Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого - судді Бондаренко Н.В.
суддів Демянчук С.В., Шимківа С.С.
секретаря судового засідання Приходько Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 21 жовтня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А:
16 червня 2011року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що їй та відповідачам, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, на праві спільної часткової власності належить будинок з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1. Їй належить три четвертих частини будинку, відповідачам - по одній восьмій частині кожному. Згідно висновку експерта, поділ в натурі відповідно до ідеальних часток співвласників житлового будинку не можливий. Просила припинити право власності відповідачів на їх частини у житловому будинку, визнати за нею право власності на весь житловий будинок.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2011 року в позові відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду першої інстанцій, постановити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Зазначає, що суд безпідставно прийшов до висновку, що відсутні належні докази про перебування спірної частини будинковолодіння у власності відповідачів, оскільки сам по собі факт неоформлення свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі та нездійснення реєстрації права власності на спадкове майно в органах БТІ не позбавляє ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на це майно.
Стверджує, що є всі законні підстави для задоволення її позовних вимог, оскільки спірний будинок не можливо поділити між трьома власниками в натурі з відокремленими частинами будинку з самостійним входом, нею внесено на депозитний рахунок суду кошти в розмірі вартості 1/4частини домоволодіння, чим виконано вимоги ч.2 ст.365 ЦК України.
Згідно вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Справа 22-2139-11р. Головуючий у 1 інстанції Штогун О.С.
Доповідач : Бондаренко Н.В.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належав житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та земельна ділянка, виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд та ведення особистого підсобного господарства, загальною площею 0,309га, розташована в с.Грабів Рівненського району.(Державний акт серії РВ №004241, виданий 18.11.1997р.(а.с.46)).
Крім цього, ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 1,23 га, виділена для ведення особистого селянського господарства, розташована в с.Грабів Рівненського району(Державний акт серії ЯЖ №059517, виданий 26.05.2009р.)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Спадкоємцем за заповітом та законом є ОСОБА_1, дочка спадкодавиці, позивачка по справі та спадкоємцями за законом з правом представлення є відповідачі -ОСОБА_2 та ОСОБА_3, онуки спадкодавиці.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що відсутні належні докази, що підтверджують право власності відповідачів на спірне будинковолодіння, в зв’язку з чим не має можливості вирішити даний спір.
Між тим, такі висновки суду є наслідком неповного з"ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушеня норм процесуального права, що відповідно до вимог п.п. 1,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового.
Убачається, що в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 позивачка ОСОБА_1 набула права власності на 3/4 частини будинковолодіння з надвірними будівлями, що підтверджується рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 15 жовтня 2010 року.
04.06.2010року Рівненською районною державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2(одну другу) частини зазначених вище земельних ділянок та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4(одну четверту) їх частину. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кожному видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/8(одну восьму) частину земельних ділянок.
Встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на спадщину- на вищевказану частину будинковолодіння не оформили. Однак, сторони визнали той факт, що кожний з відповідачів є належним власником 1/8 частини спірного будинковолодіння, так як відповідно до вимог закону вони вчасно подали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки.
За таких обставин, суд першої інстанції, з порушенням норм ч.4 ст.10, ст.61 ЦПК України, прийшов до не обґрунтованого висновку про те, що відсутні належні докази, що підтверджують право власності відповідачів на спірне будинковолодіння.
Разом з тим, у відповідності до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.
Позивачка, відповідно до поданого позову, просила суд припинити право власності кожного з відповідачів на 1/8 частину у житловому будинку, визнати за нею право власності на весь житловий будинок.
Однак, як зазначено вище, кожен відповідач, відповідно до діючого законодавства, набув право власності на 1/8 частину земельної ділянки, що виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд та ведення особистого підсобного господарства, загальною площею 0,309га, розташована в с.Грабів Рівненського району.
Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Таким чином, вирішити питання про припинення права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на частину будинку не можливо без одночасного припиненя їх власності і на відповідну частину земельної ділянки.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з відмовою ОСОБА_1 в позові.
Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, п.1,4 ч.1 ст.309, 313,314,316, 317 ЦПК України, ч.1 ст.120 ЗК України, колегія суддів,
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського районного суду від 21 жовтня 2011 року скасувати.
ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Бондаренко Н.В.
Суддя Демянчук С.В.
Шимків С.С.