Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
суддів: Хилевича С.В., Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
секретар судового засідання Панас Б.В.
за участю ОСОБА_1 і представника відповідача –Іванюка І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Надра” на рішення Дубровицького районного суду від 21 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Надра” про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, понесених витрат та відшкодування збитків і моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Дубровицького районного суду від 21 жовтня 2011 року вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Надра” (далі –ПАТ „Надра” або Банк) на користь позивача 3 159, 96 Євро, які знаходяться на поточному рахунку НОМЕР_1, 2 780 гривень суми трьох відсотків річних від простроченої суми та 2 655 гривень пені. У задоволенні решти позову відмовлено.
Цим рішенням вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з законністю і обґрунтованістю рішення, ПАТ „Надра” подало апеляційну скаргу, де покликається на порушення норм процесуального та матеріального права.
На її обґрунтування вказувалося про відсутність цивільно-правового спору з приводу коштів у сумі 3 159, 96 Євро, а тому вважає, що підстав для задоволення позову у суду не було. Щодо стягнення пені, то посилається на неправильність застосування вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст. 231 ГК України та ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність”.
При оскарженні рішення про стягнення суми трьох відсотків річних посилається на існування рішення суду, яким відмовлено у задоволенні цієї ж вимоги позивача. Тому спір між цими самими сторонами, з цього самого предмету і з цих само підстав судом вже вирішено.
Просить скасувати рішення Дубровицького районного суду від 21 жовтня 2011 року і ухвалити нове, яким ОСОБА_1 відмовити у задоволеній частині позову. В решті рішення суду не оскаржувалося.
У судовому засіданні представник ПАТ „Надра”, підтримавши апеляційну скаргу, надав пояснення в межах її доводів.
Справа №22-2249-11 Головуючий у 1 інстанції: Гордійчук І.О.
Суддя-доповідач в апеляційному суді: Хилевич С.В.
Позивач, заперечуючи проти задоволення скарги, покликався на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів
дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми банківського вкладу, пені та трьох відсотків річних від простроченої суми, суд першої інстанції виходив з порушення суб’єктивного права позивача на повернення йому Банком грошових коштів за банківським вкладом. У зв’язку з простроченням грошового зобов’язання у відповідача виник цивільно-правовий обов’язок сплатити на користь ОСОБА_1 трьох відсотків річних від простроченої суми грошового зобов’язання, а також суми пені.
Проте з висновками про присудження пені не може погодитися колегія суддів.
Матеріалами справи встановлено, що 18 серпня 2008 року між сторонами укладено договір №575328 строкового банківського вкладу „Мій вибір”, оформлений в рамках пакету послуг „Базовий+” №1216524, за умовами якого позивач передач Банку 3 000 Євро строком на шість місяців, тобто до 18 лютого 2009 року, з депозитною ставкою 10, 3 % річних (а.с. 30-32).
6 лютого 2009 року ОСОБА_1 повідомив відповідача про свою відмову від продовження дії договору, а 11 лютого 2009 року –повторно поставив до відома ПАТ „Надра” про свій намір відмовитися від договору, просивши виплатити йому 3 000 Євро і нараховані за вкладом відсотки.
Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу невиконання відповідачем своїх зобов’язань з повернення на користь позивача грошових коштів за договором банківського вкладу.
Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України –за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
За таких обставин правильним є висновок суду попередньої інстанції про задоволення позову в частині стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу. Покликання ж відповідача про нарахування ОСОБА_1 суми заборгованості на картковий рахунок, що виключає цивільно-правовий спір, на увагу не заслуговують, оскільки виявляються голослівними і необґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України –боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому доводи апеляційної скарги про відсутність фактичних та правових підстав для нарахування і стягнення 2 780 гривень суми трьох відсотків річних не варті уваги і виявляються помилковими, а оскаржуване рішення в цій частині –законним і обґрунтованим.
В той же час, з покликаннями Банку про неправомірність присудження пені колегія суддів погоджується, оскільки ані положеннями матеріального права, яке регулює спірні правовідносини, ані умовами правочину такого виду забезпечення виконання зобов’язання за договором банківського вкладу не передбачено.
Так, частиною першою ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Вбачається, що при вирішенні справи районний суд уваги на наведені в рішенні апеляційного суду обставини не звернув, що призвело до ухвалення ним оскаржуваного рішення, яке не може залишатися чинним у наведеній частині.
Ураховуючи застосування судом норм матеріального права, які не підлягали застосуванню при вирішенні спірних правовідносин, рішення суду попередньої інстанції в частині стягнення пені слід скасувати і ухвалити з цього приводу нове.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Надра” задовольнити частково.
Рішення Дубровицького районного суду від 21 жовтня 2011 року в частині задоволення позову про стягнення 2 655 гривень пені скасувати, а ОСОБА_1 відмовити у задоволенні цієї вимоги до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Надра”.
В решті - рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Судді: