Судове рішення #20266807

      

    

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

22 грудня 2011 року                                                    м. Рівне

Колегія суддів   судової палати з цивільних справ апеляційного   суду Рівненської області в складі:  

головуючої судді –Шеремет А.М.,

          суддів: Малько О.С., Хилевича С.В.

          секретар судового засідання  Панас Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу      ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного  суду від 08 листопада 2011 року  в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Костопільського районного нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним договору дарування , -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Костопільського районного  суду від 08 листопада 2011 року визнано недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 укладений 23 березня 2011 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрований в реєстрі за № 555.

Стягнуто з відповідача судові витрати.

Вважаючи дане рішення незаконним та необґрунтованим, таким, яке ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.

Вказує, що ухвалюючи рішення про недійсність спірного договору на підставі ст. 233 ЦК України суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог. Суд безпідставно застосував до спірних правовідносин норму ст. 230 ЦК України.

При цьому позивачем не надано суду доказів вчинення на неї фізичного чи психічного тиску з його боку при укладанні договору дарування житлового будинку від 23 березня 2011 року.

Зазначає, що згідно  з правилами ст. 717 ЦК України договір дарування є безоплатною угодою, а тому не може укладатися під умовою отримання якихось послуг, матеріальної вигоди  чи виконання певних зобов”язань.

Крім того, при укладенні вищевказаного договору ОСОБА_2 підтвердила, що всі умови договору відповідають її інтересам і з нею узгоджені.  

         Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

 Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку  про те, що  позивач уклала спірний договір дарування  під впливом  тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах.

   На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази, з якими погоджується і апеляційний суд.

 Судом встановлено, що  сторони з 29 жовтня 2000 року перебувають в шлюбі. ОСОБА_2 на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 який вона отримала у спадщину.

23 березня 2011 року ОСОБА_2 уклала договір дарування вказаного будинку на користь ОСОБА_1

Статтею 233 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду про те, що ОСОБА_2 уклала договір дарування під впливом тяжких обставин, а саме: перебування у стані вагітності, невідомості щодо  можливості подальшого збереження сім”ї, страх залишитися самій з малою дитиною без засобів для існування. На усунення цих та інших обставин і були направлені дії позивача при укладенні договору дарування на невигідних для неї умовах.

Щодо тверджень, зазначених в апеляційній скарзі про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, то вони не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції вірно визначив характер спірних  правовідносин, зазначивши, що мало місце укладення правочину під впливом  тяжких обставин.

 Зважаючи на те, що рішення місцевого суду було постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни цього рішення.

  На підставі наведеного,  керуючись ст. ст.  11, 303, 304, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

                                       у х в а л и л а :

           Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  відхилити.

  Рішення Костопільського районного  суду від 08 листопада 2011 року  залишити без змін.

  Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.




Головуюча                                                                       Судді:                                                                             

                                                                                            

                                                                                          











Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація