах  з 22 грудня  2010 року по 22 липня 2011 року.   

Керуючись ст.ст.  11, 17,  158. 160. 162.  183-2, 256 КАС України, ст. 50, 54 Закону  України  „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, Постановою Кабінету Міністрів України №745 від 6 липня 2011 року, суд,-

постановив:

Позов задовольнити  частково.  

Визнати  дії Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Любешівському  районі  в частині  відмови ОСОБА_1  в  перерахунку та виплаті пенсії в розмірах, передбачених ст. 50, 54 Закону України „ Про  статус  і  соціальний  захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи”  неправомірними.    

          Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1  державної пенсії в розмірі  восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі  75   відсотків мінімальної пенсії за віком з 22 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року включно  на підставі положень ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  та  проведених  виплат.   

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Звернути постанову до негайного  виконання.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський  районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання її копії апеляційних скарг, копії яких одночасно надсилається особами, які їх подають, до суду апеляційної інстанції.

          Суддя: